середа, 17 жовтня, 2018, 9:51 блоги Політика
Синод у Мінську прискорить перетікання парафій РПЦ в Україні до нової церкви
Тарас Чорновіл
журналіст, політичний діяч

Дуже коротко про розбійницький синод у Мінську. Отож, Московський ордена Дзержинського патріархат таки зумів вистрелити собі в ногу. Але ще не в голову.

15 жовтня, Синод Російської православної церкви, що засідав у Мінську, вирішив розірвати спілкування зі Вселенським патріархатом. Якщо перейти на більш звичну нам мову дипломатії, то те, що ухвалили, – це ніби розрив дипломатичних відносин з головною столицею православ’я, але не з усім православним світом і це ще не оголошення війни.

Отже, вони розривають відносини зі Вселенською патріархією в Константинополі, але не відважилися піти на повноцінний розкол у всій православній церкві. І це зовсім не через якісь добрі мотиви та страх перед Богом за гріх гордині й розколу. Гундяєв атеїст, Офіцерському складу КГБ строго-настрого було заборонено вірити в Бога. Там за цим уважно стежили. І це правило поширювалося й на всіх відкомандированих для несення служби в інших органах та структурах. Російська православна церква не була винятком. Зрештою, Гундяєв неодноразово це демонстрував і своєю поведінкою.

Тож мотивом для того, щоб поки не зробити останній крок, була виключно політика. Розкол, наскільки можу судити, настав би в чотирьох випадках:

  • РПЦ сама заявляє про вихід із єдності православних церков. На це вони йти не планували.
  • РПЦ кардинально відходить від богословських та канонічних принципів світового православ’я, ухвалює єретичні рішення. Цього фактору великої єресі поки нема, бо їм ці матерії не надто цікаві.
  • РПЦ оголошує анафему патріарху Варфоломію, чим на практиці руйнує основи канонів і підлеглості. Цього теж поки не зробили, хоча очікування такого кроку було. Не виключаю, що саме так вони незабаром і вчинять.
  • РПЦ розриває духовний і організаційний зв’язок з усіма православними церквами, які підтримують Вселенського патріарха, а їх абсолютна більшість. Цей шлях теж дуже реальний.

Чому поки не перейшли межу? Бо відхід у церковний розкол одної РПЦ властиво церковного розколу й не створить. Це лише виключення однієї з патріархій із канонічного православ’я й перехід у відверте сектантство. Вони можуть після цього себе як завгодно називати, але ні православною, ні просто церквою вже не будуть. І це зрозуміють не лише ззовні, але й у середині московської церкви. Такий наслідок не лише прискорить перетікання парафій РПЦ в Україні до нової церкви, а й може започаткувати розкол у них самих. У РПЦ на низах є й віруючі священики, прихожани й деякі владики – їм опинитися в церкві без благодаті – це наразитися на страшний гріх і довічне прокляття.

Але крім побоювань внутрішнього спротиву й розколу, в Кирила Гундяєва й Володимира Путіна не полишають надії таки організувати справжній розкол православного світу. Для цього вони мають втягнути в розкол ще хоч пару патріархій. А поки ніхто не повівся. Ні полонений в Дамаску патріарх Антиохійський, ні доволі залежна Сербська православна церква. Але це ще не кінець. Будуть і далі плести інтриги й пробувати розірвати православ’я зі середини. Для кагебістів це ж благе діло...

А тепер задумаймося про маленький внутрішній фактор. Усю цю кашу для Московії заварив не хто інший, як наш Президент Петро Порошенко, який поставив апологетів «Трєтьєго Ріма» та «русского міра» перед такою дилемою, коли в них нема жодного вигідного виходу. Отак.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-19 13:13 :59