понеділок, 19 листопада, 2018, 15:14 Політика
Чому Польська православна церква стає на бік Москви?
Митрополит Савва та патріарх Кирило. Фото: EPA-EFE
Митрополит Савва та патріарх Кирило. Фото: EPA-EFE

15 листопада собор єпископів Польської автокефальної православної церкви заборонив своїм священикам спілкуватися із духовенством УПЦ КП та УАПЦ і заявив, що особи, «позбавлені єпископських свячень, не можуть бути лідерами у встановленні миру в Православній церкві України». Новину, звичайно ж, одразу привітали у Москві, натомість вірні УПЦ КП та УАПЦ й, зрештою, у самій Польщі її сприйняли як «антиукраїнський реверанс» перед Москвою.

Ні для кого не є секретом, що ієрархи ПАПЦ симпатизують РПЦ, і українські церковні кола закономірно очікували на якусь реакцію ієрархії цієї церкви на заяву Вселенського Патріарха про надання автокефалії Православній церкві в Україні. Однак формулювання, які були використанні у цьому документі, здивували в Україні багатьох, оскільки добре відомо, що ПАПЦ пройшла практично той же шлях, що й Українські церкви – попри спротив Москви томос про автокефалію їй надав Вселенський Патріарх.

Як попри опір Москви Константинополь надав томос Варшаві

Відповідно до Ризької мирної угоди 1921 р., західноукраїнські та західнобілоруські етнічні землі опинилися під владою Польщі, де проживало близько 4 млн православних. За національним складом 70 % православних становили українці, понад 28 % – білоруси, а решту – литовці, поляки, росіяни. Водночас у Польщі залишилась стара структура єпархій Російської православної церкви. Внаслідок радянсько-польської війни та боротьби з церквою в СРСР, зв’язки з РПЦ були утруднені, а сама Московська патріархія перебувала під жорстоким тиском радянських каральних органів. Це змусило православних єпископів Польщі Юрія (Ярошевського) та Діонісія (Валединського) звернутися, за посередництвом польського дипломатичного представника в Москві, до патріарха РПЦ Тихона у справі надання автокефалії. Московський патріарх навідріз відмовився надати автокефалію, обмежившись призначенням єпископа Юрія патріаршим екзархом у Польщі з правами митрополита.

20 січня 1920 польський уряд схвалив «Тимчасові правила», що мали регулювати статус православ’я в Польській республіці. У цьому документі Православна церква у Польщі розглядали як частину РПЦ, відірвану від неї у силу політичних обставин, внутрішнє життя якої не вимагало якихось змін чи перетворень.

16 червня 1922 року відбувся собор польських єпископів, який розглянув питання автокефалії та погодився на неї, за умови, що польський уряд сприятиме визнанню церкви з боку помісних православних церков. Також ієрархи звернулись по допомогу й підтримку до Вселенського Патріархату. Тоді ж польська влада видала тимчасовий закон, яким провела реорганізацію православної церкви. Першим митрополитом Польської православної церкви став українець Юрій (Ярошевський).

8 лютого 1923 року митрополита Юрія застрелив ректор Волинської духовної семінарії, російський агент архімандрит Смарагд (Латишенко). 27 лютого 1923 р. собор єпископів ухвалив: «Визнати першим єпископом з честю митрополита православної митрополії у Польщі високопреосвященного Діонісія, архиєпископа Волинського і Кременецького… Довести цю постанову до відома уряду для висловлення ним згоди на втілення в життя постанови, а також для здійснення запиту урядом на основі 28 Правила IV Вселенського Собору і з огляду на перебування не при справах Московського патріарха, для благословення Константинопольського Патріарха для архиєпископа Діонісія… з присвоєнням йому всіх зовнішніх відзнак».

Патріарх Тихон у той час був ув’язненим, а призначеного ним місцеблюстителя більшовики відсторонили від справ. У такій ситуації, Константинопольський патріарх Мелетій IV благословив обрання митрополита Діонісія й підтвердив його повноваження.

13 листопада 1924 року Константинопольський патріарх, Григорій VII підписав «Патріарший і Синодально-Канонічний томос Вселенської Патріархії про визнання автокефальною Православної церкви у Польщі». Урочистості з цієї нагоди відбулися у Варшаві 16-19 вересня 1925 р., в них взяли участь представники Константинопольської та Румунської церков, а також члени польського уряду. 17 вересня 1925 в присутності всього єпископату Польщі в митрополичому храмі святої Марії Магдалини відбулось урочисте зачитування патріаршого томоса: грецькою, польською, російською та українською мовами. У томосі Вселенського патріарха, зокрема, мовилось «… перше відокремлення від Нашого Престолу Київської Митрополії і православних митрополій Литви та Польщі, залежних від неї, а також прилучення їх до Московської церкви настало не за приписами канонічних правил…».

Автокефалію Польської православної церкви визнали усі канонічні церкви.

Читайте також: Варфоломій хотів дати томос Україні ще у 2008 році. Завадив Алексій II, – Ющенко

Заяву ПАПЦ щодо томосу потрібно читати «між рядків»

Речник Польської автокефальної православної церкви священик Генрик Папроцький підкреслив у коментарі для польських ЗМІ, що заява собору єпископів ПАПЦ від 15 листопада щодо України не є «різкою».

«Насправді заява не така різка, як може здатися. Ситуація в Україні залишається неясною. Існує проблема з так званим патріархом (главою УПЦ КП – ред.), тому що йдеться про особу, яку позбавили духовного сану. Несподівано її знову поновили (у сані – ред.) без церкви (РПЦ – ред.), яка її і позбавила сану», – зазначив речник ПАПЦ.

Священик також запевнив, що Польська церква не виступала проти рішення Вселенського Патріарха, але «зайняла вичікувальну позицію». Генрик Папроцький, однак, визнав, що на даний момент це фактично означає, що ПАПЦ виступає на боці Російської церкви.

Прес-секретар ПАПЦ також акцентував, що «неможливо приховати», що протягом тривалого часу Українська православна церква була залежною від Москви.

Закликав бути стриманим і «читати між рядків» заяву й речник УПЦ КП архієпископ Євстрітій (Зоря).

«Текст рішення виписаний у такий спосіб, що дозволяє різні тлумачення – і мені здається, що це не є випадковість», – зазначив архієпископ коментуючи у Facebook заяву ПАПЦ.

«За формою польське рішення може бути витлумачене урізний спосіб – і очевидно, що таким був задум його авторів, – але, по суті, воно не є перешкодою для Вселенського Патріархату надалі реалізовувати вже прийняте ним рішення про автокефалію для України. Також єпископи ПАПЦ формально навіть не згадують про рішення Вселенського Патріархату – не підтримують їх, але і не осуджують. Просто – не згадують. А формула, обрана для «заборони на літургійні контакти з кліриками» є багатозначною і спеціально виписаною так, щоби в скорому часі вона втратила актуальність», – підсумував архієпископ Євстрітій.

Читайте також: У Кривому Розі пікетували маєток митрополита УПЦ МП

Чого боїться польська православна ієрархія?

Однак заява зроблена і вона буде мати свої наслідки.

Очевидним є факт, що у лоні самої ПАПЦ є різні погляди на створення єдиної помісної церкви в Україні. Це пов’язане як і зі складною історією самого православ’я у Польщі, так і з тим, що більшість її вірних – етнічні білоруси і українці. Цілком можливо, що насправді у ПАПЦ побоюються, що створення єдиної і визнаної православної церкви в Україні може призвести до того, що частина вірних буде все частіше дивитися у бік Києва.

Не слід також забувати, що частина духовенства ПАПЦ має дуже тісні відносини з РПЦ чи УПЦ МП. Зрештою, варто пригадати, що самому предстоятелеві ПАПЦ митрополитові Саві (Грицуняку) закидали співпрацю із комуністичним режимом, зокрема, польські ЗМІ поширювали інформацію, що у 1966 році майбутнього митрополита завербувала служба безпеки комуністичної Польщі і він тривалий час співпрацював з радянськими спецслужбами. Проте згодом Інститут національної пам’яті Польщі спростував це повідомлення. Можливо, у Москві використовують факти з минулого митрополита та дружні зв’язки між РПЦ та ПАПЦ, щоб скеровувати духовенство останньої у «потрібному» напрямку. Бо хоча заява, як слушно зауважив речник УПЦ КП, є досить загальна, проте вона все ж кидає тінь на автокефалію для України і виставляє її у не дуже привабливому світлі. Тому стає зрозуміло, що вона передовсім розрахована на інші церкви, які ще вагаються у питанні томосу для Києва, та є психологічною атакою не лише на українські церкви, а й на Вселенський Патріархат.

Підготував Андрій Павлишин,
IA ZIK

Читайте також: Вселенський Патріархат оголосив дати проведення Синоду

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-11 21:49 :45