Новини » Політика 26 листопада, 2018, 11:45 блоги
Обох росіяни ненавиділи: Європейці, які постраждали, захищаючи Українську пам’ять
Ольга Герасим'юк
журналіст, телеведуча

Кількох важливих людей хочу згадати до річниці Голодомору й подякувати їм від імені українців. Сьогодні з різних причин цих людей більше немає в ПАРЄ. Обох росіяни ненавиділи й мотивували проросійських європейців проти них.

Це було десять років тому. Мушу про це нагадати – бо про них треба пам’ятати. Друзями не розкидаються!

Александр Біберай – професор, демократ, голова албанської делегації в ПАРЄ.

Боротьба проти резолюції була шалена. Біберай взявся писати доповідь, щоб засудити Голодомор. Він горів цією темою, ми багато розмовляли з ним, приїжджав в Україну, казав мені, що це справа його честі. Александру дали два роки на цю роботу, але він збирався зробити швидше – знав, як це треба!

І раптом, ні з того ні з сього, він не приїхав у Страсбург. А потім стало відомо, що його зняли з керівництва делегацією, а в Албанії він пішов із парламенту через інспірований скандал. Тоді ще над твердженнями про те, що Росія таке може, посміювалися...

Я їздила до нього в Тирану, дякувала за мужність... Він не скаржився, бо розумів, що Голодомор – це не історія. Це – сьогодні. Поки живий агресор і його посіпаки.

Також у ті роки нашим великим другом був голова шведської делегації і Політичного комітету Горан Ліндблад.

Те, як він стояв за нас, – ніколи не забуду. І як його теж травили росіяни та їхні посіпаки... І як зворушливо Горанова довготелеса фігура бовваніла під пам’ятником Голодомору в Києві десять років тому...

Він зараз теж уже не в парламенті – лікар-дантист, самотній батько трьох хлопців, зворушливий, іронічний друг.

Теж знаю, що він думає про нас...

О, і ще шлю привіт чудовому дипломату – тоді, десять років тому, послу в Раді Європи Євгенові Перелигіну. Як він тоді боровся – це знають небеса й свідки того часу!

І, до речі, у річницю Голодомору під Страсбургом, у Гольцхаймі, ельзасці палили свічу пам’яті біля пам’ятного знака Голодомору... Це тоді Перелигін з мером Гольцхайма встановили той знак. Я пам’ятаю, як летіла до них, у 2008 році, у цей день постояти разом...

От би бачили з неба наші мученики – у світі живуть люди, яким на байдуже і яким не чуже... І які не промовчать, хоч і противник лютий, і не поскаржаться, хоч і наразилися на кулак... А я, поки жива, подякую їм тут, на землі.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-24 01:01 :45