понеділок, 3 грудня, 2018, 12:00 Політика
Один день у шкурі голови суду
Голова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький. Фото: ZIK
Голова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький. Фото: ZIK

Судова система в Україні завжди була доволі закритою, а те, що відбувається у судах – невідомим і незрозумілим для пересічних громадян. Як показало одне з останніх опитувань, у результаті судової реформи довіра до судів зросла в кілька разів – але це все одно лише 20 % проти 70% недовіри.

За даними того ж опитування, лише 8% громадян України брали участь у судових засіданнях, решта населення не має досвіду судових проваджень. Звісно, до судів, як і до лікарень, краще не потрапляти, але в будь-якому разі добре знати, чого там можна чекати.

Зробити матеріал у такому форматі редакції ІА ZIK запропонувала прес-служба Західного апеляційного господарського суду, який був створений у рамках судової реформи на базі Львівського апеляційного господарського суду. У суді кажуть, що хочуть бути відкритою структурою і не мають чого приховувати. Голова цього суду Борис Плотніцький насправді очолює суд ще з 2012 року. 1 жовтня цього року відбулися збори вже новоутвореного Західного апеляційного господарського суду, на яких його знову обрали головою.

І тепер він вирішив показати громадськості, як виглядає повсякденна робота голови суду. А саме як проходить його типова середа – це той день, коли Плотніцький веде засідання як головуючий суддя (а по понеділках, вівторках і четвергах – він у складі колегії суддів).

Ремонти і зарплати

О 9.00 уже триває нарада з заступниками і з іншими співробітниками суду. Обговорюють найближчі плани роботи і, в тому числі, участь у майбутній конференції щодо нового Кодексу про банкрутство, який вступить в силу через півроку і містить багато новел. Зокрема, буде запроваджено процедуру банкрутства фізичної особи, і в суддів все ще є багато питань, як це має бути реалізовано на практиці.

Ранкова нарада голови Західного апеляційного господарського суду. Фото: ZIK
Ранкова нарада голови Західного апеляційного господарського суду. Фото: ZIK

Разом з одним зі своїх помічників, яких у голови суду двоє, він обговорює справи, які розглядатиме цього дня колегія під його головуванням. Їх загалом 11, на столі – велика стопка папок з документами по цих справах.

Голова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький із помічником. Фото: ZIK
Голова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький із помічником. Фото: ZIK

Тут варто зазначити, що помічники суддів – дуже важливі люди, від яких багато в чому залежить ефективність роботи суду. Так, вони готують справи до розгляду, шукають нормативну базу, їм доручають готувати проекти постанов. Плотніцький каже, що є багато кваліфікованих помічників, які самі були би гідні стати суддями.

Потім до голови суду заходить завгосп. Вони обговорюють, що робити з багатостраждальним дахом, який протікає. Судова адміністрація виділила на його ремонт 1,3 млн грн, одна фірма виграла тендер, але так і не приступила до робіт. Тому договір довелось розірвати. Знайшли іншу бригаду – але приступати до робіт взимку неможливо.

Далі із завгоспом оглядають ремонт актової зали. На цього виділено 2,7 млн грн. Завершити роботи планують до 10 грудня. В одній частині зали виділять місце під музей історії суду.

Ремонт актової зали Західного апеляційного господарського суду. Фото: ZIK
Ремонт актової зали Західного апеляційного господарського суду. Фото: ZIK

«Штори і крісла будуть синіми», – Плотніцький зізнається, що «скористався службовим становищем» і обрав для оздоблення актової зали суду свій улюблений колір.

Він каже, що останнім часом матеріальне забезпечення суду значно покращилося. Так само в результаті судової реформи зросли і зарплати суддів. «Раніше в мене була зарплата в районі 30 тисяч. Ми думали, що підвищиться вдвоє, але насправді вона зросла втроє», – не приховує він задоволення своїм матеріальним становищем.

А чи був ліс?

Перед 10.00 суддя одягає суддівську мантію і спускається на перший поверх – на 10.00 призначений розгляд першої на сьогодні справи. Особливість цього засідання в тому, що, по-перше, – повна зала глядачів. Подивитись, як працює суд, прийшли студенти Львівського кооперативного коледжу економіки і права – їхні викладачі кажуть, що вчити теорію – це одне, але завжди корисно побачити, як процес виглядає в реальності.

Засідання у Західному апеляційному господарському суді. Фото: ZIK
Засідання у Західному апеляційному господарському суді. Фото: ZIK

По-друге, засідання проходить у режимі відеозв’язку. Це відносно нова практика, у середньому так розглядається близько 30 справ на місяць і є тенденція до збільшення. Оскільки географія справ широка – до юрисдикції цього суду входить Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька області – то тепер учасникам процесу необов’язково їхати на судове засідання до Львова. Наразі для відеозв’язку обладнана одна зала суду, і вона вже не задовольняє потреби всіх охочих. Тому найближчим часом у суді мають пристосувати для цього ще одну залу, а в перспективі планують більше.

Засідання у Західному апеляційному господарському суді. Фото: ZIK
Засідання у Західному апеляційному господарському суді. Фото: ZIK

Перша справа цього дня – це оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області, що стосується стягнення заборгованості за поставки лісу. І позивач, і відповідач – у Франківську, трансляція йде на двох великих екранах.

Загалом же судовий розгляд відбувається у звичному порядку. У процесуальному кодексі чітко прописаний алгоритм, як головуючий суддя має вести засідання. Це важливо, оскільки якщо будуть якісь процедурні порушення, це потім може бути підставою для скасування рішення.

Отож, секретар каже «Систему ввімкнено» – і це означає, що розпочався аудіозапис і судове засідання може офіційно стартувати.

На самому початку головуючий встановлює, хто з’явився на засідання, запитує, чи є в сторін якісь клопотання. Наприклад, це може бути клопотання про доручення якихось важливих документів.

Потім сторонам треба дати висловитися. Починається «дуель» юристів і кожен із них відстоює інтереси свого клієнта. Головуючому судді раз по раз доводиться повертати сторони до суті справи. Виявляється, неможливо з’ясувати, був чи не був поставлений товар, оскільки відповідних документів немає.

«Зрозуміло, що один із вас вводить суд в оману, є ознаки шахрайства», – каже Плотніцький

Після майже годинного розгляду справи головуючий оголошує нарадчу кімнату. Це означає, що всі присутні, окрім колегії суддів, виходять з зали і чекають за дверима, поки судді винесуть рішення. У коридорі студенти діляться враженнями. «Відповідач якийсь ніякий, цікаво, чим це все завершиться», – каже одна зі студенток.

Чекати насправді недовго – уже за кілька хвилин усіх запрошують назад до зали,де головуючий оголошує вердикт – залишити рішення першої інстанції без змін.

Емоції проти документів

Голова суду направляється до іншої зали – решта справ слухатимуть сьогодні у звичайному форматі, без відеозвязку. Він каже, суддя не має права коментувати конкретне своє рішення, але пояснює, в чому особливість, власне, господарських судів і чим мають керуватися судді цього суду при розгляді справ.

У 99% сторонами цих справ є юридичні особи. Це справи, що стосуються економічної діяльності підприємств, корпоративні спори між засновниками фірми, спори між позичальниками і банками, справи про банкрутство, земельні спори і спори про право власності, в тому числі про інтелектуальну власність. Найбільша питома вага справ – понад 50-60% – це спори про розірвання чи зміну договорів.

Особливість господарських судів, що відрізняє їх від тих же кримінальних судів, у тому що тут немає «драми». «Господарський суд – це суд документів, а не емоцій. Тут немає такого: подивіться на цю людину – хіба вона могла не виконати договір, не доставити ліс? Ну подивіться на мого директора – хіба він міг обманювати? А суд каже: де конкретні документи, де договір, де товарно-транспортна накладна, де якийсь внутрішній облік, який підтверджує, що машина виїхала? Експертиза, письмові докази. Тільки такі речі. Усе інше не діє і не працює», – каже Плотніцький.

«Зараз допустили трохи емоційну складову, прийнявши в Господарсько-процесуальному кодексі положення про покази свідків. Раніше такого не було. Позитив у тому, що є такі ситуації, коли ніхто, крім свідків, не може сказати, що і як було. Як у сьогоднішньому спорі про ці лісоматеріали: відвантажували чи не відвантажували їх? Можливо, якийсь свідок міг би це підтвердити. А з іншого боку, часто ці свідки – це працівники однієї чи іншої сторони і, звичайно, будуть свідчити на користь свого роботодавця», – додає він.

Ще одна новація судової реформи – це запровадження обов’язкового представництва сторін адвокатами. В апеляційних інстанціях ця норма діє з 1 січня 2018. Цьому, мабуть, не дуже раді пересічні громадяни, якщо їм доводиться оплачувати послуги адвокатів. Але судді задоволені – кажуть, завдяки цьому на засіданнях немає балагану.

«Адвокати краще захищають позицію сторін у будь-якому випадку. Коли приходить директор чи просто якийсь представник підприємства без юридичної освіти, вони часто говорять мітинговими словами й емоціями замість того, щоб покликатися на конкретну норму закону. Тому, безумовно, таке нововведення підвищує якість винесених судових рішень, бо сприяє кращому розгляду справ і оцінці доказів», – вважає Плотніцький.

Земельна дилема суддів

Та повернемось до поточної роботи. Друга справа цього дня стосується земельних паїв. Йдеться про паї, власники яких померли, і якщо спадкоємці не зголошуються, земля простоює і сільська рада вирішує здати їх в оренду до того часу, поки новий законний власник не витребує її. Прокуратура оскаржує ці дії, стверджуючи, що сільські ради не мають права цього робити і що це порушує інтереси держави.

Суд вирішує відкласти розгляд цієї справи, які і ще двох аналогічних, призначених на цей день. Їх відкладено до грудня, коли своє рішення стосовно відмерлих паїв має винести Верховний Суд України. Тоді рішення і роз’яснення ВСУ стане дороговказом для інших судів країни.

Зараз проблема в тому, що позиція Верховного Суду не до кінця визначена: чи дійсно тут є інтереси держави і чи мають ці землі заростати бур’янами або ж бути обробленими? Більше того, існує подвійна практика ВСУ, коли він в однакових справах виносив протилежні рішення. Крапки над «і» мала б поставити Велика палата Верховного Суду. До того часу справи про земельні паї залишаються у підвішеному стані.

«Сльози» Нафтогазу

Наступна справа – про стягнення заборгованості з Тернопільміськгазу штрафних санкцій за борг перед «Нафтогазом». Борг був погашений, але невчасно, тому Нафтогаз нарахував понад 2 млн грн пені. Суд першої інстанції присудив стягнення лише 50% штрафних санкцій.

Судячи з усього, суд керувався принципом співрозмірності і доцільності, адже йдеться про підприємство, яке надає послуги населенню і, відповідно, залежить від того, наскільки вчасно чи ні надходять платежі від населення. А стягнення величезної пені може стати для нього непосильним ударом, що поставить його на межу банкрутства. Мабуть, цією логікою керувався й апеляційний суд у Львові, коли вирішив залишити рішення першої інстанції у силі.

Цікаво, що на це засідання прибув лише представник «Нафтогазу». Виявляється, присутність іншої сторони не обов’язкова. Процесуальний кодекс допускає, що якщо сторона була належним чином повідомлена, але не прибула на засідання, справу можуть слухати без неї. Однак якщо судді вважають, що вкрай необхідно вислухати й іншу сторону, тоді розгляд справи відкладають.

Також тільки одна зі сторін прибула на розгляд справи про стягнення 99 тис. грн заборгованості за ремонт приміщення військкомату у Заліщиках Тернопільської області. Стягнення заборгованості оскаржила міськрада, однак апеляційний суд залишив цю скаргу без задоволення.

Розгляд інших справ зайняв менше часу, ніж попередніх. Загалом за цей день колегія суддів під головування Бориса Плотніцького у чотирьох справах залишила в силі рішення судів першої інстанції, розгляд шести справ відклали, в тому числі через неявку сторін. Ще одну справу закрили за заявою самого позивача.

На годиннику – майже друга година. Голова каже, що вийшло не зле, адже суддям часом доводиться розглядати справи весь день. Зараз у новоствореному суді призначено лише 13 із 28 суддів, тому у кожного судді, за словами Плотніцького, «дике навантаження». Варто додати, що робота судді – це не тільки участь у засіданнях, а й опрацювання документів по справах, вивчення доказів і підготовка рішень.

Скільки часу займає підготовка до розгляду справи – дуже індивідуально і залежить від кожного конкретного випадку. Наприклад, справи про банкротство можуть мати 50 томів, а проста справа про стягнення має шанси вміститись в один тоненький том.

Голова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький. Фото: ZIK
Голова Західного апеляційного господарського суду Борис Плотніцький. Фото: ZIK

Справи між суддями розподіляються комп’ютером. Відповідальний за це працівник одержує з канцелярії справу, визначає її категорію – кожен суддя має свою спеціалізацію, дані закладаються у комп’ютер, і автоматична система визначає, в кого з суддів яке зараз навантаження, та призначає всіх трьох членів колегії.

«Як голова суду, я можу знати про якісь резонансні справи. Але не можу втручатися в їхній розгляд», – запевняє Плотніцький.

Після того, як розгляд призначених на середу справ завершено, голова суду дає чергові вказівки секретарям і залишається працювати з документами.

Таким робочий день голови суду побачив кореспондент ZIKу і таким його голова суду показав. Звісно, кожен, хто мав розгляд власної справи в тій чи іншій судовій інстанції, робитиме висновки з власного досвіду.

Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-15 19:56 :16