субота, 8 грудня, 2018, 12:10
Програміст Олег Логазяк – про ІТ, цифрових кочівників, самонавчання та дисципліну
19

Хто такі цифрові кочівники, чому віддалена робота має безліч переваг та кому вона підходить, детальніше про ринок ІТ в Україні та чого очікувати від покоління Z – кореспондент ІА ZIK розпитала у розробника та консультанта у сфері онлайн ігор, програміста Олега Логазяка.

З першого вересня пішов не на пари, а на роботу

Над вибором професії навіть не задумувався: зажди цікавився комп’ютером, а у мене він ще й з’явився значно пізніше, ніж у моїх друзів. А коли вже з’явився – я в нього настільки занурився, що зрозумів – це моє. Ще у старших класах трохи програмував, пам’ятаю, ходив на олімпіади. Знав, що з таким захопленням піду гризти комп’ютерні науки.

Десь на третьому курсі зрозумів, що, в принципі, усе класно, але те, чого мене там навчають має мало зв’язку з реальністю. Багато пар з непрофільних предметів не викликали бажання відвідувати університет, тому вирішив навчатись сам. Та все ж вдячний за ту крихту профільних наук, адже таки використовую їх, хоча тоді я навіть не міг подумати, що вони знадобляться. Однак, попри це, відсотків 80-90 – це самонавчання.

Зараз завдяки Інтернету навчитись можна будь-чого, адже є сила силенна різноманітних сайтів, відеоукроків, онлайн-курсів, які полегшують студії. Тут можна вивчити все – від древньокитайської мови до мови програмування. Ні для кого не секрет, що, на жаль, університети не встигають за розвитком. Тоді ж, коли я навчався, Інтернет був дуже повільним, тому користувався ним тільки вночі, бо так дешевше. У ньому я шукав нову інформацію. А так, то навчався за книжками з програмування.

З першого вересня четвертого курсу пішов не на пари, а на роботу, знайшовши клієнтів, для яких розробляв ігри для дітей, програми, сайти.

Дуже важливим, напевно, у будь-якій професії, є різноманітні форуми, конференції та інші заходи стосовно сфери твоєї діяльності. Ти не тільки дізнаєшся щось нове, а й заводиш потрібні знайомства. Саме так знайшов своїх перших іноземних клієнтів.

Зараз я є розробником та консультантом у сфері онлайн-ігор – це 80% мого часу. 20% – працюю над блокчейн-проектами. Співпрацював з іноземними компаніями (із США, Канади, Німеччини, Великобританії, Естонії, Китаю, Мальти). В основному з США, але я дуже вірю в Азію і вважаю, що Азія – це «наступна Каліфорнія», штука, яка вистрелить через 5-10 років. Саме тому, я мрію вивчити китайську.

Віддалена робота – це не фріланс

Мою роботу можна назвати віддаленою – це така сама робота, яку ти виконуєш в офісі, але робиш вдома чи в будь-якому іншому місці. Та попри це у тебе такий же робочий час, є відпустки, колеги по роботі.

Інколи віддалену роботу називають фрілансом, але це дещо різні речі. Саме тому багато говорить, що фріланс поганий для початківців, адже у тебе немає колег, з якими можна поговорити, проконсультуватись і, відповідно, професійно рости. А коли працюєш віддалено – у тебе є ті самі колеги, просто бачиш їх не вживу, а в Інтернеті.

Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK
Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK

Хоча я також займаюсь і фрілансом. Тобто у мене є віддалена робота, але з цікавості ще шукаю клієнтів і розробляю для них стартапи. Ось, наприклад, блокчейн – для мене фріланс, такий собі підробіток заради кайфу.

Загалом, віддалена робота дуже крута штука – вона дозволяє наймати на роботу талантів з різноманітних куточків світу, тобто створювати колектив не в межах міста чи країни, а глобально. Крім цього, заощаджуються шалені кошти, наприклад з оренди офісів.

Віддалена робота – це співпраця за контрактами, клієнтів шукаю самостійно. Я вважаю, що багато українських програмістів, які працюють на аутсорсингові компанії (хоча це теж круто), якщо були б трохи активнішими, могли б знаходити собі клієнтів напряму, а не через посередників. Це набагато вигідніше, тому що так ти маєш повний контроль, працюєш над своїм професійним брендом – своїм ім’ям.

Для мене це значно краще, ніж працювати на якусь компанію-посередника. Мені також подобається працювати віддалено, я ловлю від цього кайф. Чи мені не вистачає офісу? Ні, тому що часто я працюю в коворкінгах.

У мене є офіс та колеги – просто увесь час різні

Коворкінги – це офіси для віддаленої роботи чи фрілансерів. У цілому світі такі офіси стали трендом – усі найбільші міста планети мають їх, навіть десь серед гір в Таїланді можна знайти дуже круті коворкінги, у які приходиш, платиш за день або місяць і працюєш. Це дуже хороший варіант для працюючих, які подорожують.

Тут ти зустрінешся з людьми, які працюють на зовсім інших клієнтів, чи взагалі в інших сферах, і, комунікуючи з ними, знову ж таки навчаєшся чогось нового, допомагаєш їх, заводиш нові контакти. Якщо ж просто просиджувати весь час в дома, виконуючи віддалену роботу, – можна стати доволі асоціальною особою.

Цифрові кочівникипрацюють-подорожуючи, або ж подорожуютьпрацюючи

Велика перевага віддаленої роботи – це подорожі. Працюючи віддалено, одного разу подумав, що було б класно десь поїхати, але не для відпочинку, а змінити обстановку. Наприклад, я до 20 років не виїжджав за межі України, тому загорівся цією ідеєю.

Фото із сорінки facebook Олега Логазяка
Фото із сторінки facebook Олега Логазяка

Після цього відкрив для себе всесвітній рух – Digital nomads (цифрові кочівники). Це люди, які працюють-подорожуючи, або ж подорожуючи-працюють, словом, не прив’язуються до одного місця.

Такий спосіб життя дає багато переваг для людей, які живуть, наприклад, у Каліфорнії, де життя дуже дороге. Вони можуть знаходити роботу там (в Каліфорнії) і переїхати жити, наприклад, у Таїланд, де життя дешевше у разів п’ять-шість. Тому якість життя практично та сама, але за значно менші кошти. І навіть краща, бо можна більше собі дозволити.

Вартість такого кочового життя залежить від обраної країни. Із свого досвіду можу сказати, що в Азії, яку так вподобали цифрові кочівники, вартість життя, як і в Україні. Звичайно, у Канаді, США чи Європі ви змушені будете витрачатись більше.

Фото із сорінки facebook Олега Логазяка
Фото із сторінки facebook Олега Логазяка

Існують спеціальні сервіси, де можна подивитись ціни на проживанні у тій чи іншій країні: заходиш, порівнюєш, і тоді вже, відповідно до твоїх фінансових можливостей і бажань, їдеш. Крім того, також важливим є не тільки ціна, а й безпека, клімат, толерантність. Ну, і як же без сарафанного радіо – хтось один поїхав, побачив, порекомендував і пішла ланцюгова реакція.

Я хотів переїжджати зимою: коли в Україні ставало холодно, я їхав туди, де тепло. Перша моя поїздка була в Єгипет. Але я поїхав туди не як турист, а просто пожити. Провівши там місяць, зрозумів, що моя продуктивність не падає, і я цілком можу спробувати стати цифровим кочівником.

Зараз у мене зібралась компанія друзів, які теж ведуть такий спосіб життя. Інколи їздимо працювати віддалено спільно. Тобто сумно не буває – головне все продумати. Часто любимо на зиму їхати в Азію. Там не дороге життя і є на що подивитись.

Фото із сорінки facebook Олега Логазяка
Фото із сторінки facebook Олега Логазяка

Тут потрібно розуміти, що такі подорожі – це не відпустка. Я працюю робочий день, тоді маю вільний час, вихідні, у які планую, на що подивитись. Це теж саме життя, яке б я вів тут, за ті ж самі кошти, але у зовсім іншій країні, де все нове і цікаве, де зовсім інша культура.

Цифрове кочівництво – велика перевага моєї роботи: якщо зараз я сиджу у якомусь з коворкінгів, виконуючи завдання клієнта, то вже за годинку-дві можу опинитись на узбережжі, в горах, джунглях чи колоритних містах і селах.

Виходить, що ти і працюєш весь час, але й відпочиваєш цікаво. Це дуже допомагає: у тебе кожен день щось нове, тому це додає сил. Але важливо розуміти, що не можна подорожувати інтенсивно, адже тоді просто фізично не витримаєш такого ритму. Кожні два-три дні змінювати місце важко, краще осісти у якомусь одному хоча б на місяць.

Фото із сорінки facebook Олега Логазяка
Фото із сторінки facebook Олега Логазяка

Крім того, важливим є те, що не потрібно тратити час на доїзд до роботи, бо це, як не сумно, а таки забирає левову частку життя у багатьох. Ти або працюєш з свого житла, або ж обираєш житло за 5-10 хвилин ходьби від коворкінгу.

Насправді, зараз є дуже багато таких кочівників, є певні міста, у яких вони люблять жити. І мені здається, що нове покоління, так зване покоління Z, активно підтримає цей рух. Адже для них дуже важливим є не матеріальні цінності, а свобода. Їм не потрібні будинки, машини, дорогі речі, їм головне, щоб вони були вільні, самі керували своїм життям і працювали в задоволення.

Єдине, що треба мати на увазі при такому способі життя – це зміна часових поясів: коли твій часовий пояс кардинально відрізняється від клієнтського, то тут є певні незручності. Тобто, якщо зазвичай робочий день до 17-18 год., то в тебе він може закінчуватись о 21-22 год., або серед ночі, чи тільки під ранок. Зрозуміло, що замовник не телефонуватиме, коли зручно тобі. Але це теж не є перепоною, якщо все добре продумати.

Фото із сорінки facebook Олега Логазяка
Фото із сторінки facebook Олега Логазяка

Дешевизна і клімат приваблюють в Азію, але й в Україну також

Я зустрічав багато іноземців, які приїжджають в Україну на все літо, і вже на холоди їдуть у якесь інше місце. Для них тут дешевше, ніж у своїй країні. Їм тут все подобається: природа, архітектура, а особливо наша культура. Для них ціни на житло не є високими і вони кайфують від переваг, які не отримають вдома за ті ж гроші.

Робота, яка дає свободу, але в цій свободі багато хто губиться

Не всі можуть підтримувати такий спосіб життя. Як мінімум, це недостатня дисципліна, а точніше не вміння самодисциплінуватись. Така робота дає тобі свободу, але в цій свободі багато хто губиться.

Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK
Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK

Часто через невміння організуватись люди не можуть працювати: вони тільки сідають за роботу вночі, або ж засиджуються до ночі, бо мало часу виділили напередодні, інколи просто не можуть працювати без чіткої задачі чи контролю.

Проте я все ж вважаю, що дисципліна це навик, який можна розвивати і не думаю, що є люди, які не зможуть працювати віддалено. Якщо вони справді хочуть, то зможуть себе і мотивувати, і зорганізувати.

Зараз інформації занадто багато, і проблема не в тому, що ти не знаєш, що робити, а в тому, що ти не знаєш, що тобі з цим всім робити.

Спочатку я був занадто відповідальний, але так не можна і не потрібно – це нездорово. Не треба бути мегавідповідальним, потрібно вміти правильно розраховувати свої сили, а головне – правильно планувати час.

Мені планування часу дуже допомагає. Для когось, можливо, це звучатиме навіть трохи нудно, але для людини, яка цінує свій час – дуже корисна штука. Ти маєш чітко розпланувати години на роботу, самоосвіту, і тоді побачиш, часу достатньо на все, якщо не витрачати його на непотріб.

Вузька спеціалізація та навики у галузях, які інтенсивно розвиваються – ключі до успіху

У сфері ІТ я дуже б не радив ставити низькі ціни за свої послуги, адже тоді ти починаєш конкурувати з індусами, які виграють в ціні, але програють у якості. Пропоную, знову ж таки, не лінуватись, працювати над собою, щоб стати професіоналом і тоді виставляти ціну, яку ти вважаєш достойною твоїх навичок та вмінь.

Повір, не всі шукають дешевизну, тому не потрібно знецінювати свою роботу, боячись, що тоді в тебе менше шансів. На кожен товар є свій покупець, особливо, коли клієнтові важлива якість продукту.

А найголовніше: хороший спеціаліст – це вузький спеціаліст, який займається конкретною галуззю. Тобто, не знати все про все – бо тоді не знатимеш нічого конкретно. Потрібно знаходити свою нішу і розвиватись у ній. Професіонал у конкретній галузі значно швидше приверне до себе увагу працедавців, яким потрібні саме його послуги. Тобто, якщо говорити банально – не бути чуваком, який створює сайти, а бути чуваком, який створює сайти, наприклад, для стоматологічних клінік.

Ну і як без фінансового інтересу? Шукати галузь, за яку більше платять. У моєму випадку – це блокчейн. Зайшов на цей ринок, оскільки мені взагалі було цікаво про це дізнатись. Зараз багато говорять про блокчейн, але самих програмістів на цьому ринку поки мало – це і відіграє ключову роль у фінансовому питанні.

Аутсорсингові компанії

Українські програмісти мають гарний брендинг у світі, а те, що у нас одні з найкращих хакерів – знають усі. Розвиток аутсорсингових компаній дало хороший ривок ІТ в Україні.

Не можна не відзначити комфорт, який створюють працедавці аутсорсингових компаній для своїх працівників. Серйозно, прогуляйтесь їх офісами!

Крім цього, вони придумують якісь додаткові преференції (знижки, безкоштовні обіди, поїздки, «тімбілдінги» і багато іншого). Тобто компанії дуже цінують працівників, розуміють конкуренцію і намагаються зробити все, навіть більше, щоб втримати їх.

Зараз у 20 років, можемо досягти того, на що колись пішло б ціле життя

Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK
Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK

Але на мою думку, проблемою нашого ринку ІТ є мала кількість «продуктових» компаній, тобто компаній, які створюють свої технологічні продукти, а не клієнтам. Грубо кажучи, наш ринок ІТ зараз зорієнтований на перепродаж сировини, а не кінцевого продукту: ми продаємо робочу силу, але не продаємо самі продукти. А в продукції значно доповнена цінність.

Звичайно, є всесвітньовідомі українські стартапи, але їх все одно дуже мало на ринку. А люди, які здатні створювати свій продукт, працюють на когось, виконуючи чужі замовлення.

Тим більше, що клієнтські замовлення, не виконуються так, як свій проект. Люди, які розроблять продукт для когось, не турбуються про продажі, як це буде виглядати, а просто виконують завдання.

Зараз цілком реально у 20 років досягти того, на що колись потрібно було витратити ціле життя. Світ такий – він стрімко розвивається, і все залежить лише від тебе самого.

Зараз ми дуже обережні і боїмось щось створювати, відкривати, започатковувати. Це проблема нашого менталітету, такої собі вузькозорості. Ми ще не зовсім відійшли від совка, коли ти мав вивчитись, тоді день в день працювати на стабільній роботі, піти на пенсію і все – життя вдалось.

Але як би не було, ми всі бачимо, як з кожним поколінням у нас все більш ініціативні люди, люди які не бояться ризиків, і не бояться втілювати ідеї в життя.

Що потрібно для збільшення кількості продуктових ІТ-компаній

Головне, щоб держава не втручалась. (Не в тому сенсі, щоб податків не брала, а просто сама не лізла). Нам не потрібні ні її втручання, ні навіть допомога. Нейтралітет – це найкраще, що вона може запропонувати. Тому що навіть коли вона починає допомагати – це виглядає смішно.

Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK
Олег Логазяк. Фото: Микола Тис/ZIK

Далі питання часу та нового покоління, які вже бачать багато прикладів і розуміють, що заробляти, будувати бізнес – це реально. І не потрібно для цього мати багато фінансів, – достатньо мізків.

Ускладнює ситуацію те, що Україна завжди на перших шпальтах, і не в позитивному світлі

Враховуючи останні події, які відбуваються в Україні, дуже важко щось прогнозувати. Інвестори бояться ризиків. У будь-який момент може щось статись, тому їм легше наймати людей з країн із стабільною політичною ситуацією, щоб не перейматись за свій бізнес.

Проте точно можу сказати, що ринок ІТ почав розвиватись гігантськими кроками, а у світі вже говорять про крутих програмістів з України.

Коли я бачу українські стартапи десь на конференціях у різних країнах, які хай навіть представляють з дуже поганою англійською, мене пронизує гордість.
 

Фото із сорінки facebook Олега Логазяка
Фото із сторінки facebook Олега Логазяка

Розмовляла Олена Водвуд,
ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Top
2018-12-19 17:43 :05