Новини » Суспільство 17 грудня, 2018, 13:20
Безжальний чекіст Віхман на старість продавав у Львові мінеральну воду
ZIK
ZIK

Одного із керівників Державного політичного управління при НКВС Михайла Віхмана потайки називали «Страховиськом ЧК». Чекіст, який залишив по собі криваві сліди на Одещині та в Криму, нагонив жах не лише на простих людей, а й на досвідчених працівників радянських спецслужб. Він не приховував: власноручно розстріляв понад 700 «ворогів» радянського режиму.

Про це йдеться у фільмі «Кати НКВС» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.

У квітні 1920 року молодого чекіста Михайла Віхмана направили працювати до Одеси. Він уже встиг відзначитися у кількох інших регіонах, тож аби викоренити політичних ворогів більшовицької влади, його відряджаються у припортове місто вже вдруге.

«Він відповідав і за процедуру виконання смертних вироків на території саме Одещини. У цей період часу він придушував виступи німецьких колоністів на території Одещини і проводив тотальну чистку «неблагонадійного елементу», – розповідає кандидат історичних наук Олег Бажан.

Безжальний вбивця з юних літ

Історик Вадим Золотарьов, який скрупульозно досліджував біографію Михайла Віхмана в архівах, каже, що репутацію безжального вбивці той здобув ще з молодих літ. Пройшов Першу світову війну, де отримав поранення, а після революції 1917 року одразу долучився до лав ЧК. Відтоді і розпочав свій шлях професійного ката.

«Радянське суспільство підкреслювало, що ворогів потрібно знищувати не лише під час бою. Це сприймалося, я би сказав, як геройство. Тобто, нічого поганого в цьому не вбачали», – зауважує Золотарьов.

Михайло Віхман не лише винищував бандитів, а й власноруч розстрілював безневинних людей, яких працівники держбезпеки підозрювали у контрреволюції. До того ж робив це, не приховуючи свого задоволення.  

«Вони не вимагали виконання наказів власноруч. Скоріше за все, це був поклик душі. У нього була класова ненависть і він, мабуть, тому стріляв», – припускає Золотарьов.

Так саме в Одесі Михайло Віхман особисто стратив колишнього ректора Новоросійського університету Сергія Левашова, та розстріляв військового міністра Української Держави Олександра Рогозу. Той відмовився перейти на службу до Червоної Армії, за що і поплатився життям. 

«Як він писав у своїх спогадах, «рубав голову цій контрреволюційній гідрі» і виконував, власне, смертні вироки над контрреволюціонерами», – зазначає Олег Бажан.

«Страховисько ЧК»

Віхман не лише страчував людей, а й ретельно занотовував подробиці кожного вбивства чи інформацію про кожну жертву. Щодня на його маузері з’являлись все нові насічки.

«Тобто, у нього дійсно були такі підрахунки, він був таким собі «бухгалтером смерті», який підраховував скількох знищив заради революції», – наголошує Бажан.

Із кожним місяцем більшовик входив у смак усе більше. Зрештою, ані на його маузері, ані на карабіні місця для позначок уже не залишилось. Бували дні, коли відлік жертв не обмежується навіть десятками. За свою криваву діяльність Михайло Віхман навіть отримав прізвисько «Страховисько ЧК».

«Страховисько ЧК» пов’язане з тим фактом, який пригадує комендант Одеського ГУБ ЧК Наум Мер. Він стверджував, що однієї літньої ночі 1920 року особисто Віхман розстріляв 250 контрреволюціонерів. Тобто, за шість годин він умертвив таку величезну кількість людей», – підкреслює Золотарьов.

Віхмана боялись не даремно, бо ж під його гарячу руку міг потрапити будь-хто. До того ж кожен свій злочин він неодмінно прикривав ідеалами революції і боротьбою за комуністичне майбутнє.

«Коли він заходив сам у камеру, то люди просто мліли», – зауважує Бажан.

Тотальні чистки у Криму

Згодом, залишивши по собі кривавий слід в Одесі, Михайло Віхман опиняється у Криму. Географія змінилася, завдання – ні. Він повинен знищити ворогів народу, які там мешкали. Йшлося про білогвардійців, що свого часу воювали з більшовиками. А це близько п’ятдесяти тисяч осіб.

У Криму Михайло Віхман входив до команди відомого організатора масових розстрілів Юхима Євдокимова. Кількість вбитих, яку вони з поплічниками залишили по собі, вражає.

«Зберігся нагородний лист Євдокімова, де вказано, що в дуже короткий період часу чекісти розстріляли на території Криму близько 20 тисяч колишніх врангелівців. Серед них – 150 генералів, 30 губернаторів і 300 полковників», – розповів Бажан.

Ворогів радянської влади Михайло Віхман розстрілював власноруч. На його рахунку були уже сотні вбитих, та це його не зупиняло. Із кожним днем чекіст лише збільшував кількість випитого алкоголю, яким лікував розхитані нерви.  

«Йому закинули, що дуже багато вживає алкоголю саме на роботі. На це Віхман сказав: «Пив, п’ю і буду пити», – зауважує Бажан.

Кар’єра Михайла Віхмана стрімко йшла вгору. На початку 30-х років він займав керівні посади у Державному політичному управлінні – відомстві, яке було створене при НКВС. Отже, свого фаху ката він не забуває.

Кат став жертвою

Та коли у 1937-му році в СРСР розпочинається Великий терор, система починає пожирати себе зсередини. Тоді ж успіх, який все життя супроводжував Михайла Віхмана, покидає його.

«Колишніх організаторів масової ліквідації людей, також ліквідували. Революція пожирала своїх дітей», – зазначає директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.

Відтак, у липні 1938 року у помешкання чекіста Михайла Віхмана несподівано навідались з обшуком співробітники органів держбезпеки. У нього вилучили чимало зброї та під конвоєм доправили у в’язницю. Тепер самого Віхмана підозрюють у причетності до антирадянської організації.

«Від початку їм інкримінувалися досить серйозні злочини. Це, власне, державна зрада військовослужбовцями, тероризм і участь у контрреволюційній організації. Фактично, ці звинувачення мали закінчитися смертним вироком», – розповіла співробітниця державного архіву громадських об’єднань України Ірина Журжа.

Михайла Віхмана мали б одразу розстріляти, натомість від нього вимагали зізнання у скоєному і піддали нещадним тортурам. У державному архіві громадських об’єднань України збереглися унікальні документи – скарги, які колишній чекіст писав керівництву держави. Це чи не перше документальне свідчення того, як радянська система вибивала зізнання.

«До мене застосовували систематичні жорстокі побої, в результаті яких перетворили на каліку, позбавленого тепер ще й можливості самостійно пересуватись», – писав Віхман.

У скаргах чекіст згадував про свої колишні заслуги перед радянською владою. Саме з цих показів стає достеменно відома шокуюча кількість людей, яких він устиг знищити.

«Таких ворогів я знищував тисячі. Особисто своєю рукою я розстріляв 702 контрреволюціонери. Ця цифра записана на моєму маузері і карабіні». Він подає це, як певну заслугу, пише, що «я завжди був відданий Радянській владі,  знищував контрреволюціонерів, я вірно служив, а зараз потрапив у таку ситуацію», – зазначає Журжа.

Та навіть понад сімсот жертв на каральну систему враження не справляють. Свого додають ще й постійні анонімні доноси, які продовжують надходити навіть у той час, коли Віхман перебуває у в’язниці.

Тож після численних тортур колишньому кату дивом вдається вижити. Той, хто власноруч позбавив життя понад 700 осіб, тепер сам перетворився на інваліда. Віхман уже не міг ходити, та репресивна система, у якій він пропрацював усе життя, ще й заслала його у Казахстан.

«Його біографія обривається на тому, що він у пенсійному віці у Львові продавав мінеральну воду. Тобто, став людиною, яка була вже нікому не потрібною», – підкреслив Олег Бажан.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-22 17:18 :34