п'ятниця, 7 грудня, 2018, 14:40 Політика
«Сирітки» Януковича: розкол у таборі екс-регіоналів та їх шанси на виборах
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел

Після Революції Гідності і втечі екс-президента Віктора Януковича Партія регіонів поспішно перефарбувалися під новий бренд «Опозиційного блоку», зумівши залишитись в українській політиці. Та не все так добре у королівстві екс-регіоналів. Свій надійний електоральний заповідник, вони вже, схоже, втратили, а останній розкол в їхньому таборі може ще більше розпорошити голоси виборців.

Причини розколу

20 листопада фракція «Опозиційного блоку» виключила зі своїх лав Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна. Колишні соратники звинуватили їх у «порушенні статуту, співпраці з владою і зраді інтересів виборців».

«Співголовою нашої фракції Юрієм Бойком було підписано угоду про співпрацю і про створення так званої платформи «За життя – Опозиційна платформа» разом із Вадимом Рабіновичем, на що він, Бойко, не мав абсолютно ніяких підстав. У нього не було повноважень. Йому ніяких повноважень не давала ні політрада нашої партії, ні з’їзд», – заявив тоді новий керівник фракції Вадим Новинський.

Тим часом об’єднання «За життя – Опозиційна платформа», яке пов’язують з лідером проросійської організації «Український вибір» Віктором Медведчуком, вже висунуло Бойка своїм кандидатом на президентські вибори.

Хто буде кандидатом від іншого крила «Опозиційного блоку», яке називають групою Ахметова, наразі не відомо, так само достеменно не відомо, хто ще з екс-регіоналів наважиться на власну політичну гру.

На думку політичних оглядачів, причин самого розколу насправді може бути багато. При чому це як політичні, так і бізнес-інтереси окремих груп. Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко нагадує, що вже, як мінімум, двічі «Опоблок» був на межі розколу:

«Перший раз – два-три роки тому, потім ще раз була ситуація, коли групи Льовочкіна й Ахметова майже розлучилися. Але все-таки до останнього часу зберігалася якась суто прагматична єдність. Зараз же конфлікт виник навколо того, що група Льовочкіна домовилась з Медведчуком, а інтереси групи Ахметова не взяли до уваги. Крім того, наскільки мені відомо, представники групи Ахметова виступали проти висування кандидатури Бойка. Були протиріччя не тільки політичного, а й бізнесового характеру. Тобто відразу декілька чинників призвели до цього розколу. Хоча, як свідчить досвід, усе може змінитися. Хтозна, може, перед парламентськими виборами вони знову об’єднаються», – каже експерт.

На думку політолога Володимира Цибулька, цей розкол зумовлений тим, що дії Льовочкіна і Бойка «позбавляли представників Опоблоку можливості ввійти у майбутню правлячу коаліцію в парламенті, якщо ця коаліція буде не промосковська, а україноцентрична або проєвропейська».

«Опоблок» – це, в основному, представники промислових груп Сходу. Вони не можуть бути вічними опонентами влади – це не ідеологічна партія, а партія промисловиків. Вона потребує тісної співпраці з владою, тому для політичних сил Півдня і Сходу України необхідна інша логіка поведінки», – пояснює експерт.

Водночас він вважає, що цей конфлікт в «Опозиційному блоці» на сьогодні вичерпаний, і очікує, що Опоблок обов’язково висуне свого окремого кандидата на президентських виборах: «Партія, яка не бере участі у президентських виборах, ризикує не змобілізувати до парламентських виборів свою партійну мережу на належному рівні. Швидше за все, боротьба зараз відбувається між Новинським і Вілкулом. Саме з цих двох політиків, очевидно, обиратимуть одну кандидатуру».

За кого голосуватиме Схід і Південь?

Шанси на успіх окремої гри кожної з партій, які постали «на руїнах» колишньої Партії регіонів, невеликі, вважають політичні оглядачі. Справа в тому, що їхній ядерний електорат зменшився з часів Януковича, став більш проукраїнським, а також зник їхній адмінресурс у Донецькій і Луганській областях.

Соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна констатує, що у південних і східних областях більше немає такої монолітності, як тоді, коли там більшість голосів отримувала Партія регіонів. Як розкол в «Опозиційному блоці» позначиться на електоральних шансах екс-соратників Януковича – покажуть наступні опитування, але вже зараз зрозуміло, що політична палітра в цих регіонах значно більша, ніж раніше.

«Тобто, звичайно, в сумі «За життя» і «Опозиційний блок» мають там більшість, але зараз вони розбавлені й іншими політичними силами. Це і «Батьківщина», в якої непогані показники, і БПП, який теж має певний, принаймні прохідний, результат. А якщо ще й Зеленський буде йти, то його партія теж щось набере. Мураєв також може трохи відхопити», – вважає соціолог.

За її словами, для мешканців цих регіонів поділ на «наше» і «не наше» досі залишається. «Опозиційний блок» і «За життя» – для них це все таки «наше». Хоча знову ж таки такого моноліту, як колись, немає, бо там раніше були тільки одні «наші».

«Зараз не відомо, хто вийде в другий тур. Багато буде залежати від того, яким буде остаточний список кандидатів», – вважає Бекешкіна.

Те, що об’єдналися угруповання Медведчука-Рабіновича і Льовочкіна-Бойка-Фірташа і визначили, що від них єдиним кандидатом буде Бойко, трохи посилює позиції Бойка і навіть дає йому шанси на вихід до другого туру, каже політолог Володимир Фесенко. Але, додає він, якщо буде розпорошення електорату колишньої Партії регіонів, то це, безумовно, зменшить шанси цього кандидата.

Також експерт звертає увагу, що спроба відновити консолідованість табору колишніх регіоналів та їхнього електорату робилася з боку Москви: «Справа в тому, що між Льовочкіним і Рабіновичем був дуже гострий конфлікт, вони навіть судилися. І примирити їх могла тільки Москва. Модератором цього примирення виступив Медведчук. Але це виходить не дуже або ж частково, тому що розбіжностей інтересів дуже багато і насправді табір екс-регіоналів розпався дуже серйозно, там з’явилося багато нових політичних партій і угруповань. Є ще ж партія «Наш край», «Відродження», Тарута от зараз теж створив партію («Основа», – ред.) і Добкін щось створює».

«І, на мій погляд, це дуже добре, тому що консолідований табір екс-регіоналів – це загроза розколу країни, як мінімум, в електоральному плані. Це відновлення протистояння, яке було починаючи з 2002 року і яке закінчилося тим, що Москва це використала в 2014, організувавши сепаратистські рухи на Донбасі і спробувавши це саме зробити ще й у Харкові та Одесі. Тобто це небезпечно, і тому краще нехай там буде партійний і політичний плюралізм», – каже Фесенко.

Водночас зрозуміло, що політики з колишньої ПР зараз більше розраховують не так на президентські, як на парламентські вибори, які пройдуть восени 2019 років. Тому поділивши електорат т і розділивши ризики зараз, не виключено, що вони можуть об’єднатися під якісь спільні інтереси вже у новообраній Раді.

Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-18 19:02 :16