неділя, 14 жовтня, 2018, 10:10 Львів
Таємниця печери в Ілові
Печери в Ілові. Фото: Галина Пагутяк
Печери в Ілові. Фото: Галина Пагутяк

Така собі кругленька хатинка на горі, дуже крутій. З вікном, полицею, дверима у формі пелюстки. Її навіть печерою важко назвати, так усе вигладжено-відшліфовано. Збоку є теж печери, але вони такі самі, як у Дуброві – химерні й незатишні. Щоб потрапити сюди – треба потрудитись.

Спершу вгору дорогою від Стільсько 4 км, повз городище, лісом. Автобус ходить рідко в село Ілів. А там на зупинці ви побачите вказівник – до печери. Перейдете через місточок і опинитесь на похилому пасовиську і справа буде цілком поросла лісом гора. Це – прегарні місця, майже безлюдні й не досліджені, там легко заблукати. Саме село вимирає потрохи. Тут можна надибати старовинні хати, вкриті гонтом, розлогі подвір’я. І церкву, збудовану графом Скарбеком, правда, недоладно відреставровану. Напевно, це одне з наймагічніших місць України. Сама назва Ілів кельтського походження і означає «білий». Тому печера на горі, куди дуже важко підійматись, ймовірно, була присвячена Білій Богині. Якщо вам цікаво дізнатись про неї більше, то пошукайте книгу Роберта Грейвса «Біла богиня». Це – божество Місяця, яке символізує народження, кохання і смерть. Все вказує на те, що до появи Стільського городища тут був печерний храм жіночого божества, дім Білої Богині, який постав одночасно з Дірявим каменем, присвяченим Сонцю.

Печери в Ілові. Фото: Галина Пагутяк
Печери в Ілові. Фото: Галина Пагутяк

Туристи сюди навідуються часто, і виникла опінія, що в печеру не бажано залазити особам чоловічої статі. Отвір вузький, не кожен туди залізе, і треба бути спритним, бо лізти високо. На фасаді печери квадратна заглибина, може, там була колись охоронна таблиця. Може, тут навіть мешкали ченці-християни, бо на відміну від печер у Дуброві тут можна жити. Є навіть розколина, через яку міг виходити дим. У мене в зв’язку з цим виникли стійкі асоціації з сивілами, як, сидячи, віщують,вдихаючи запашний дим. Якщо й були якісь зображення, то їх могли знищити християни. Над самою печерою рівний майданчик, де певно стояла фігура Богині. Там можна сидіти, слухати вітер і медитувати. Наші люди, правда, мандрують гуртом, і віддавати шану Богині мовчанням не збираються. Але кажуть, ніби перебування в печері лікує жінок від безпліддя.

Внизу стрімкі яри, повалені дерева, загати торішнього листя, а на горі над тобою гойдається гілля і крізь ліс прозирають пагорби Ілова. Якраз навпроти закладено сади, поки що зовсім молоді. Добре, що не ріпак і не соняшник. Місцеві мають роботу і підробіток. Тут не гірше, ніж в Карпатах. Є озера, стави з рибою, чисте повітря. А тепер ще й магічні яблука. Хтозна, може, у давні-прадавні часи на тому самому місці росли сади, присвячені Білій Богині, і гору досі обвиває крихітна річечка. Маленький рай, де люди усміхнені, привітні, бо перебувають під захистом Великої Матері. А раз їм тут добре,то добре й прибульцям.

Фото: Галина Пагутяк
Фото: Галина Пагутяк

О 6-й годині вечора з Ілова вирушає пошарпаний автобус. Він зупиняється на трасі Миколаїв-Львів, де нема проблем із транспортом. От тільки в дощ чи коли сніг, краще не підійматись до печери, бо дуже слизько.

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-24 07:57 :09