середа, 12 грудня, 2018, 17:21 Суспільство
Весна покаже, хто де на Андрія пустував
Фото: malimokriany.ucoz.ua
Фото: malimokriany.ucoz.ua

Відомо, що в ніч на Андрія (з 12 на 13 грудня) дівчата ворожили на майбутню долю, коханих. Хлопці ж проводили цю ніч не менш цікаво, хоча зі значною шкодою для інших. І хоча спочатку традиції для хлопців – відоме зняття брамки, – були спрямовані теж на майбутню долю – міняти хвіртку коханої із своєю місцями, проте з часом традиція модернізувалась: капостити всім і всюди, де це можливо.

Ховати речі – було одним з улюблених занять шибеників у цю ніч, і не мало ніякого значення чи то брамка, фіра, причеп від трактора чи інші побутові речі, які залишають на подвір’ї. Завбачливі або ж навчені господарі наперед знімали чи намертво прикручували хвіртки, ховали все з двору. Інші ж були покарані за свою легковажність, і зранку починали довготижневі пошуки свого майна, які, до слова, були не завжди успішні.

Отож, як веселились, так й досі веселяться хлопці на Андрія, пропонуємо прочитати в нашій добірці розповідей.

Злі пес, господар і мама

Пам’ятаю, усе дитинство бешкетували на Андрія. Зазвичай, за класикою знімали брамки, ворота і ховали їх від господарів. Проте один рік запам’ятався дещо яскравіше, ніж інші. Ми вже достатньо отримали прочухана від односельців за витівки попередніх років – якби там не було, а в маленькому селі, де одне одного усі знають, вичислити шибеників, які на таке здатні, справа одної секунди. От, щоб наші батьки і бабусі не вислуховували через нас, вирішили відправитись в сусіднє село.

Уже познімали і поховали кілька хвірток, я навіть пам’ятаю, що ми вже закінчували – це була одна з останніх хат, де ми планували зробити шкоду. Деякі хлопці стояли позаду, тримаючи брамки в руках (адже ж просто зняти – це не цікаво, потрібно занести куди подалі, щоб довго шукали), інші знімали ту злощасну брамку. І тут, звідки не візьмись – здоровенний собака летить на нас, гавкаючи. Ми – навтьоки, кричимо друзям кидати ті брамки і теж тікати. І всі як всі, а в компанії завжди знайдеться обдарований – зрозумівши, що на нас летить агресивна собака він все ж почав тікати, але чомусь не відпускав залізну брамку.

Друга врятувала груба зимова куртка, та й господар на ґвалт вибіг і забрав собаку. Отож, не знаю, чого він налякався більше: великої собаки, розгніваного господаря чи своєї матері, коли та побачила його куртку. Словом, пустощі-пустощами, але налякались всі не на жарт. Краще вже в своєму селі ворота знімати – там хоч знаєш, де що є. У чуже-незвідане йти не треба, у цьому вже впевнились.

Не обручками, а брамками мінятись будемо

Може, хто пам’ятає, але нагадаю: це вже зараз на Андрія брамки знімають просто заради пустощів. А загалом традиція полягала в тому, щоб друзі закоханого парубка міняли його брамку з брамкою його обраниці місцями. Це було мило та весело і мало на меті справді пустощі, а не збитки.

Отож, я ще з тих часів, коли ми робили не шкоду, а таку собі допомогу друзям. Правда, до цього потрібно було ставитись серйозно і робити таке тільки справді для закоханих, адже з приходом дня усі родичі, сусіди та односельчани знали, хто до кого клинці підбиває. І так, часто це ставало несподіванкою не тільки для батьків, а й для самої обраниці.

На Андрія були більш ситі, ніж на Різдво чи Пасху

Ооо, на Андрія ми були більш ситі, ніж на Різдво чи Пасху. Уся наша стратегія полягала в тому, що знімали хвіртки і ховали їх, але не в такі місця, де можна легко знайти, а наприклад, в наші ж комори чи інше. А тоді, так як ми вже були старші хлопці на селі, – вимагали «могорич» за повернення.

Зрозуміло, це все робилось через маленьких посланців, які казали, що чули і знають, але треба хлопцям щось дати, бо не принесуть назад.

Звичайно, що господарям, чиї брамки випадково потрапляли в наше поле зору, було дешевше вділити самогону і якоїсь ковбаски, сиру, молочка, яєчок, аніж купляти чи робити нову хвіртку. Ось так і гостились на Андрія, весело та результативно.

Весна покаже, хто де пустував

Пам’ятаю ранок Андрія: виходжу з подвір’я – на сходах клубу причеп від трактора, йду далі по вулиці – чиясь брамка на дереві зависла, дійшов до зупинки – фіра зверху. Повеселились вчора хлопці знатно.

Але найбільший недолік в тому, що хоч це ніби і весело – інколи зовсім не до жартів. Хлопці ховають брамки десь просто в рів, а це, на хвилинку, здебільшого вже сніг стоїть, тому знайти їх – ой, як не просто. Ось так і не шукали до весни свої хвіртки і нових не робили, бо знали, що весна покаже, хто де пустував.

Біда навчить

У мене в селі є район, де з одного боку будинків – озеро, а з іншого – річка. Не важко здогадатись, куди «ховали» брамки. Одні господарі негайно з льодяної води витягували, інші чекали весни, треті ж взагалі махали рукою, вважаючи, що це гибле діло. З часом люди почали приварювати хвіртки – біда навчить.

Підготувала Олена Водвуд,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-01-20 21:16 :40