Новини » Львів 11 листопада, 2018, 10:15
Таємниця могили князя Лева Даниловича
Територія Лаврівського монастиря, що у Львівські області. Фото: Галини Пагутяк
Територія Лаврівського монастиря, що у Львівські області. Фото: Галини Пагутяк

На цю тему багато написано. Є ще люди, готові перекопати територію Лаврівського монастиря, що у Львівські області, заради того, щоб знайти кості князя Лева Даниловича, чорні археологи,особливо. І я б про це не писала, не ворожила, якби не було чого додати. Коротко – історія.

Отож в XIII столітті, або й раніше, монастир полюбив князь Лавр Тройденович, роздобув для нього мощі св. Онуфрія, що зробило скромний монастир вельми привабливим місцем для прочан. Небіж Лавра – Лев Данилович теж приліпився серцем саме до цього монастиря, хоча мусив насамперед підтримувати монастир Спаса, літню резиденцію і сховок єпископів перемишльських, бо то ж політика. Розум його був у Спаса, а серце в Лаврові. Перед смертю Лев постригся у ченці в монастирі Спаса, але поховали його у Лаврові. Бо Лаврів був уже тоді найпрестижнішим місцем поховання в Галичині. Тут похований навіть єрусалимський патріарх,двійко молдовських господарів, митрополити київські Винницькі і багато єпископів. Але жодне поховання так не інтригує, як поховання князя Лева Даниловича, хоча не відомо, чи він був там похований взагалі. Гадаю, що таки був. Втім, дуже мало скептиків, які сумніваються в цьому.

Церква оборонного монастиря вже не та, що була. З крипти винесли за Австрії кості і всі перепоховали на Івановій горі. Монастир врятували від руйнації наприкінці XVIII, створивши там німецьку школу. Таємниця поховання князя варта авантюрного роману, але то все пусте на тлі того, що відчуваєш, потрапивши до Лаврова. Місце магічне і прекрасне, надзвичайно приязне до кожного. Зразу за Старим Самбором є дорога на село Тершів, яка приведе до Лаврова. Гарнішої дороги годі знайти. Справа – зелені пагорби, зліва – річка і чудовий вид на гори. Коли мені треба примиритися зі світом, я згадую тих 12 кілометрів, які варто бодай раз пройти пішо. Дорога не втомлює, вона як медитація. Найбільше тішать око зелені схили, хоча в давнину вони були порослі лісами.

Лаврівський монастир, що у Львівські області. Фото: Галини Пагутяк
Лаврівський монастир, що у Львівські області. Фото: Галини Пагутяк

Отож, якоїсь осені я прибула до Лаврова, пройшлася занедбаною монастирською будівлею, де на дверях висіли малюнки з квіточками і написами «Рай», «Фавор», «Вифлеєм», «Сад Гетсиманський». За тими дверима для незрячого ока були просторі запилюжені кімнати, порожні й закинуті, але для зрячого…Потім я сиділа на дворі на лавці з старим ченцем і він мені розповідав про монастир. Коли мова зайшла про могилу князя Лева, він засміявся:

– Хай шукають, все одно не знайдуть! Я знаю, де вона. Прийде час і все відкриється.

Я окинула оком пагорби, за якими ховалась Іванова гора, монастирські мури, що частково збереглися, старий сад, в якому ще можна було надибати яблука. І старезний дуб, що ріс віддалік і пам’ятав князя Лева. Все скромно, без позолоти і гармоніює з краєвидами Бескидів.

Хай так. Певно, ті хто ховав князя, розуміли значення його постаті для майбутнього Галичини, і сховали тіло надійно. Треба поважати їх рішення. А місце явилось отцю, напевно, уві сні. Я облишила цю тему і вислухала ще одну прегарну історію про Іванову гору. Як дідько ніс камінь, щоб кинути його на Лаврівську обитель, але Іван Хреститель,тобто його дух, закляв його і камінь гепнувся неподалік села Бусовиська, куди так охоче приїжджають туристи, і я чула, що навіть відчувають до нього позитивні емоції, описуючи їх у Фейсбуку. Бо не знають, що то бісівське каміння. Я підіймалася на Іванову гору, де була колись каплиця, яку зруйнували австріяки, лишилась тільки частина крипти, порожньої, ясна річ. Останки з Лаврівської церкви перепоховані були не в спільній могилі. Лишилось кілька надгробків кінця XVIII століття з побитими хрестами, і лише на одному зберігся напис про те, що тут перепохований митрополит київський Антоній Винницький, який спочив у бозі у 1686 році. Антоній Винницький був воїном у рясі, палким противником унії, чоловіком, який ніколи не здавався. І навіть тепер, серед стертих надгробків його надгробок єдиний вцілів. Він теж дуже любив цей монастир і опікувався ним.

Лаврівський монастир пережив пожежі, руйнацію, на його території був інтернат для розумово відсталих дітей, свинарник, його розграбували дощенту. Але він і далі випромінює світло, обіцяє захист. Князь Лев є його патроном і тому відкриє місце свого останнього спочинку, коли прийде час. Не всі таємниці треба відкривати,особливо, у наші цинічні й безсоромні часи.

До автобуса мені залишалось дві години, і я пішла пішки тією красивою дорогою, якою завжди мріяла пройти. Нею міг проїжджати князь Лев, в оточенні блискучих лицарів. Яке то було, напевно, величне видовище, бо князь був естетом, поетом в душі.

Фото: Галини Пагутяк
Фото: Галини Пагутяк

До Лаврова є кілька рейсів автобуса зі Львова. Гуртом сюди не варто приїздити, це місце любить тишу. Тут роками працюють реставратори, намагаючись відкрити той Лаврів, яким він був колись.

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-02-20 08:11 :19