понеділок, 12 листопада, 2018, 12:28 Суспільство
«Історична правда»: Як наприкінці 80-х фотокор врятував київське УБОЗ
ZIK
ZIK

Коли із початком горбачовської «Перебудови» громадяни отримали можливість заробляти самі на себе, зміни настали і в кримінальному світі – з’явилась організована злочинність. Та тодішнє керівництво країни навідріз відмовлялось визнавати, що у їхній державі з’явилась своя мафія. Відтак, першим УБОЗам доводилось працювати напівлегально.

Про це йдеться у фільмі «Буремні 90-і. Правоохоронці» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.

«Перебудова» злочинності

Коли у 1985 році до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов, для держави розпочався новий історичний період, який згодом назвали перебудовою. Найбільша ж «пребудова» чекала на економіку – з появою закону про кооперативи радянські громадяни вперше змогли заробляти самі на себе.

«Ці кооперативні рухи, без сумніву, частково сприяли тому, що відбулася певна градація, локалізація і форматування злочинного руху», – переконаний журналіст-криміналіст Микола Савельєв.

Відтак, перебудова почалася і в кримінальному світі. У цей час в СРСР з’являється новий вид злочинності, існування якого неможливо було уявити у тоталітарній соціалістичній країні.

«У період розпаду ми почали дуже серйозно відчувати, що з’явився новий, не класичний вид злочинності. Адже, у нашому розумінні, класична злочинність – це коли існували авторитети, вона практично, повторювала символи державності. Наприклад, верхівка Політбюро чи перший Генсек – це, умовно кажучи, злодій в законі. Політбюро – «сходка» авторитетів. ЦК – це умовні «гончі шестірки», які реалізовують все, що задумали нагорі. Далі – «роботяги», які крадуть і поповнюють «общак». У розумінні ж «братви», злочинець справді мав сидіти в тюрмі, бо «його озолотять». Бувало так, що «червінцями» обклеювали камери», – зазначає керівник управління кримінальної розвідки у 1990-2000 роках Валерій Кур.

Незаконне УБОЗ

Однак, злочинність, яка зародилася на початку 90-их, жила уже за новими правилами. Її представники відкинули «кримінальні» закони, а щонайгірше – постулат, що «злодій повинен сидіти в тюрмі». Серед них не було рецидивістів, коронованих чи бодай колишніх злодіїв. 

«Почалася дискредитація старих «понять», їхнє нівелювання. Прийшли інші часи. Прийшли спортсмени, хлопці з вулиць. Були й такі, що взагалі нічого не мали до криміналітету», – розповідає Савельєв.

Тоді й з’явились так звані ОЗГ – організовані злочинні групи. Відтак, нові виклики постали й перед правоохоронцями. Аби спіймати злочинця, вони також були змушені нехтувати звичними правилами.

Тоді на плечі легенди українського карного розшуку Валерія Кура лягло нелегке завдання – очолити у столиці загін із правоохоронців, які поборюють організовану злочинність. Однак, навіть у такій складній ситуації йому поставили одну умову.

«Я не міг говорити, що це «організована» злочинність. Адже звідки в СРСР така взялась, які злочинці за типом мафії? Тому мені казали, що не будемо порушувати тогочасні принципи, однак я займатимусь новими бандитами, тобто, саме ОЗГ», – пригадує Кур.

Відак, до його команди увійшли працівники МВС, ДАІ, криміналісти та інспектори кримінального розшуку. Усі вони вимушено працювали на захист закону, водночас і його порушуючи.

«Дали мені людей з 30 і я почав боротись зі злочинністю, однак, не по закону, а по рапорту. Закону такого не було», – каже Кур.

Нові бандити – колишні правоохоронці

Протистояти правоохоронцям мав гідний суперник. Згідно з витягами з оперативних даних Києва, розподіл кримінальних сил у регіоні здійснювали близько 30 малих злочинних угруповань та ще з десяток крупних. Серед них найвідомішими були банди місцевих авторитетів «Черепа», «Князя» і «Рибки».

«Їх лідери – дуже яскраві особистості. Із всіх керманичів нової організованої злочинності більш, як половина були «наші колишні», – зазначає Кур.

Та боротьбу правоохоронців із криміналом на початку 90-их важко назвати паритетною. У злочинного світу з’явилися гроші в таких масштабах, які простим громадянам і не снилися.

«У них були прекрасні автомобілі, вони ходили з мобільними телефонами «нокіа», які тоді важили кілограмів шість», – пригадує керівник УБОЗ МВС у 2005-2006 роках Сергій Корніч.

Воно й не дивно: лише із ринку Трєщина за один день «знімали» до одного мільйона доларів.

«Це був кеш, тіньові гроші, які не йшли в державу. Моментально тодішнім лідером став такий собі «Чайник», – розповідає Кур.

«Чайником» називали столичного кримінального авторитета Володимира Поліщука, до речі, майора запасу. Він організував злочинну організацію із колишній військових, які взяли під контроль київські ринки Троєщини, Виноградаря та Оболоні.

Тримаючи у руках перші зародки бізнесу, кримінальний світ почав пускати своє коріння ще й у правоохоронну систему.

«Не було команди це припинити, тож воно сформувалось у стабільні схеми. Вже не правоохоронці мали у злочинному середовищі свою агентуру, а бандити в середовищі правоохоронців – своїх людей, які частково працювали за гроші, частково – у цих схемах. Я вважаю, що з цього періоду і почався розвал правоохоронної системи», – наголошує Савельєв.

Фотокор врятував український УБОЗ

Проте успішна діяльність новоствореного відділу стала на заваді не тільки кримінальному світу. Проти правоохоронців почалась агітація у владних кабінетах Москви.

«Начальник кримінального розшуку радянської України Чистяков стверджував, що в нас немає організованої злочинності, тому не потрібен і такий відділ. Я бачив, які тоді вони усі були засмучені і чекали, що зараз їх закриють», – пригадує фотожурналіст Єрем Лукацький.

Та саме його світлини, зроблені напередодні, допомогли врятувати УБОЗ. Тоді молодий фотограф, якого правоохоронці взяли зі собою на спецоперацію, зробив низку рідкісних кадрів затримання групи злочинців-шантажижстів. Таке чоловік бачив хіба що у кіно.

«Один стрибає у машину і намагається втекти, інший дістає пістолет, починає стріляти в ту машину. Я ж на ходу дістаю фотоапарат і починаю це все знімати», –розповідає Лукацький.

Фотожурналіст розумів: у 90-ті закрити відділ боротьби з організованою злочинністю означало перемогу криміналу. Тож чоловік без вагань надіслав свої світлини зі спецоперації передовим виданням Радянського Союзу.

«Комсомольска правда» тоді була найбільш популярним виданням, і в ній вийшов матеріал про боротьбу з організованою злочинністю у Києві. В Міністерстві внутрішніх справ СРСР відзначили і казали, які молодці в Києві. Відтак, українське керівництво присіло перед головним керівництвом у Москві», – каже Лукацький.

Відтоді управління боротьби з організованою злочинністю, до якого входив Валерій Кур, отримує мовчазне схвалення на свою діяльність. Однак узаконюють структуру не одразу. 

«У 1993 році створили закон, який дозволив нам уже законними методами проводити боротьбу з організованою злочинністю», – наголошує Сергій Корніч.

«У них були свої бази, свої напрацювання по агентурні, зв’язки. У них вже існували свої системи. Новостворені УБОЗи, часом, виїжджали на затримання через день. Це були 1994, 1995, 1996 роки», – додає Микола Савельєв.

Тільки за шість місяців відділ боротьби з організованою злочинністю Київського УВД ліквідував близько п’ятдесяти злочинних груп. Тобто, по дві в тиждень.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-15 06:22 :03