понеділок, 19 листопада, 2018, 14:25 Суспільство
Вінничани майже 30 років не можуть навести лад із відходами хімічного заводу
ZIK
ZIK

Вінницький хімзавод колись був найбільшим у місті підприємством. Він виробляв різну продукцію: від суперфосфатів до мийних засобів. Тепер в колишньому приміщенні заводу – десятки офісів та складів. Результатом роботи фабрики стало звалище фосфогіпсу та фосфату. Таке сусідство є небезпечним, адже отруює здоров’я місцевих мешканців та навколишнє середовище.

Про це йдеться в програмі екологічних розслідувань «Вижити в Україні» на телеканалі ZIK з ведучим, вінницьким художником, поетом Віктором Байраком.

Еколог Олександр Мудрак каже, що білі фосфатні терикони є гарячою точкою вінницької територіальної громади.

«На території колишнього акціонерного товариства «Вінниця хімпром» кількість фосфогіпсу сягає біля 600 тисяч тонн. Коли випадають опади, вториди, які є у фосфогіпсі сульфатів, потрапляють у річку Тяжилів. Вона ж є притокою річки Південний Буг. До того ж, це основне джерело водопостачання для вінничан», – наголошує еколог «Всеукраїнської екологічної ліги» Олександр Мудрак.

Він розповідає: екологічне лихо поширюється дедалі більше, і тепер через фосфатні гори страждає не тільки Вінниця.

«У багатьох мешканців навколишніх сіл та міст є криниці, з яких вони черпають воду для побутового вжитку. Це небезпечно, адже в підводні води потрапляють токсичні речовини із терикону. Крім того, частково забруднюється і повітря. Звісно, це негативно впливає на здоров’я людей, а особливо відбивається на дихальних шляхах», – зазначає Олександр Мудрак.

Кому вигідні отруйні терикони?

Віднедавна фосфогіпс і фосфати почали кудись вивозити. Мешканці постійно бачать наповнені вантажні машини.

Вінничанка, яка анонімно надала інформацію зазначила: «Наші «ділки» голову відірвуть за цю гору фосфогіпсу. Вони з нього роблять гіпсокартон і кудись вивозять. Я так думаю, що згодом на місці терикону зведуть будинки. Ймовірно, комусь ця земля приглянулася».

Місцева мешканка переконана, що знайти кінці у цій справі – неможливо. Втім, однозначно, що на цьому наживаються певні бізнесмени.

Хто є власником фосфогіпсового багатства у Вінниці?

Директор компанії «АВМ проект» Олександр Мороз каже, що вивозить звідси білі гори відходів вже не перший рік.

«Від 2012 року мої робочі намагаються вивести хімічні відходи з міста. Згідно наших розрахунків, найкраще це зробити залізницею. За добу ми можемо вивезти до тисячі тонн. Далі речовини йдуть на поля Миколаївщини, Херсонщини, як міліоранти», –  пояснює Олександр Мороз.

Втім, що цікаво, у Департаменті агропромислового розвитку Херсонської області наголосили: із компанією «АВМ проект» вони не співпрацюють.

«У нас все легально. Раніше ми підписали договір з міською радою, у якому зобов’язалися звільнити територію від гори фосфогіпсу», – запевняє Олександр Мороз.

До слова, за даними «YouControl», Олександр Мороз займається вантажним автомобільним транспортом в «АВМ Логістикс», оптовою торгівлею товарами господарського призначення в АВМ «Трейдінг Компані». А виторг Мороза за 2017 рік становив майже 70 мільйонів гривень.

Цивілізовані країни світу давно відмовляються від фосфатів

Втім, в Україні відходи вінницького хімзаводу не єдині. Найбільші центри  виробництва фосфату досі є в Костянтинівці, Одесі, Сумах.

Раніше вчені підрахували: один грам фосфатної сполуки, що міститься в пральному порошку, спричиняє ріст п’яти-десяти кілограмів синьо-зелених водоростей.

«Фосфати дуже шкідливі. Вони підвищують рівень розчиненого кисню у воді, тобто викликають цвітіння води», – каже еколог Алла Войціховська.

Для боротьби з фосфатами у Євросоюзі ухвалено цілу низку законодавчих актів. Частина з них стосується зменшення негативного впливу мийних засобів на здоров'я людини і навколишнє середовище. Австрія, Німеччина, Італія, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія просто заборонили використання фосфатів у пральних порошках.

Що ж до України, то влітку 2013 року, у ВРУ, був зареєстрований законопроект «Про державне регулювання у сфері мийних засобів». У ньому йшлося про тимчасову заборону фосфатів, зокрема, через екологічні збитки та шкоду для здоров’я.

Та законопроект не ухвалили, а у квітні 2014 року його взагалі відкликали. Тож фосфатні гори і продукція їхньої переробки все ще продовжують загрожувати безпеці. 

Вінничани вже 30 років не можуть розібратися у проблемі хімічних відходів

Дмитро Герус, начальник відділу оцінки впливу на довкілля департаменту екології та природних ресурсів Вінницької ОДА, каже: звертались до  міської ради щодо заводу. Втім, результату це не дало.

«Завод розібрали, землю поділили, кілька приміщень відремонтували. Сьогодні там працює приблизно 90 різних підприємств. Проте вирішення екологічної проблеми застрягло на рівні акту», – говорить Дмитро Герус.

Він запевняє: кінці канули у воду, тому винуватого знайти – неможливо.

«Там повна вакханалія. Ніхто не розуміє, яке підприємство що виготовляє і де утилізує відходи», – підкреслює Дмитро Герус.

Місцеві мешканці, громадські активісти та екологи намагаються розібратися у проблемі майже тридцять років. Приблизно стільки ж вони чують обіцянки вінницьких чиновників. Люди кажуть: якщо питання не зрушать з мертвої точки – тиснутимуть на владу ще дужче.

До слова, нагадаємо, раніше у проекті розслідувань «Вижити в Україні» йшлося про шкоду від діяльності двох асфальтних заводів в одному із промислових районів Львова.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-13 07:48 :33