Новини » Політика 23 листопада, 2018, 16:45
Проти ЄС і НАТО = проти України? Як голосували нардепи за зміни до Конституції і чому
Депутати на засіданні Верховної Ради України. Фото: Синиця Олександр/УНІАН
Депутати на засіданні Верховної Ради України. Фото: Синиця Олександр/УНІАН

Коли парламент голосує за зміни до Конституції щодо стратегічного курсу держави, яка перебуває у стані війни з Росією, далеко не всі нардепи знаходять час виконати свої депутатські обов’язки і віддати свій голос за те чи інше рішення. А є й такі, хто відверто грає в інтересах країни-агресора. Чи можна їх усіх називати агентами Росії і чому вони досі в українському парламенті? Аналізуємо, яким чином голосували народні обранці.

На вечірньому засіданні 22 листопада Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроект про закріплення у Конституції курсу України до ЄС і НАТО. За це проголосувало 311 народних обранців із 351, що були присутні в залі. При цьому 21 нардеп був проти, 16 не голосували, а ще троє утрималися.

Придивимось детальніше до результатів голосування за фракціями. Так, за ініційований Президентом законопроект проголосували 124 депутати із фракції «Блок Петра Порошенка», 73 – з «Народного фронту», 33 позафракційних депутати, 19 – з Радикальної партії, 18 – із «Батьківщини», 17 – з «Самопомочі», 14 – з групи «Воля народу», 13 – з групи «Відродження».

<nbsp;>
<nbsp;>

Показовим можна вважати список нардепів, які голосували проти курсу України на ЄС і НАТО. Зокрема, «за» не проголосував жоден депутат із фракції «Опозиційний блок», а 18 нардепів з цієї фракції проголосували «проти».

При цьому привертає на себе увагу позиція Ігоря Шурми, який єдиний з «Опозиційного блоку» утримався. Сам він родом зі Львова, тривалий час працював у Харкові. Чи означає такий крок своєрідний бунт проти керівництва фракції – спробуємо з’ясувати пізніше.

Із позафракційних депутатів «проти» проголосувало троє. Це Юрій Бойко, Яків Безбах і Сергій Дудаєв. Оскільки Бойко, як один із ключових діячів епохи Віктора Януковича, вже і так більш відомий для широкого загалу, то про двох інших варто нагадати.

Яків Безбах – екс-регіонал, у минулому працював помічником Віктора Пінчука. У січні 2018 року голосував проти закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей. А у вересні цього року був одним із тих, хто написав листа до патріарха Варфоломія із закликом відкласти надання томосу для України.

Сергій Дунаєв – теж екс-регіонал, був міським головою Лисичанська. За інформацією ЗМІ, перші кроки в політиці Дунаєв зробив за підтримки Юрія Бойка і досі, мабуть, голосує синхронно зі своїм патроном.

Якщо з колишнім проросійським крилом Партії регіонів зрозуміло, що вони «залишаються вірними своїм поглядам», то варто звернути увагу також на тих депутатів, які були відсутні на засіданні, коли розглядалось таке принципово важливе питання, або ж були в Раді, але взагалі не брали участі у голосуванні чи утрималися. Із деким з них вдалося зв’язатися, щоб вони аргументували свою позицію.

Наприклад, викликало здивування, чому був відсутній Віктор Чумак. У коментарі Інформагенції ZIK він пояснив, що у нього тоді була висока температура, тому він був вдома: «Це тільки переш читання. І коли буде друге читання, я буду присутній. Я ці зміни загалом підтримую, хоча вважаю, що вони не мають користі. Можна що завгодно написати хоч на паркані, хоч у Конституції, але реальними кроками буде позбавлення від корупції, справедливе судочинство, хороший інвестиційний клімат і таке інше. Ось це є справжніми кроками до НАТО і до Європи, а не наш запис у Конституції. Але я й не проти, щоб прописати це в Основному законі», – зазначив нардеп.

Якщо депутати, які не були на засіданні, ще зможуть пояснити свою відсутність чи то хворобою, чи то «роботою в округах», то більше питань виникає до тих народних обранців, які у парламенті були, але зайняли позицію «ні вашим, ні нашим» і або утрималися, або не голосували взагалі, тобто, судячи з усього, не забажали брати на себе відповідальність за жодне з можливих рішень.

Окрім Ігоря Шурми, утрималися ще двоє нардепів – Юрій Шухевич із Радикальної партії і позафракційний Сергій Мельничук, колишній командир батальйону «Айдар».

У коментарі ІА ZIK Юрій Шухевич заявив, що це його принципова позиція. Ось як він її пояснив:

«Я знаю, що це є просто порожній звук в Конституції, тому що він нас не наблизить до членства в цих структурах і не віддалить. Для того, щоб нас прийняли в НАТО чи в ЄС, нам треба виконати багато умов. І нам дуже далеко до цього – з тим хабарництвом, з тим безладом, який у нас в Україні робиться, хто нас захоче прийняти в Євросоюз чи НАТО? Це по-перше.

А по-друге, я за те, щоб ми вступили в НАТО. Хоча, знаєте, воно останнім часом себе дискредитувало у багатьох питаннях. Ну а щодо Європейського Союзу маю дуже багато застережень. У мене ще, пробачте, шия не загоїлася від московського ярма і я не хочу її пхати в європейський хомут. А, може, ми все ж таки пожили би, як зовсім самостійна держава? Може, нам би то сподобалося? Бо ми ще не жили – досі нас підпрягали до Москви, а тепер так само хочуть підпрягти до Євросоюзу.

Крім того, поки ми виконаємо всі умови для повноправного членства в ЄС, то я не знаю, чи буде ЄС існувати. Ми бачимо Brexit, не дуже певна ситуація є і в деяких південноєвропейських країнах. Також не відомо, що буде з НАТО.

Я прихильник такого військового союзу зі США, але Європа тепер хоче свою армію – не знаю, чи зовсім окрему від НАТО, чи якийсь придаток НАТО. Але вона стає все більше проросійською. Ми такого не хочемо бачити. Усе це в мене вже давно викликало застереження. І тому я так проголосував. Не хотів голосувати «проти», щоб не казали, що я «з Опоблоком знюхався». Але водночас не хотів голосувати «за».

Значно більше тих, хто голосування за зміни до Конституції просто проігнорував. Зокрема, можна назвати кілька найбільш відомих прізвищ – Володимир Литвин і Сергій Тарута з позафракційних, Тарас Козак, Нестор Шуфрич, Сергій Ківалов з «Опозиційного блоку». Не знайшов у собі сил натиснути кнопку «за» чи «проти» і «співочий ректор» Михайло Поплавський з депутатської групи «Воля народу».

Які висновки можна зробити з результатів цього голосування і як можна інтерпретувати позицію окремих депутатів – з цим питанням ми звернулися до політолога Тараса Березовця. І його думка тут доволі однозначна:

– Після 2014 року насправді жодних альтернатив не залишилося, тому вибір НАТО і ЄС – це вибір за безпечне майбутнє України. А все інше – це лише облуда і намагання прикрити свої справжні наміри. Тому голосування проти внесення до Конституції курсу на НАТО і ЄС – це по суті своїй антиукраїнський вибір. Якими би причинами і аргументами він би не прикривався.

Звісно, не можна всіх цих людей, які проголосували проти, називати агентами Москви. Це буде некоректно. Це говорить тільки про те, що якась частина депутатського корпусу просто не бажає того, щоб Україна ставала сильною державою. І через це вони роблять такий дуже дивний, здавалося б, вибір. Тут у цій ситуації немає середини, а є або/або. Або ви за безпеку і, відповідно, голосуєте за НАТО, або ви проти безпеки і тоді не підтримуєте це рішення.

Той факт, що деякі депутати не голосували або утрималися, означає, що почалася передвиборча кампанія і частина депутатського корпусу не хоче голосувати за ті чи інші речі, вважаючи, що їхні виборці можуть не сприйняти цього. Ми пам’ятаємо, як свого часу, коли голосувалася постанова про засудження російської агресії у Грузії, тоді теж дуже багато національно орієнтованих демократів із тодішньої фракції «Батьківщина» її не підтримали. Вони не голосували ні проти, ні за, а просто утримались чи були відсутні. І це теж була позиція – була команда не псувати стосунки з Путіним і тому цю постанову не підтримали.

Також може бути персональна позиція депутатів. Наприклад, чому утримався Ігор Шурма? Ми бачимо, що «Опозиційний блок» не єдиний. І розкол, який стався нещодавно, тільки підтверджує, що в них на сьогодні немає єдиного підходу. Не голосування Шурми «проти» може бути таким собі мовчазним протестом проти позиції більшості партії».

Попри позицію окремих депутатів, зміни до Конституції таки були ухвалені в першому читанні. Зазначимо лише, що згідно з процедурою, Верховна Рада може остаточно ухвалити цей законопроект на наступній сесії. Для цього буде потрібно не менше як 300 голосів.

Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-07-22 00:47 :59