Вдячність – високе мистецтво, якого треба вчитися
Богдан Тихолоз
літературознавець, франкознавець

Цього разу про (не)вдячність. І про те, що вдячність – високе мистецтво, якого треба вчитися. Навіть тим, кому здається, що вміє...

Притча про вдячність

Мороз був лютий, сніг і завірюха.
По вулиці голодний пес блукав:
Обмерз, продрог, – здаєсь, лиш пушка духа,
Надармо страви й захисту шукав.

Аж чоловік найшовся милостивий
Впустив до хати пса і обігрів,
Пожалував його, як друг правдивий,
І їсти дав того ж, що й сам він їв.

Та пес, нагрівшися у теплій хаті,
Спочивши і наївшися досить,
Замість подяки став гарчать, брехати,
Ще й кинувся хазяїна вкусить.

Подібний ти до нього, брате милий:
Не тямиш, хто добро тобі зробив,
А тих, що розуму тебе навчили,
Як часто ти зневажив, оскорбив!

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
Top
2020-11-26 23:17 :01