Новини » Політика 23 листопада, 2018, 15:49
Чи може Україна самостійно виробляти бомбардувальники? «Стежки війни» про стан авіації
ZIK
ZIK

На початку 90-тих Україна почала активно позбуватися літаків. Легендарні Ту-22 прямували просто на металобрухт. Втім, з початком російської агресії повітряна оборона стала необхідністю. Зараз держава досі нарощує авіаційні потуги, ремонтує старі літаки та бере зброю, яку пропонує США. Однак, багато справ досі спотикаються у брак фінансів.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

Як Україна роками позбувалася своєї авіації?

«У 1991-1992 роках в Україні базувалося приблизно 2800 літальних апаратів. Таким було одне з найпотужніших угруповань авіації в Європі. Ми мали стратегічну авіацію, військово-транспортну, бомбардувальну, штурмову, винищувальну. Були теж навчальні заклади, які використовували літаки для тренувань», – пригадує нардеп, командир 204-ї тактичної бригади авіації (2013-2014 рр.) Юлій Мамчур.

Втім, на початку 90-х в Україні вирішили кількісно зменшити Збройні сили, які тоді налічували понад 700 тисяч осіб. Під скорочення потрапили бригади, на озброєнні у яких були літаки ТУ-22.

«Найпотужніший удар був по фронтовій, бомбардувальній авіації у 2002-2004 роках. Тоді скоротили дві дивізії. Знищили ТУ-22, 3М, які могли нести ракети з ядерним боєзапасом. Їх просто порізали на металолом», – розповідає Юлій Мамчур.

Розпочали краяти українську авіацію за Кучми, продовжували і при Януковичу. Тому станом на 2014 рік у нас залишилася одна бригада бомбардувальників, чотири бригади винищувачів, одна бригада та одна ескадрилья штурмовиків.

Крім того, у 2014 році на сході збито близько двадцяти літаків та гелікоптерів Повітряних сил та сухопутних військ ЗСУ. Це завдало державі збитків на суму 250 мільйонів доларів. Під час виконання задач загинули 16 членів екіпажів Повітряних Сил, 39 десантників на борту Іл-76МД.

Зі складу екіпажів та пасажирів вертольотів армійської авіації Мі-8 та Мі-24 армійської авіації Сухопутних військ загинуло понад 30 військовослужбовців.

Чому Україні допомагає США?

Військовий експерт Олег Жданов вважає, що американці не просто так діляться з Україною зброєю. Ймовірно, вони хочуть закріпити свої позиції у сірій зоні.

«Американці лякають нами росіян. То вони дають нам «джавеліни», то знімають ембарго на поставку летальної зброї. Або ж дають нам свої літаки і говорять, що готові нас навчати», – говорить Олег Жданов.

За останні шість років пілоти із дев’яти країн приїздили на Хмельниччину та Вінниччину. Там Су-24, Су-25, Су-27 та МІГ-29 змагалися у вправності із американськими F-15C F-15DF-16C. Крім того, іноземні експерти ділилися досвідом із українськими пілотами.

За умовами навчань, екіпажі бойових літаків мали обмінятися пілотами. Так, 16 жовтня у літаку СУ-27 опинився льотчик першого класу Іван Петренко та американський пілот Сет Нерінг. Винищувач із цими пілотами розбився, а пілоти загинули.

Ця трагедія, за офіційними даними, має чотири основні версії: помилка пілота при виконанні польоту, технічна несправність літака, можлива заправка літака неякісним паливом або погодні умови, які спричинили катастрофу.

Втім, версія про несправність бортових систем літака чи його двигунів може бути підтверджена чи спростована лише після розшифрування інформації з бортових самописців.

За інсайдерською інформацію, двигуни саме до цього літака були відремонтовані на Луцькому ремонтному заводі «Мотор».

Чи дійсно на заводі дають друге дихання літакам?

На підприємстві ремонтують три види двигунів, зокрема, й для літаків Су-24, Су-27 та МІГ-29. Аби відремонтувати один такий двигун, необхідно близько трьох місяців.

Від початку російської  агресії підприємство  наростило свої потужності. Зараз тут працює понад 1150 працівників. Інженери діляться: за майже двадцять років на «Моторі» навчилися не просто ремонтувати, а й виготовляти необхідні деталі.

«Переважно під час ремонту у двигуні треба змінити вісім тисяч деталей, з них п’ять з половиною тисяч ми вміємо виготовляти. Решту – треба докупляти чи відновлювати тими технологіями, якими володіємо», – каже головний інженер ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор»» Сергій Свистюла.

Тож в кого закуповують додаткові деталі для ремонту двигунів?

Остаточна співпраця з ворогом, кажуть на підприємстві, припинилася ще після 2010 року.

«Росія з нами не дружить давно, бо ми стали для них конкурентами», – пояснює головний інженер Сергій Свистюла.

Відмова від послуг сусіда дала поштовх до пошуку нових ринків збуту та співпраці.

«Ми шукаємо партнерів серед підприємств концерну. Якщо не вдається вирішити в цих межах, то звертаємося до іноземних партнерів», – зазначає Сергій Свистюла.

До слова, про успішну роботу підприємства свідчать цифри.

«Загальний обсяг реалізованої продукції за 2017 рік перевищив мільярд гривень. Цього року ми рухаємось приблизно до такого ж показника. Чистий прибуток за дев’ять місяць перевищив 250 мільйонів гривень», – каже головний інженер ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор»» Сергій Свистюла.

Проте не обходиться і без ложки дьогтю. Завод «Мотор» неодноразово звинувачували у співпраці з підставними фірмами та у розкраданні коштів.

«Ми виграли всі судові процеси, захистили честь підприємства. Коли нас звинувачують у чомусь, що не є правдою – теж звертаємося до суду», – говорить Сергій Свистюла.

Виконувати договори з Міністерством оборони – непросто, зізнається директор заводу.

«Наші військові колеги дуже вимогливі до якості. Працюють військові представництва, які контролюють процес ремонту на всіх його етапах. Вони, на нашу думку, іноді надмірно стараються. Крім того, договори з Міністерством оборони могли би бути трішки більш прибутковими», – наголошує Сергій Свистюла.

Натомість заробляють на контрактах із Польщею, але і тут є одне але.

«Ми хвилюємося, що наші працівники можуть захотіти поїхати туди працювати. Адже поки що ми не можемо забезпечити їм такі ж високі зарплати, як у Європейському союзі», – звертає увагу директор заводу «Мотор».

У цьому році у стрій мають повернутися три десятки літаків

«З початком бойових дій авіація з мертвого стану впала у кому!», – вважає військовий експерт Олег Жданов.

«Нам є на чому літати. Маємо наземні комплекси, засоби зв’язку та управління. Питання у тому, що все дуже старе і для модернізації, обслуговування, експлуатації треба багато ресурсів», – розповідає військовий експерт Святослав Стеценко.

Але попри те, що літаки старенькі – ремонтувати треба, запевняє представник від Міноборони.

«Парк бойових літаків ми можемо використовувати до 2030 року, якщо проведемо відповідні роботи. До того ж, згідно оцінок закордонних фахівців, літаки винищувальної авіації можуть експлуатуватися до 40 років», – запевняє представник Центрального науково-дослідницького інституту ОВТ ЗСУ Олексій Головін.

Він наголошує: наші літаки – не найгірші у світі, і ще можуть дати фору. Проте, варто не забувати, що це спадщина Радянського Союзу.

«Виготовляють запчастини і комплектуючі літаків в РФ. Де-факто, можна сказати, що в нас на озброєнні російська авіація. Водночас, в авіасфері ми відстаємо від Росії на кілька десятків років», – додає Олексій Головін.

Україна військові  літаки  модернізує на підприємствах  концерну «Укроборонпром»

Директор Львівського підприємства каже: за роки війни на львівському підприємстві модернізували понад десяток літаків.

До того ж, цього року Петро Порошенко уже передав два модернізовані винищувачі Міг-29 Збройним силам. Та Львівське підприємство працює не лише на українську оборонку.

«Приблизно 70 відсотків наших замовлень – для України, решту покупок роблять іноземці», – говорить директор державного підприємства «Львівський Державний авійаційно-ремонтний завод» Дмитро Мотрунчик.

Партнерів та замовників директор не називає. Про співпрацю з Росією відкрито ніхто не говорить, але деякі експерти такого варіанту не відкидають.

«Це не військова таємниця. Для того, щоб відновити літаки, запчастини купують в Росії через волонтерів, фірми-посередники», – зазначає військовий експерт Олег Жданов.

«Можу лише сказати, що співпрацюємо із країнами Європи, Північно-Східної Азії», – говорить директор Дмитро Мотрунчик.

Проблема фінансового забезпечення залишається однією з найболючіших в українській авіації

Низька зарплата, а відповідно й мотивація – проблема, яка тягнеться ще з 2000 року. Це питання ще у 2017 намагалися вирішити на комітеті з питань нацбезпеки Верховної Ради.

Зараз місячне грошове забезпечення військового льотчика, залежно від посади, звання, вислуги років та інших виплат, становить близько 17-28 тисяч гривень.

 

Загальна сума коштів, виділена на Повітряні сили у 2018 році, складає майже сім мільярдів гривень.

«Доволі сумна ситуація склалася поруч із цікавою тенденцією. Військових льотчиків почала переманювати цивільна авіація», – каже нардеп, член Комітету з національної безпеки ВРУ Юрій Береза.

Комітет звернувся до Міністерства оборони. Там запропонували свою шкалу, адже все залежить від бюджету.

«Базова зарплата – це 3000 умовних одиниць. Я хочу, щоб таку зарплату отримували льотчики. У нас не так багато бойових пілотів і ми маємо їх цінувати», – додає Юрій Береза.

Ситуація з грошовим забезпечення авіації, у порівняні з минулим десятиліттям, значно покращилася. З'явилися й нові розробки, які можуть подарувати Україні нову авіацію.

Так, у Харківському авіаційному інституті розробили декілька цікавих варіантів. Тут моделі полегшених навчально-тренувальних літаків для курсантів і більш важкі екземпляри.

Їх неодноразово презентували у столиці в конструкторських бюро, у Міністерстві оборони. Тож надія на нове забезпечення є, треба лише дочекатися кращих економічних часів.

До слова, раніше у програмі «Стежками війни» журналісти з’ясували, на яких стадіях розробки перебувають три українські супутники.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-03-25 21:47 :39