Новини » Світ 13 грудня, 2018, 11:55 блоги
«Зради» й «перемоги» Лівану: жива ілюстрація наслідків внутрішніх чвар
facebook.com/oleksandr.palii
facebook.com/oleksandr.palii

Приїхав з Лівану, де презентували мою книгу «Історія України» арабською. Трохи про їхні «зради» й «перемоги».

Зараз ця країна з дуууже древніми торгівельними традиціями в глухому куті – Сирія розорена вщент, торгувати з нею сенсу нема, а на півдні Ізраїль і «Хезболла». Країна в серйозній кризі через неможливість використати свої схильності й переваги. Тому в Лівані всі торгують самі з собою.

У результаті все досить дорого. Приміром, оренда трикімнатної квартири в Бейруті коштує $ 2000 на місяць, вартість місця в дитячому садку – $ 400 на місяць.

Дере ціни догори, з одного боку, струмок багатіїв з нафтових країн, які приїжджають на відпочинок, з іншого – наплив біженців із Сирії.

Непогано отримують чиновники і військові. Нині середня зарплатня в країні, яка колись була однією з найбагатших на Близькому Сході – в районі $ 900 доларів.

facebook.com/oleksandr.palii
facebook.com/oleksandr.palii

Хоча сирійські та палестинські біженці, яких в країні більше як 2 мільйони на 4,7 мільйона місцевих, працюють за значно менші суми.

Країна дуже населена, як на свою невелику територію, фактично перетворилася на одне суцільне місто.

Ліван – найбільш європеїзована арабська країна. 40% тут християни, і були ними з давніх-давен. Нині місцеві християни практично поголовно володіють французькою і радо нею розмовляють, поряд з арабською.

За кілька метрів по вулиці можна переходити з одного конфесійного району в інший, і явна різниця між кварталами іноді впадає у вічі.

facebook.com/oleksandr.palii
facebook.com/oleksandr.palii

Керівництво ліванських шиїтів, які мешкають переважно на півдні, зав’язане у війні в Сирії на боці режиму Асада, на підтримці Ірану і Росії, і вже десятиліттями – на протиставленні США та Ізраїлю. Саме через це Ліван, скажемо так, не користується великою популярністю в західних туристів.

В арабської мови в Лівані сильний місцевий діалект. Мені розказали, що на телеканали часто приходять листи з вимогою припинити мовлення незрозумілою літературною мовою і почати нарешті мовити місцевим ліванським діалектом.

facebook.com/oleksandr.palii
facebook.com/oleksandr.palii

Ліван – жива ілюстрація, до чого країну доводять внутрішні чвари. До громадянської війни 1970-х Бейрут мав імідж «Парижа Близького Сходу». Досі тут чимало шикарних готелів і казино, значно крутіших за європейські. Потім, ніби нізвідки, почалася громадянська війна, яка тривала 20 років. Бойовики, зрозуміло, прикривалися релігійними гаслами. А насправді держава втратила монополію на насильство. Знайомий місцевий бізнесмен, який заперечив силу релігійних суперечностей, пояснив ту війну так: «А як могло бути інакше, коли в країні 30 партій, і у всіх зброя?»

facebook.com/oleksandr.palii
facebook.com/oleksandr.palii

Зараз в країні відносний міжрелігійний мир, який підтримується наскрізним розподілом усіх посад в державі між трьома конфесійними групами – християнами (за якими закріплений президент), мусульманами-сунітами (прем’єр) і мусульманами-шиїтами (спікер парламенту). По кілька місяців в країні може не бути уряду, поки сторони «шукають баланс».

Пробитися нагору в такій системі дуже складно. Соціальні ліфти працюють туго. Бо в кожному міністерстві будуть шукати насамперед людину з потрібної конфесійної квоти, а професіоналізм і завзяття залиште собі на пам’ять.

В країні бракує електрики, державну електрику подають по годинах, а потім вмикаються дизельні генератори.

В країні практично не існує іншого транспорту, крім автомобілів, у місті постійні пробки. Ліванські «євробляхи» везуть не з Європи, а зі США – пароплави масово везуть звідти «биті» машини, місцеві майстерні їх переробляють і продають разів утричі-вчетверо дешевше за оригінал.

facebook.com/oleksandr.palii
facebook.com/oleksandr.palii

А тепер про «перемоги». Країна виглядає досить цивілізованою, місцевий колорит не шокує, як це буває в Азії.

Населення майже поголовно володіє європейськими мовами.

У нашому посольстві розповіли, і я їм вірю, що в Лівані практично немає вуличних крадіжок. На підсвідомому рівні в людей закладено, що красти – це неприпустиме порушення, крах усього. Це серйозно дисонує з нашою ситуацією, де злодій більше боїться, що його впіймають прості громадяни, ніж поліції чи суду. Де злодіїв досі офіційно випускають «під заставу».

А так, взагалі, країна досить живописна, і це ще я не бачив головного – гір, а лише кілька старовинних міст на узбережжі. Археологічних пам’яток у Лівані – безліч. Я колись під час навчання надивився на стародавні зображення фінікійців, «народів моря» тощо. Цікаво бачити такі обличчя на вулицях.

Місцевий книжковий ярмарок – неочікувано для мене великих розмірів.

Погода – взагалі шик. 7 грудня там було +16 С на вулиці і +18 С вода в морі: купайся – не хочу. Проте, як мені сказали, місцеві закінчують купальний сезон 1 вересня, коли на дворі +40 С.

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-07-20 20:46 :24