понеділок, 19 листопада, 2018, 14:18 Суспільство
Історія «діамантового Клика»: Як заробляли львівські валютники
ZIK
ZIK

Коли наприкінці 80-х – початку 90-х років у СРСР процвітав незаконний валютний бізнес, Львів не відставав. Чи не найвідомішим серед ділків Галичини був «елітний міняйло» на псевдо «Клик». За кілька років статки чоловіка стали такими потужними, що замість модної тоді золотої коронки валютнику поставили діамантову.

Про це йдеться у фільмі «Буремні 90-і. Аферисти» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.

Розстріл «фарцувальника» Рокотова

16 липня 1961 року неабиякого резонансу не лише в СРСР, а й далеко за його межами, набував розстріл «фарцувальника» Яна Рокотова і двох його компаньйонів у Москві. Найвищу міру покарання ця трійка отримує за незаконні валютні операції.

«Існували дрібні бігунці, які підбігали до іноземців і скупляли валюту. Була й вища ланка елітних «міняйл», які накопичували до мільйона доларів і забезпечували доларом осіб, які виїжджали закордон – артистів чи політичних діячів. Рокотов якраз був елітним валютним «міняйлою», який стояв на найвищому щаблі цієї валютної драбини», – розповів адвокат Олег Мицик.

Спершу Рокотову і його колегам дали по 8 років, згідно із тогочасним законом. Та першому секретарю ЦК КПРС Микиті Хрущову, якому Захід дорікнув потужною валютною барахолкою у Москві, такого покарання виявилося замало. 

«Вже після цього видали зміни до кримінального кодексу, де передбачили розстріл як вищу міру покарання», – зазначив Мицик.

Львівські валютники

Через майже 30 років студент з Львівщини, за півтори тисячі кілометрів від Москви, навіть не здогадувався, скільки спільного мав із Рокотовим. Як і московський «міняйло», юнак мріяв про розкішне життя. А справді нав’язливою ідеєю для нього стала гарна усмішка. Ще підлітком він впав і надщербив передній зуб. За це його дражнили «Кликом». На стоматолога в сім’ї грошей не було, тож хлопець вирішив будь-що їх заробити. Для досягнення мети обирав популярний в часи перебудови спосіб – валютні операції.

«У Львові на Привокзальній був ювелірний магазин. З ночі там іноземці разом із нашими займали чергую і скупляли все те золото. Потім воно все відправлялося закордон, реалізовувалося, а долари попадали у Львів», – розповів начальник УМВС у Львівській області 1992-1995 років Іван Мотринець.

Так свої фінансові справи провадив і «Клик» – продавав і купував долари, збагачувався на різниці.  

«Одна справа продати 10 доларів за 100 чи 120 гривень, а інша – коли за день через руки пройшло 10 – 15 тисяч доларів», – зауважує керівник прес-служби комерційного банку Віктор Гальчинський.

Валютники зрідка тримались поодинці. «Клик», як і більшість, «працював» в центрі міста, де можна було впіймати найбільше «клієнтів». Та й свої послуги хлопець пропонував далеко не кожному. Пильним оком він швидко виловлював із натовпу потенційного клієнта. Щоправда, були у нього і постійні відвідувачі. Легендарним місцем для міняйл у Львові став Краківський ринок, де працювали з малими об’ємами валют. Такі «точки» були й у інших містах держави.

«У тому ж Донецьку всі знали, куди треба йти міняти. Це був так званий «негробанк» – у самому центрі міста гуртожиток Політехнічного інституту, де діти Африки цілодобово з рук міняли валюту. Це все відбувалося під контролем міліції – вони сплачували правоохоронцям певний відсоток. Можна було туди приїхати і обміняти за дуже гарним, вигідним курсом. До того ж там ніколи не було випадків обману», – пригадує журналіст-криміналіст Володимир Бойко.

Шахраї-«ламайли» та кур’єри-«бігунці»

«Клик», як і більшість валютників, практикував ще один вид шахрайства – так зване ламання грошей. Під час таких маніпуляцій клієнта заговорювали, «міняйли» вдавали поспіх, щоб покупець розхвилювався і втратив пильність, а тоді швидко віддавали значно меншу суму.

«Пам’ятаю, під ЦУМом на Хрещатику ціла зграя валютників стояла. До них під’їжджали і просто міняли. Там були «ломщики» – це люди, які рахували пачками гроші і так цікаво їх заломлювали за палець, що підсовували меншу суму», – каже журналіст-криміналіст Олег Єльцов.

У той час «Клик» уже мав міцні позиції у справі. З «маршрутного» валютника, який із Заходу перевозив гроші на обмін в Київ чи Москву, він став стаціонарним. Осідав у Львові і звідти керував десятками «бігунців».

«Потім, коли він обріс вже зв’язками і мав осіб, які могли б виконувати кур’єрську роботи, вже просто сидів на місці, а кур’єри займались поставкою валюти у різні місця, де були замовлення», – розповів Іван Мотринець.

«Вони вже були відомими не тільки у Львові чи області. До них приїжджали з інших регіонів – з великих ринків у Чернівцях чи Івано-Франківська та Хмельницького. Якщо хтось їхав звідти сюди обмінювати валюту, брав не лише собі, а ще й комусь, тому везлися великі суми», – додає кандидат економічних наук Ярослав Грудзевич.

Відтак, гроші величезними сумами осідали у кишені «Клика». Врешті, він втілив свою дитячу мрію – отримав гарні зуби. Та, будучи авторитетним валютним бізнесменом, чоловік хотів мати усе найкраще – модні тоді золоті коронки йому не підходили.

«У два передніх зуби йому вмонтували діаманти. Коли він десь сидів в ресторані чи барі, обов’язково цим хизувався», – каже Іван Мотринець.

Маючи гроші на такі захцянки, не дивно, що валютники вважають себе елітою. У ті бідні часи їхні обороти могли сягати сум із п’ятьма нулями. В доларах, звісно. Та водночас, завжди маючи при собі вдосталь готівки, такі валютники були ласою здобиччю для крадіїв. Пограбування завжди були дуже жорстокими, адже і ціна питання – високою.

«Курс, наприклад, між Ужгородом і Одесою відрізнявся настільки, що вигідно було приїжджати з гривнею на Закарпаття, купувати там валюту і везти назад. Так, у поїздах в валютників іноді крали на суму вартості декількох квартир», – розповідає Олег Мицик.

Четверо вбитих валютників

Вересень 1989 року, Львів підняло на вуха групове вбивство валютників. Коли тодішній керівник райвідділу міліції Іван Мотринець довідався про стрілянину, особисто виїхав на місце події. Чоловік пригадує, це було, мабуть, перше замовне вбивство у місті. Шоковані були навіть міліціонери.

«У машині справді було чотири трупи. Кожен із них отримав кулю в голову. На задньому сидінні була велика банка з золотими виробами і валютою. За нашою інформацією, вони ділили це на одній із квартир, вбивця їх витягнув і вони їхали на інше місце», – каже Іван Мотринець.

Якщо вбивали заради золота і доларів, то що говорити про справжні діаманти. Навіть якщо вони – вмонтовані у зуби. То ж не дивно, що «Клика» спіткала така ж доля. 

«Його вбили і ці діамантові коронки витягли просто з рота», – зазначає Мотринець.

Так у 90-ті розправилися із частиною крупних риб валютного світу. Ті ж, хто вберігся, продовжують свою справу донині.

«Багато хто вклав кошти у нерухомість і отримує із неї прибутки. Маючи гроші, їх потрібно легалізовувати», – переконаний кандидат економічних наук Ярослав Грудзевич.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-10 03:46 :49