«Чому він вважає, що має право її бити?»: Сьогодні – День білої стрічки

«Чому він вважає, що має право її бити?»: Сьогодні – День білої стрічки
Ілюстративне фото: pixabay.com

Як часто ви чуєте, що ваші сусіди сваряться? Як часто доходить до насильства? А як часто викликаєте поліцію? Чи вважаєте, що це їхня приватна справа? Чи справді це так? Спробуємо з’ясувати це сьогодні – у Міжнародний день усунення насильства проти жінок.

Що означає цей день?

Міжнародний день усунення насильства проти жінок – це Міжнародний день ООН. 17 грудня 1999 року Генеральна асамблея ООН наголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Цю дату обрали як пам’ять про сестер Мірабал. Вони були політичними активістками, а у 1960 році їх жорстоко вбили за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Цей день – символ світового визнання проблеми гендерного насильства.

Також 25 листопада ще називають Днем білої стрічки. Біла стрічка – це світовий символ протидії насильству проти жінок. Саме з цього дня стартує акція «16 Днів Активізму проти гендерно-зумовленого насильства щодо жінок». Вона була ініційована ще у 1991 році Центром Жіночого Глобального лідерства.

«Чому він вважає, що має право її бити?»

Готуючи цей матеріал, я поспілкувалася із гендерною експерткою Марією Дмитрієвою, щоб з’ясувати, чому взагалі існує явище домашнього насильства і як йому протидіяти. Фахівчиня наголошує, що «у нас (в Україні), і не лише у нас, це практично по всьому світу така пошесть, дівчат з самого дитинства виховують покірними і лагідними, змалечку навішують нам на вуха «лапшу» про те, що кохання – це єдина цінність у житті жінки. Насильство сприймається як те, на що чоловіки мають право у будь-якій ситуації, коли їм чогось недодали – дійсно чи лише в їхній уяві».

Якими мають бути перші кроки, щоб припинити насильство?

– Сусіди мають викликати поліцію. Кожного разу. І не давати спустити це на гальмах. Припинити звинувачувати жінок, не питати, «чому вона не йде?»/ Потрібно питати, «чому він вважає, що має право її бити?».

Що каже український закон?

Наша країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства – започаткувала загальнодержавну кампанію «Стоп насильству». 15 листопада 2001 року в Україні прийняли Закон «Про попередження насильства у сім’ї». 7 листопада 2011 року від імені України підписали Конвенцію Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

На жаль, навіть у 21 столітті жінки стикаються із насильством – психологічним, фізичним (зокрема і зґвалтування), економічним, домашнім насильством. У випадку з останнім варто чітко розуміти, що воно – це не приватна справа сім’ї, це – велика небезпека та загроза життю жінки, тому не можна заплющувати осі на такі ситуації.

Чому жінки мовчать про насильство і не йдуть?

Щоб з’ясувати причини поведінки жінок у ситуації домашнього насильства, я розпитала психологиню Анастасію Михайленко:

Чому жінки не йдуть від своїх кривдників?

– Якщо ми говоримо про фізичне насильство, то переважно мова йде про жінок, які виросли у сім’ї, де тато був аб’юзером (насильником – Авт.). І вони просто не можуть бути у здорових стосунках, вони елементарно не знають, що в них робити, у них немає цих життєвих стратегій. Як би парадоксально не звучало, стосунки, де над ними чинять фізичне насильство, є для них безпечними. Якщо ж аналізувати жінок, які дозволяють щодо себе психологічне насильство, то тут достатньо прохолодного батька, який не здатний виявляти емоції у відносинах з донькою. У обох випадках жінки у таких сім’ях побачили певний сценарій стосунків. У більшості випадків самій впоратися з таким не реально – необхідна професійна допомога.

Чому жінки мовчать про насильство над собою?

– Коли жінки замовчують насильство, то називають багато причин: сором, «нема куди йти», «ніхто не розуміє», страх його реакції, «краще такий батько дітям, ніж ніякого…». Але у більшості випадків мова йде про відсутність внутрішньої готовності щось змінювати. У такій ситуації є не лише чоловік, який здійснює насильство, але й жінка, яка допустила це. Зміни починаються у голові. У той момент, коли настає усвідомлення, що «ніхто, крім мене, мені не допоможе, одразу знаходиться місце, куди йти, і народжується план, як діяти.

Трохи статистики

8 березня сайт «Update» опублікував інфографіку, де йшлося про те, що за рік в Україні загинуло 600 (!) жінок від домашнього насильства. А це більше, ніж військових у зоні проведення ООС. Такі дані одразу викликали резонанс у суспільстві та тривалі обговорення, дехто не погодився з такими цифрами.

На сайті Кабінету Міністрів ми у відкритому доступі можемо знайти інформацію, що в Україні щороку офіційно реєструють понад 100 тисяч (!) звернень з приводу насильства у сім’ї. А за неофіційною статистикою, кожна п’ята жінка протягом свого життя потерпала від різних форм насильства.

Ірина Ладика,
для IA ZIK.

загрузка...
загрузка...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...