середа, 7 листопада, 2018, 9:53 Політика
Тайфун оскаженілого популізму
Політична карикатура Олексія Кустовського. Фото: radiosvoboda.org
Політична карикатура Олексія Кустовського. Фото: radiosvoboda.org

В перший день листопада Петро Порошенко заявив, що на Україну насувається «тайфун оскаженілого популізму». Щоправда, цей «тайфун» накриває Україну щоразу перед кожними виборами, приносить чималі розчарування, проте українці назагал продовжують йому піддаватися.

Спробуємо розібратися, що ж це за лихо таке – популізм, у якому влада вбачає реальну загрозу для себе і для держави, а українці ніяк не можуть виробити до нього імунітет?

У галузі політології, яка займається вивченням популізму, (з латинської populus – народ) досі немає однозначної дефініції цього явища. Найчастіше його називають «тонкою ідеологією», на відміну від таких класичних ідеологій як лібералізм, консерватизм, соціалізм тощо. Популізм може проникати у класичні ідеології, змінюючи їхні основоположні смисли. Різновидів популізму є багато – економічний, політичний, релігійний, соціальний, екологічний тощо. Нідерландський дослідник Кас Мудде називає популізм ідеологією, згідно з якою суспільство поділене на дві однорідні та антагоністичні групи – «справжній народ» супроти «корумпованих еліт», і яка стверджує, що політика має бути вираженням загальної волі народу». На думку канадського історика Маргарет Макміллан, популізм – це маніпуляція почуттями, яку здійснюють харизматичні лідери. Політичний філософ Михайло Мінаков популізмом називає особливу логіку політичної дії, що ґрунтується на своєрідній грі у піддавки між лідером і виборцями, на униканні розумних програм, планів, аргументів, яка побудована на обіцянках, невиконанні цих обіцянок, грі на емоціях, а не на розумі, тобто популізм – це уникання справжньої політичної дії.

Популізм присутній не лише в Україні, а й у багатьох країнах Європи, США, Азії, де в останні роки він набув чималого поширення у зв’язку з пережитою не так давно економічною кризою, глобалізацією та зумовлених ними проблемами, скажімо зростанням безробіття, міграцією. Європейські експерти із занепокоєнням пишуть, що політичний популізм – лівого і правого спрямування: скажімо, «Рух п’яти зірок» в Італії, «Національний фронт» у Франції, прихід до влади Дональда Трампа, перемога популістів у Польщі, Угорщині, Туреччині тощо, – стає все більшою загрозою для цінностей та принципів демократичної правової держави.

В Україні в умовах олігархічного керування державою та системною політичною корупцією популізм процвітає буйним цвітом завжди. Оскільки ідеологічних партій в нас нема, усі політичні лідери користуються популістською риторикою, щоб прийти до влади. Можна згадати обіцянки «покращення життя вже сьогодні», «життя по-новому», «зниження тарифів», «зняття депутатської недоторканності», «повернення Криму Україні», «закінчення війни», «доступні молодіжні іпотечні кредити» тощо.

На думку економіста Олега Пендзина, популісти або обіцяють і не виконують, або обіцяють і різко збільшують соціальні видатки, щоб якимось чином виконати взяті на себе зобов’язання. «Коли збільшують соціальні видатки без належних доходів, це веде до збільшення інфляції, різкого зростання цін. Нічого не можна робити, не маючи доходної частини. Якщо доходи маленькі, а хочеться багато витрачати, то можна або брати великі позики і жити за рахунок цього (але майбутні покоління мають віддавати ці борги), або просто друкувати гроші і, як наслідок, отримати величезний рівень інфляції. І в цьому є велика небезпека», – сказав Олег Пендзин. Українцям вже обіцяють зниження тарифів, але економіст вважає, що це не реально і цього ніхто робити не буде. «Зниження тарифів – це чистий популізм», – сказав Олег Пендзин.

Живильним середовищем для популістів є бідність населення, ситуація невизначеності і страху, зумовлена війною, корупція, соціальна несправедливість, відсутність реформ або складність їх впровадження тощо. Якщо влада не достатньо комунікує з народом, не пояснює їй доступною і зрозумілою мовою суті того, що вона робить чи збирається робити, це беруть на озброєння популісти, ще більше підриваючи довіру до інститутів влади, якої і так катастрофічно бракує.

Популісти використовують суспільні проблеми, виступаючи буцімто на захист народу проти «злочинної влади». Вона грають на протиставленні інтересів народу інтересам еліт, пропонують просте вирішення складних проблем. На думку старшого економіста Центру економічної стратегії Дмитра Яблоновського, «популісти намагаються нав’язати чорно-біле мислення: або це «зрада», або це «перемога». Головне завдання пропагандистських методик – позбавити людину критичного мислення. Піддавшись популізму, люди схильні концентруватися на полюсах, і це заважає їм критично осмислити, якою є конкретна реформа: що в ній добре, що погане, що в цій реформі варте підтримки, а що ні. Маркетологи намагаються пов’язати бренд із приємними образами, позитивними емоціями, задоволенням від життя. Популісти працюють навпаки. Вони намагаються сформулювати таку саму підсвідому емоційну реакцію, але негативну».

Дмитро Яблоновський вважає, що популісти просувають фантазії і пропонують непродумані рішення, а ще використовують емоції замість раціональних доказів. Вони мають серйозний вплив на громадську думку, принаймні щодо розуміння українцями деяких реформ, тому економіст радить урядовцям по-перше, формулювати правильні меседжі, по-друге, використовувати правильні канали, вибирати спікерів, яким довіряють, правильні ідеї комунікації для підтримки реформ.

Чому українці продовжують підтримувати безвідповідальних популістів, які неодноразово говорили неправду? Очевидно, це ознака того, що суспільство хворе, а громадяни емоційно незрілі, часто сприймають вибори, як торг на свою користь. На думку історика, релігієзнавця Ігоря Козловського, переважна більшість людей перебуває на рівні трьох-п’яти років у розвитку емоційного інтелекту. Серед цих людей можуть бути професори і доктори наук. Таким людям притаманний дитячий нарцисизм, безумовна довіра до дорослих, до будь-яких інформаційних повідомлень.

Який вихід? Людям – дорослішати, слідкувати за діями влади з допомогою фактчекінгу, а владі – дослухатися до риторики популістів, якщо вона має намір вилікувати хворе суспільство. А ще – не втрачати віру і надію. Професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма в одному зі своїх виступів зазначив, що нинішні демократичні перетворення в Україні насправді є частиною глобального процесу боротьби за демократію з популізмом і авторитаризмом, тому успіх українців матиме велике значення не тільки для Європи, а й для світу загалом.

Галина Палажій,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-17 00:54 :01