Новини » Львів 13 грудня, 2018, 10:37
Хто у Львові доглядає за мертвими
Голосківське кладовище у Львові. Фото: wikipedia.org/Petro Zadorozhnyy
Голосківське кладовище у Львові. Фото: wikipedia.org/Petro Zadorozhnyy

Чи є діло мертвим до того, як виглядають їхні могили? І чи залежить їм на гранітному пам’ятнику із вирізьбленим скорботним написом? Хтозна. Однак живим, вочевидь, що так. Бо сам обряд поховання і догляд за могилою – вкорінені в культуру ритуали, важливі, передусім, для живих.

Цих ритуалів дотримуються з різних причин: релігійних, звичаєвих, сакральних. На те, щоб могилу занедбати, потрібні серйозні підстави: самому померти, не бути фізично спроможним приходити на кладовище або ж переїхати ген далеко. Попри те, що кладовища є місцем індивідуальної пам’яті – кожен відвідує своїх – вони також є частиною громадського простору, яку доглядають й утримують на гроші з місцевих бюджетів, тобто з наших із вами податків.

Що на ці гроші можна отримати і як місто й кожна окрема людина ділять відповідальність за догляд за кладовищами, з’ясовуємо на прикладі Голосківського цвинтаря у Львові.

У Львові є три типи цвинтарів. На закритих кладовищах нові могили з’являтися не мають, хоча деколи і з’являються. На кладовищах, відкритих лише для підпоховання, можна, за законом, «ховати інших померлих на ділянці поховання» (такі у Львові – Сихівське та Янівське). І на відкритих можна отримувати нові ділянки для поховань. Нині відкрите кладовище у Львові одне: Голосківське. У 2013-му році його розширили, тим самим тимчасово, орієнтовно до 2020-го року, вирішивши питання браку місць для поховань у Львові. Тепер його площа – 90 гектарів.

Згідно із Порядком утримання кладовищ, утримувати кладовища мають виконавчі органи міської ради за гроші міського бюджету. Якщо цвинтар водночас є об’єктом культурної спадщини, тоді за нього відповідальні і виконавча влада, і органи охорони культурної спадщини.

Усіма міськими кладовищами Львова, незалежно від того, закриті вони чи досі функціонують, опікується Департамент житлового господарства та інфраструктури. Осібно у переліку стоїть хіба Личаківський цвинтар, який має статус державного історико-культурного музею-заповідника. Ним опікується комунальне підприємство «Музей «Личаківський цвинтар», яке входить до Управління охорони історичного середовища.

Дістатися до

Належне облаштування цвинтаря починається поза ним і вже точно стосується не небіжчиків, а тих, хто до них навідується. Тому одне із завдань міської влади – зробити так, щоб до кладовищ можна було під’їхати (не тільки до того єдиного, яке цікавить туристів і куди без проблем можна дістатися трамваєм). Доїхати до входу на кладовище (далі автомобілям зась) мають не тільки люди на машинах, а й люди без машин. Це, з одного боку, питання громадського транспорту, а з іншого – дороги, по якій він би міг проїхати.

Голосківський цвинтар розташований у Шевченківському районі Львова. Із центру міста туди можна дістатися 55 маршруткою, яка, втім, їхатиме довго: маршрут проходить через Брюховицький ліс. Щоб спростити шлях для громадського та приватного транспорту, потрібно реставрувати вулицю Івана Миколайчука. Наразі вона виглядає так.

Фото: lviv.pb.org.ua
Фото: lviv.pb.org.ua

Вулиця Миколайчука завдовжки 7 кілометрів, але міський голова доручив директорці департаменту житлового господарства та інфраструктури міської ради Ірині Маруняк передбачити гроші на 2019 рік на ремонт найбільш критичного відрізку – 1,6 км.

Скріншот Google Maps
Скріншот Google Maps

Ремонт усіх семи кілометрів за вже розробленим планом обійшовся би у 67 мільйонів гривень, найбільш критичної ділянки – наразі не відомо. Сам робочий проект капітального ремонту цих найкритичніших 1,6 кілометра мало розробити товариство з обмеженою відповідальністю «ЗахідПроектГруп» за 320 тисяч гривень.

Поки все завмерло на етапі проекту, громадські активісти вирішили не чекати і почати з малого: облаштувати бодай 200 метрів вулиці та тротуарів на під’їзді до Голосківського цвинтаря. На це з громадського бюджету вони отримають наступного року 3 мільйони гривень. Їхній проект, до речі, зветься ««І мертвим, і живим, і ненародженим…» – дорога до Голосківського кладовища». В описі проекту йдеться: «Багато людей, щоб дістатись до кладовища, спочатку їдуть громадським транспортом №46, а далі значну частину долають пішки. Коли на вулиці дощ, сніг, ожеледиця, ця дорога перетворюється у болотяне місиво». Відреставрувати дорогу ж потрібно, бо «кожне нормальне європейське місто зобов’язане забезпечити нормальну дорогу до міського кладовища!». А ще тому, що «ця дорога знадобиться кожному...».

Фото: Анна Ільченко
Фото: Анна Ільченко

Крім того, ремонтують і дороги власне на території кладовищ: 18 вересня Львівська міська рада виділила 586 тисяч 552 гривні на капітальний ремонт доріг на Голосківському, Янівському та Сихівському цвинтарях. Минулого року на цю ж потребу дали у 6,8 раза менше грошей із міського бюджету.

Не загубитися у джунглях

У Департаменті житлового господарства та інфраструктури є відділ благоустрою та зовнішнього освітлення. Головна спеціалістка цього відділу Надія Кривошапова каже, що грошей, які міська рада виділяє на утримання Голосківського цвинтаря, замало: «За останній рік ми просили у міської ради п’ять мільйонів для облаштування цвинтаря, з яких отримали лише близько двох. Нещодавно відбувся тендер на прибирання території кладовища, його виграв підприємець Андрій Глуховський. Взагалі на Голосківському цвинтарі є господарський поділ на три категорії: вивезення сміття, видалення дерев та прибирання території кладовища».

Підприємець Андрій Глуховський відповідатиме лише за третій пункт – прибирання території. Аукціон на Prozorro розпочався 10 квітня цього року, а 31 травня виконувач обов’язків голови Департаменту та Андрій Глуховський уже підписали договір. Від стартової ціни, встановленої департаментом – 588 тисяч 324 гривень, – зекономили 28,6% і уклали угоду за 420 тисяч. За ці гроші підприємець має прибирати на міських – Янівському, Голосківському, Сихівському, а також на закритих кладовищах (Білогорща, на вулиці Тракт Глинянський, на Варшавській, Топольній, Чижевського та Майданній) до кінця 2018 року. У додатку до договору пояснено, що означає прибирати, – «замітати доріжки при середній засміченості», «очищувати доріжки від рихлого снігу товщиною до 10 сантиметрів», а також «косити траву вручну на узбіччях та межах». Замести доріжки (втім не вказано, що слід вважати доріжками) на всіх перелічених кладовищах до кінця року треба 53 рази, очистити доріжки від снігу 4 рази, а скосити траву – 5 разів. Про те, хто і як саме виконуватиме ці пункти, Андрій Глуховський радить дивитися на Prozorro, а сам відповідає у стилі канцелярських кліше з угоди – «виконавець зобов’язаний надавати послуги, відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем і замовником». 2017-го року за прибирання кладовищ відповідало Львівське комунальне підприємство «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг», однак цього року воно не взяло участі в аукціоні.

Перелічені в договорі послуги підприємець Андрій Глуховський має надати до кінця року. Жодні проміжні дати не уточнені.

За вивезення сміття з Голосківського цвинтаря (а також Янівського, Сихівського, Білогорщі, кладовища на вулиці Тракт Глинянський, Топольній, Чижевського та Майданній) цього року відповідає комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтрас»«. За договором, його послуги коштуватимуть 939 тисяч 500 гривень. «Львівспецкомунтрас» зобов’язане встановити 79 сміттєвих контейнерів на всіх кладовищах, за які відповідає (до речі, якщо з контейнерами щось станеться, за договором, замовник, тобто Департамент, відповідальності не несе). Як часто ці контейнери треба вивозити? У додатку до договору чітко сказано: «періодичність вивезення буде залежати від фактичного накопичення побутових відходів у місцях складування». Хто має повідомити про те, що фактичне накопичення вже зашкалює? Риторичне запитання.

Фото: Анна Ільченко
Фото: Анна Ільченко

Із видаленням дерев на території кладовища ще цікавіше. За нього цьогоріч відповідає підприємець Роман Булка. І отримає за це 700 тисяч гривень. От тільки видаляти «сухостійні, хворі та аварійні дерева» він буде тільки тоді, коли замовник, тобто Департамент, до нього звернеться. А ще із договору не очевидно, хто і як визначає аварійність і хворобливість дерев. І, до речі, Роман Булка видалятиме дерева лише на двох закритих кладовищах: на вулиці Майданній та Чижевського. На інших закритих – на Білогорщі, на вулиці Тракт Глинянський, на Варшавській, Топольній – це, мабуть, не актуально?

Отже, на догляд за всіма кладовищами Львова, які перелічені в договорах, у 2018 році мали би витратити 1 мільйон 528 тисяч 524 гривні. Не так і багато, правда?

Однак варто наголосити: усі ці послуги – прибирання, вивезення сміття та видалення дерев – стосуються вкрай обмеженої території на кладовищі. Могили, за законом, люди повинні доглядати, тобто «утримувати їх в належному естетичному та санітарному стані», самі і за власні гроші. Самотужки або звернувшись по допомогу до спеціалізованих підприємств. Як правило, агентства ритуальних послуг також пропонують і догляд за могилами. До речі, про всяк випадок: якщо могилу чи пам’ятник пошкодили або ж осквернили, збитки мають відшкодувати з міського бюджету. І цікаве про сміття: «після виконання робіт з облаштування могили користувач зобов’язаний забезпечити прибирання території біля могили та винесення сміття до спеціально відведених місць на кладовищі». Словом, якщо залишите сміття біля могили, його ніхто звідти прибирати не буде. Як і з інших, спеціально не відведених для сміття місць.

Фото: Анна Ільченко
Фото: Анна Ільченко

У вересні цього року видання West news опублікувало фото, яке надійшло в редакцію від людей, що доглядають могили рідних на Голосківському цвинтарі. Зі світлини журналісти видання зробили висновок, що кладовище «перетворилося на джунглі». Однак на фото саме занедбані могили, а, за законом, місто ними опікуватися не мусить. Зона відповідальності комунальних і приватних підприємств на цвинтарях обмежена, тому все і далі покладається на звичаї та традиції. Свої могили треба прибирати самим.

Фото: Анна Ільченко
Фото: Анна Ільченко

Чи варто очікувати змін? У квітні 2018 року Кабмін вніс до Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення сфери поховання». За цим законопроектом, «виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, центральні органи виконавчої влади мають сприяти залученню інвестицій для будівництва крематоріїв різних форм власності». Доцент кафедри архітектурного проектування та інженерії Національного університету «Львівська політехніка» Антон Коломєйцев каже, що «сьогодні європейські міста змінюються, переглядаючи свій кожен квадратний метр для того, аби ефективніше використовувати наявну територію». Чи є спонукання створювати крематорії спробою, подібно до європейських країн, переглянути кожен квадратний метр? І чи готові люди відмовитися від часто недоглянутих кладовищ на користь акуратних урн із прахом?

Людмила Смоляр, Дем’ян Лінник, Анна Ільченко, Роман Тищенко,
для IA ZIK


Цей текст написаний в межах Школи аналітичної журналістики «Роль медіа в системі контролю місцевих видатків», яку проводила Школа журналістики Українського католицького університету за сприяння Українського кризового медіа-центру та USAID #ВзаємоДія.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-10-21 08:46 :50