Робота медсестрою прищепила Агаті Крісті особливий смак до отрути

Агата Крісті. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

Нові оприлюднені документи виявили, що саме робота медсестрою під час Першої світової війни прищепила Агаті Крісті неповторний смак до отрути, яку вона потім широко використовувала у своїх детективах.

У службовій картці Крісті, яка увійшла до нового Інтернет-архіву Британського Червоного Хреста, зазначено, що вона працювала 3400 годин, як волонтер, у своєму рідному місті Торкі, Великобританія. Також вона розкриває характер її роботи, як практикуючої медсестри у тимчасовій лікарні, облаштованій всередині ратуші. У ній також зазначено, що пізніше, до кінця війни, вона дозувала у лікарні ліки, – інформує видання The Guardian.

Робота у Добровільному медичному загоні дала Крісті знання про хімікати, які понад 50 років підживлювали її уяву та допомогли стати автором світових бестселерів.

«Агата Крісті, як і багато інших членів Добровільного медичного загону, була недосвідченою у методах ліквідації наслідків війни», – пояснив Аласдейр Брукс з Червоного Хреста. «Смішно те, що, враховуючи жахливу смерть, з якою стикаються багато її персонажів, був час, коли вона сама втрачала свідомість від вигляду крові».

У лікарні, що була розміщена у ратуші міста Торкі, вона піклувалася про важко поранених, асистувала під час операцій та прибирала після ампутацій.

Крісті довелося скласти кілька іспитів, щоб стати асистентом в аптеці. Їй треба було вивчати теоретичну та практичну хімію, та пройти стажування у фармацевта. Всі рецепти виготовлялися вручну, й було надзвичайно важливо підібрати потрібну дозу. Передозування багатьма безрецептурними лікарськими засобами дуже часто зустрічаються у її детективах, і багато з її отруйників мають певну медичну освіту.

Коли розпочалася Друга світова війна, Крісті знову стала волонтером. Вона продовжила своє навчання в Університетському коледжі Лондона та працювала в амбулаторії, видумуючи нові методи вбивства.

Однак, що дивно, пізніше Крісті написала, що вона надавала перевагу радше догляду за хворими, ніж простій хімії. «Я не можу сказати, що мені подобалося розподіляти ліки так само, як опікуватися хворими. Спочатку приготування ліків було цікавим, проте з часом стало одноманітним», – зазначала письменниця.

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Loading...