понеділок, 12 листопада, 2018, 14:36 Суспільство
Історія Гончарова: Як зразковий правоохоронець став холоднокровним вбивцею
ZIK
ZIK

На початку 90-х, у час тотального безгрошів’я та сплеску нового виду злочинності, кримінал пустив коріння не лише у бізнесі та політиці, а й у правоохоронні органи. Одним із найвідоміших тодішніх «перевернів у погонах» був підполковник МВС Ігор Гончаров. «Гроза злочинного світу» та правоохоронець, «якого ставили у приклад», організував ціле злочинне угруповання, яке викрадало людей, вимагаючи за них викуп, а потім вбивало усіх своїх жертв.

Про це йдеться у фільмі «Буремні 90-і. Правоохоронці» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.

«Перевертень у погонах»

1997 рік, Бровари, Київська область. Відомий столичний оперативник Ігор Гончаров у компанії двох чоловіків у шкіряних куртках проходився закинутою територією. Озброєний лише пляшкою води, правоохоронець неспішним кроком слідував за злочинцями. У самій будівлі бандити залишають Гончрова вже самого. Посеред ангару оперативник бачить чоловіка, прикутого до стільця наручниками, на голові у нього чорна ганчірка. Однак правоохоронцю й без того добре відоме обличчя жертви.

«За інформацією слідства, це був чоловік чи друг жінки, яка подобалась Гончарову. У них були якісь стосунки», – розповідає журналіст-криміналіст Олег Єльцов.

Коли правоохоронець зняв накидку з голови чоловіка, той не міг повірити власним очам – перед ним був «гроза» злочинців, тож нарешті його визволять. Натомість Ігор Гончаров без жодних емоцій простягає бідоласі воду. З тремтінням у руках чоловік жадібно п’є, однак замість очікуваного полегшення відчуває у грудях жар – його отруїли.

Насправді ж Ігор Гончаров був організатором злочинної групи, яка вимагала викупи за викрадених людей. Причому, навіть отримавши бажані гроші, банда правоохоронця так нікого і не відпустила. 

«Звичайно, Гончаров нікого не залишав живим – вбивав сам і змушував усіх членів своєї організації маратись кров’ю», – зазначає керівник управління кримінальної розвідки у 1990-2000 роках Валерій Кур.

Скромний хлопець у джинсовому піджаку

Недоспані ночі, мізерна зарплатня та брак сучасних засобів боротьби – таким було життя у правоохоронців, які ставили собі за мету спіймати злочинців.

«Слідчий, начальний розшуку, в еквіваленті, отримував 50 доларів. Натомість бандити за день могли отримати стільки, скільки я заробляв за рік», – наголошує Кур.

«Часом, по 2-3 доби не виходили із райвідділів. Дуже багато хто просто не витримував такої роботи. Тому що працювати доводилось і вдень, і вночі», – додає керівник УБОЗ МВС у 2005-2006 роках Сергій Корніч.

У цей нелегкий час Ігор Гончаров – зразок для наслідування у правоохоронній системі. Тихий та скромний оперативник швидко здобуває авторитет серед колег. 

«Спочатку я б сам ставив його у приклад. Він був дуже скромним, ходив в одному джинсовому піджачку, не пив, не курив. Після затримання завжди сяде, з’їсть свій бутерброд», – пригадує Кур.

Саме тоді Гончаров потрапив до команди Валерія Кура, яка була спрямована протистояти масштабній злочинності. Наснаги додавали й перші успішні результати. Під час спецоперації Гончаров без страху накидався на противника.

Відтак, на початку 90-х кар’єра Ігоря Гончарова в лавах МВС стрімко росте. Однак він вирішує зайнятися власною справою, яка кардинально протилежна професії правоохоронця. 

«Я не знаю, звідки він взяв гроші, та Гончаров купив з десяток магнітофонів, посадив у себе в квартирі якусь людину і та розмножувала касети. Потім це все розповсюджувалось по точках», – каже Конріч.

Однак замість догани та звільнення, чоловік дослужився до керівної посади – заступника начальника відділу УБОЗ Київської області. У його розпорядженні була секретна інформація, яку він використовував у власних цілях. Для цього зібрав цілу команду.

«Це було злочинне угруповання в складі колишніх та чинних працівників міліції, які займалися вбивствами з метою наживи», – розповідає журналіст Володимир Бойко.

«У кожному випадку там йшлося про викрадення людей, вимагання крупних сум. Після того цих заручників вбивали і ховали в биковнянському лісі», – додає журналіст Олег Єльцов.

Жертвами банди Гончарова стали керівники нафтовидобувних компаній, торговці ювелірними виробами та навіть народні цілителі. Однак після десятків організованих убивств перевертень у погонах все ще почувається безпечно в органах внутрішніх справ.

«Можна припускати, що за ними стояли впливові люди з найвищих сфер держави», – зауважує Володимир Бойко.

Покровителі відвернулись від Гончарова

Як з’ясувалося згодом, Ігор Гончаров роками служив своїм покровителям у розвідувальних структурах СРСР.

«Його створювали як дітище КДБ, а потім його «помістили» до нас. Припускаю, що коли КДБ розвалився, Гончаров перейшов до нових кураторів, які очолювали, в тому числі, і наші спецслужби. Він продовжував жити тими ж інтересами», – наголошує Кур.

Проте наприкінці 90-их Гончаров стає непотрібним своїм покровителям. Разом зі спільниками його викрили та посадили на лаву підсудних. Проте свого вироку перевертень у погонах так і не дочекався.

«До нього слідство вчиняло незаконні дії, тортури, я неодноразово про це писав. Керівник київського УБОЗу Хамула був вкрай незадоволений цим, бо він не отримав посади начальника», – розповідає Олег Єльцов.    

Невідомі куратори УБОЗівця

Саме журналістська робота Олега Єльцова допомогла частково пролити світло на постать Ігора Гончарова. Проте ця інформація подобалася далеко  не усім.

«На мене вчиняли аж два замахи. Одного разу був напад з електрошокером та металевою трубою. Другий раз стріляли із травмата. Я тоді і зараз заявляю, що це були працівники УБОЗу. Я переконаний, що цю справу розкрити дуже легко, але ніхто цього робити не буде», – наголошує Єльцов.

Натомість Ігору Гончарову було що розповісти. У безвиході він вирішив розказати свою правду.

«Коли Гончаров був в ув’язнені, писав листи, сподіваючись, що йому допоможуть вийти на волю. Він описував своє бачення і вбивства Гонгадзе, називав достатньо відомі і впливові імена в цьому листуванні», – зазначає Володимир Бойко.

Проте ця інформація спрацювала зовсім не на руку колишньому оперативнику. Ніхто не прийшов на допомогу найбільш відомому українському перевертню в погонах.

«Він загинув у СІЗО за нез’ясованих обставин. Був моментально кремований. Навіть встановити зараз причини смерті неможливо, можна тільки гадати з тих лікарняних записок, які залишилися. Він занадто багато знав», – переконаний Бойко.

Разом із Ігорем Гончаровим загинула й надія дізнатися відповіді на запитання: чи вбивства заради наживи були лише його затією, чи, навпаки, підполковник до останнього залишався вірним своїм покровителям і просто виконував їхні накази.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-10 02:14 :26