п'ятниця, 14 грудня, 2018, 15:40 блоги Суспільство
У довірі завжди є щось крихке і беззахисне
Богдан Тихолоз
літературознавець, франкознавець

Дитина, яка засинає на твоєму плечі. Жінка, яка віддає себе тобі – всю, без решти. Сам ти, коли відчиняєш серце, як скриню Пандори, розчахнувши груди, – не відаючи, яких змій випускаєш – і яких впускаєш.

Батько, який підкидає тебе вгору на руках – високо, аж до неба.

Мама.

Просто – мама.

Вона дивиться тобі вслід, коли ти йдеш.

І зустрічає тебе своїм поглядом, коли ти повертаєшся.

Навіть коли не повертаєшся.

Навіть коли не бачиш цього погляду.

Бог, який тебе веде.

Навіть коли...

Довіра – це відкритість.

Саме тому довіра – це боляче.

У довірі зажди є щось крихке і беззахисне.

Щось дитинне.

Так легко її втратити.

Так легко змарнувати.

Так легко зруйнувати.

Чи є щось коштовніше за довіру?

Чи є щось сильніше за довіру?

Тільки любов.

Тільки любов.

Мабуть, тому, що любов – це і є довіра.

І тому, що довіра – це і є любов.

Гаряча.

Болісна.

Пристрасна.

Вразлива.

Наївна.

Беззахисна.

Як дитина, що засинає на твоєму плечі.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-01-22 16:15 :51