четвер, 15 листопада, 2018, 6:35 Суспільство
Вражаюча теорія: фахівці виявили, чому з віком час прискорюється
Час
Час

Коли ми були дітьми, літніх канікул, здавалося, не було кінця, і чекати новорічних свят доводилося вічно. Фахівці пояснили, чому з роками час як ніби набирає хід: тижні, а то й місяці пролітають непомітно, і пори року змінюються з такою запаморочливою швидкістю.

Про це повідомляє toneto.net.

Чи не є ж таке очевидне прискорення часу результатом обов’язків і турбот, що навалилися на нас в нашому дорослому житті? Втім, насправді, дослідження показують, що час, який відчувається дійсно рухається швидше для дорослих, наповнюючи наше життя клопотами і суєтою.

Є кілька теорій, які намагаються пояснити, чому наше відчуття часу прискорюється, в міру того як ми стаємо старішими. Одна з них вказує на поступову зміну нашого внутрішнього біологічного годинника. Уповільнення обмінних процесів в нашому організмі, у міру того як ми стаємо старше, відповідає уповільненню нашого пульсу і дихання. Біологічні кардіостимулятори у дітей пульсують швидше, а це означає, що їх біологічні показники (серцебиття, дихання) вище у встановлений період часу, тому по відчуттях і час триває довше.

Інша теорія припускає, що протягом часу, який ми відчуваємо, пов’язане з кількістю нової інформації, яку ми сприймаємо. З виникненням великої кількості нових подразників нашому мозку потрібно більше часу, щоб обробити інформацію – таким чином, цей період часу відчувається довше. Цим можна було б пояснити і «повільне сприйняття дійсності», яке, як часто повідомляється, має місце за секунди до аварії. Зіткнутися з незвичними обставинами означає отримати лавину нової інформації, яку треба обробити.

Насправді, може таке бути, що, стикаючись з новими ситуаціями, наш мозок запам’ятовує більш докладні спогади, так що це наше спогад про подію проявляється повільніше, а не сама подія. Те, що це відповідає дійсності, було продемонстровано в ході експерименту з людьми, котрі відчувають вільне падіння.

Але як все це пояснює постійне скорочення часу, яке відчувається в міру того як ми старіємо? Теорія говорить, що чим старше ми стаємо, тим звичніше стає наше оточення. Ми не помічаємо деталей навколишньої нас обстановки в будинку і на роботі. Для дітей же світ – це часто незнайоме місце, де багато нових вражень, які можна отримати. Це означає, що діти повинні задіяти значно більше інтелектуальної потужності для перетворення своїх розумових уявлень про навколишній світ. Ця теорія припускає, що таким чином час йде повільніше для дітей, ніж для дорослих, що застрягли в рутині повсякденному житті.

маленькая девочка в шляпе на берегу моря
Маленька дівчинка в капелюсі на березі моря

Для неї в цьому світі літо нескінченне

Таким чином, чим звичніше для нас стає щоденне життя, тим швидше, як нам здається, пробігає час, а, як правило, звичка і формується з віком.

Було висловлене припущення, що біохімічний механізм, що лежить в основі цієї теорії, є ніщо інше як вивільнення нейротрансмітерного гормону при сприйнятті нових подразників, які допомагають нам навчитися вимірювати час. Після 20-ти і до старості, рівень цього гормону щастя падає, тому нам і здається, що час йде швидше.

Але все ж, здається, жодна з цих теорій абсолютно точно так і не може пояснити, звідки береться коефіцієнт прискорення часу, що збільшується мало не з математичною постійністю.

Очевидне скорочення тривалості певного періоду, в міру того як ми дорослішаємо, передбачає існування «логарифмічної шкали» по відношенню до часу. Логарифмічні шкали використовують замість традиційних лінійних шкал при вимірюванні сили землетрусу або гучності звуку. Оскільки величини, які ми вимірюємо, можуть варіюватися і досягати величезних ступенів, нам потрібна шкала з більш широким діапазоном вимірювань, для того щоб дійсно зрозуміти, що відбувається. Те ж саме можна сказати і про час.

На логарифмічній шкалі Ріхтера (для вимірювання сили землетрусів) збільшення магнітуди від 10 до 11 відрізняється від збільшення наземних коливань на 10%, щоб не показала б лінійна шкала. Кожен пункт збільшення за шкалою Ріхтера відповідає десятикратному збільшенню коливань.

Дитинство

Логарифмическое измерение
Логарифмічний вимір

Але чому наше сприйняття часу також має вимірюватися за допомогою логарифмічної шкали? Справа в тому, що ми співвідносимо будь-який період часу з частиною життя, яке ми вже прожили. Для дворічних малят рік становить половину їхнього прожитого життя, саме тому, коли ви маленькі, і здається, що дні народження доводиться чекати так довго.

Для десятирічних рік – це лише 10% від їх життя, (що робить очікування трохи більш терпимим), а для 20-річних – це всього лише 5%. Якщо взяти логарифмічну шкалу, то видно, що 20-річному, щоб випробувати те ж саме пропорційне збільшення часу, який відчуває 2-річний малюк в очікуванні наступного дня народження, потрібно було б почекати, поки йому не виповнилося б 30. З урахуванням всього цього не дивно, що час, як нам здається, прискорюється, у міру того як ми стаємо старше.

Зазвичай ми думаємо про наше життя в масштабах десятиліть – наші 20-е, наші 30-е і так далі – вони представляються, як рівнозначні періоди. Однак, якщо взяти логарифмічною шкалою, то виявиться, що ми помилково сприймаємо різні періоди часу як періоди однакової тривалості. В рамках цієї теорії, такі вікові періоди будуть сприйматися однаково: від п’яти до десяти, від десяти до 20, від 20 до 40 і від 40 до 80 років.

Я не хочу закінчувати на депресивній ноті, але виходить, що ваш п’ятирічний досвід, який охоплює вік від п’яти до десяти років, за сприйняттям рівноцінний періоду життя, що охоплює вік від 40 до 80 років.

Що ж, займайтеся своїми справами. Час летить, незалежно від того, чи отримуєте ви задоволення від життя чи ні. І з кожним днем ​​воно летить все швидше і швидше.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-17 19:46 :00