вівторок, 4 грудня, 2018, 16:53 Світ
Жовті жилети, або Випробування, що визначить долю Еммануеля Макрона
Протест проти підвищення цін на паливо у Парижі, Франція. Фото: EPA-EFE/YOAN VALAT
Протест проти підвищення цін на паливо у Парижі, Франція. Фото: EPA-EFE/YOAN VALAT

Париж звик до хвиль вуличних протестів. Проте вуличні заворушення, що відбулися на цих вихідних, відрізнялися від тих, з якими французька столиця мала справу протягом останніх десяти років. Президент Еммануель Макрон, повернувшись із саміту Великої двадцятки в Аргентині, зіткнувся з першою реальною політичною кризою його президентства.

Про це – у статті видання Economist.

Найбільш нагальною проблемою є безпека. 1 грудня у Парижі було заарештовано 412 людей. Також було зафіксовано 249 випадків підпалу, багато з яких сталися у найрозкішніших районах столиці, таких як Авеню Клебер та інших проспектах, що ведуть до площі Шарля де Голля, де стоїть Тріумфальна арка. Світлини спалених автівок неподалік визначних місць Парижа стали головними новинами усіх 24-годинних каналів. Відтоді як «жовті жилети» з’явилися на вулицях міста три тижні тому, кількість протестувальників по всій країні впала: з 280 000 до 136 000. Проте, коли цифри падають, насильство посилюється.

Якщо говорити про профіль злочинців, то він змішаний. Деякі з них були ультраправими та ультралівими правопорушниками, які відомі поліції за розпалювання протестів. Більша частина жовтих жилетів, які чинили заворушення по всій Франції, були мирними громадянами. Проте, часом межі між організованими й спонтанними групами анархістів та неофашистів, а також іншими мирними молодими людьми, стиралися.

Після того, як мітингувальники запланували на 8 грудня четверту хвилю протестів, Бенджамін Гріво, речник уряду, не виключив можливості введення надзвичайного стану. Франція вдавалася до цього і раніше, зокрема, після терористичних атак 2015 року та після міських заворушень у 2005 році. Проте пан Макрон звернувся до уряду з проханням спочатку розглянути інші можливості збереження столиці та інших міст у безпеці. Однією з труднощів, з якими стикається поліція, є переважно безструктурний та хаотичний характер жовтих жилетів.

Окрім нагальних питань щодо безпеки, пан Макрон також стикається з жорстким політичним випробуванням свого 18-місячного президентства. Рух жовтих жилетів розпочався, як протест проти підвищення податків на пальне. Спочатку протестувальниками в основному були люди зі скромними доходами, які живуть переважно у сільській місцевості та долають великі відстані до роботи. Проте відтоді протест набув більших масштабів та став висловлюванням загального невдоволення вартістю життя та байдужістю президента до проблем звичайних людей. Це протест французів з низьким або середнім рівнем доходів.

Проблема у тому, що французький президент позиціонував себе як лідер, який не дає слабинки, як це робили багато його попередників. Дійсно, протягом короткого часу свого перебування на посаді, пан Макрон стикався з послідовними хвилями протестів проти реформ, які повільно, але роблять країну більш конкурентоспроможною. Він не збирається подавати у відставку або розпускати Національну Асамблею, як вимагають деякі протестувальники. Однак колишній інвестиційний банкір не може нехтувати жовтими жилетами. Особливо, з огляду на широку громадську симпатію до них.

Для Франції масові вуличні протести не є чимось незвичним. Проте, вони, як правило, організовуються або профспілками, або для того, щоб розділити країну. Деякі аналітики згадують про Червоний травень 1968 року або ультраправий рух Пужада у 1950-х роках. Інші порівнюють останні протести із революцією 1789 року або навіть Селянським повстанням Жакерія 1358 року.

Мабуть, найбільш несподіваним є те, що жовті жилети є вираженням певної форми цифрового популізму, який надає безмежний зв’язок з людьми. Рух виник через Facebook та інші соціальні мережі, та найбільше цінує те, що називає «спонтанним вираженням людей». Це ускладнює справу для уряду. Адже цей рух є напрочуд дезорганізованим, у його учасників відсутні спільні цілі та внутрішні протиріччя. Це також означає, що існуючі популістські лідери, подібні до Жана-Люка Меленхона та Марін Ле Пен, не зможуть скористатися з нього. Такі лідери становлять частину політичного істеблішменту, проти якого виступають мітингарі.

Конституція П’ятої республіки покладає на лідера країни одночасно усі надії та відповідальність за долю Франції. Пан Макрон виборював посаду у 2017 році як політик, що повстав проти усіх основних політичних партій. Тепер, гнів французів спрямований проти нього. Як він вирішить поточну кризу, визначить і долю його керівництва країною.

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-15 20:40 :07