п'ятниця, 12 жовтня, 2018, 15:05 Політика
Юраш: Якщо церкви об’єднаються у листопаді, томос отримають у грудні
Андрій Юраш. Фото: Роман Балук/ZIK
Андрій Юраш. Фото: Роман Балук/ZIK

Синод Вселенського патріархату відкрив шлях до формування Автокефальної української православної церкви. Тепер справа за українськими церковними ієрархами, які повинні знайти порозуміння задля створення єдиної помісної церкви. Яким чином це відбуватиметься, яка доля чекає парафії Московського патріархату і хто може очолити майбутню українську церкву – про це в інтерв’ю ІА ZIK розповів директор департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури Андрій Юраш.

– Що означають ухвалені вчора, 11 жовтня, рішення Синоду Вселенського патріархату щодо України і яким чином вони мають бути імплементовані на практиці?

– Ці рішення відкривають концептуальні можливості для вирішення питання щодо створення Автокефальної української православної церкви. Чотири із п’яти цих рішень безпосередньо створюють умови для того, щоб потім уже і на українському ґрунті, і на рівні Синоду Вселенського патріархату робити необхідні конкретні кроки.

Які це принципові рішення? Перше – це підтвердження потреби і можливості бачити в Україні канонічну автокефалію. Друге – це утворення тут однієї ставропігії, тобто церковного осередку конкретної релігійної організації, яка буде підпорядкована напряму Вселенському патріарху. Наступне важливе рішення – уневажнено і визнано нечинним томос Вселенського патріархату 1686 про приєднання Київської митрополії до Москви. Ну і нарешті – і це, мабуть, найважливіше – зняті канонічні санкції з патріарха Філарета і митрополита Макарія.

Фактично це той ключ, який дозволяє цим церквам, які дуже довгий час – Автокефальна церква від 1989 року, а Київський патріархат від 1992 року – не могли брати участі як повноцінні учасники у будь-яких міжправославних комунікаціях. Тепер і предстоятелі цих церков, і вся ієрархія стає абсолютно рівною з іншими православними церквами.

Таким чином Константинополь підтвердив своє право і можливість визначати долю автокефалії в Україні і закликав усіх учасників діалогу в рамках майбутнього помісного собору об’єднатися. І це, власне, наступний крок. Тепер потрібна суттєва робота на українському ґрунті, порозуміння між єпископами, утвердження цього соборного рішення щодо автокефалії та обрання керівництва майбутньої помісної церкви. І вже предстоятель цієї церкви буде зобов’язаний звернутися ще раз до Вселенського патріарха за отриманням томосу, тобто формального листа, в якому весь цей довгий шлях буде вже довершений.

Київський патріархат закликав до обєднавчого собору в тому числі УПЦ (МП). Якщо церква Московського патріархату буде блокувати цей процес і буде відмовлятися від участі в соборі, чи може він відбутися без неї?

– По-перше, може відбутися, бо в соборі візьмуть участь тільки ті, хто цього хоче. Водночас давно відомо і не є жодним секретом, що деякі єпископи Московського патріархату беруть участь в об’єднавчих ініціативах. Тобто якщо УПЦ (МП) як інституція не ввійде в цей процес, то це зроблять окремі її єпископи. І я вважаю, що таких буде немало. Якщо навіть вони не долучаться на першому етапі, то багато хто приєднається вже пізніше.

Але думаю, що в інтересах самих же єпископів і в інтересах їхньої інституції було би, якби вони взяли участь саме зараз і максимально масово. Тоді вони могли би впливати на певні рішення, які будуть прийматися на цьому соборі. Тому їхня неучасть – це фактично вирок для самих себе. Це так само, як відмова від усіх комунікацій зі Вселенським патріархатом, яку вже задекларували чільні лідери Московської патріархії. Це фактично свідомий відхід в розкол і відмова від логічної співпраці зі світовим православ’ям. Так вони заганяють себе у гетто, в якому, очевидно, немає жодної можливості для діалогу і для усунення будь-яких проблемних точок.

А які є часові рамки, коли цей обєднавчий собор мав би відбутися?

– Однозначно сказати це зараз важко, але, з іншого боку, абсолютно очевидно – чим швидше він відбудеться, тим краще буде для всіх. Тому, як на мене, листопад був би оптимальним часом проведення цього собору, щоб уже в грудні, до Нового року, була можливість вирішити питання автокефалії й отримання томосу.

Але це буде залежати від доброї волі і від бажання до кооперування між різними єпископами, від їхньої здатності чимось пожертвувати, запропонувати щось практичне і конкретне заради беззаперечної спільної мети.

Речник УПЦ КП Євстратій Зоря вже заявив, що після отримання томосу до Єдиної української церкви може приєднатися половина парафій МП. На вашу думку, наскільки це, по-перше, реально, а по-друге, яка має бути процедура приєднання цих парафій? Хто і як мав би приймати такі рішення?

– Абсолютно підтримую цю позицію, про це набагато раніше казав і я. Думаю, що це може буде навіть більше, ніж половина парафій – україноцентричний потенціал у парафій Московського патріархату дуже потужний. Щодо самої процедури, то такі рішення можуть ухвалювати тільки самі парафії. Тобто мають відбуватися зібрання віруючих, які складають ту чи іншу громаду, і вони більшістю голосів повинні вирішувати долю своїх громад. Це єдина безальтернативна схема того, як треба діяти в цій ситуації.

Питання щодо голови помісної церкви також буде вирішуватися одразу на цьому обєднавчому соборі?

– Так, цей собор прийме рішення про конституювання церкви. На основі обговорення і дискусії він прийматиме рішення, якими будуть керівні органи, яка буде структура майбутнього Синоду і так само вони обиратимуть предстоятеля. Тобто це також має бути вирішено у демократичний спосіб.

На Вашу думку, які кандидатури можуть претендувати на цю посаду?

– Я не хотів би зараз обговорювати кандидатури. Думаю, що на цій посаді більшість українського загалу хоче бачити патріарха Філарета. На мій погляд, він має всі можливості, має відповідний і богословський, і організаційний та іміджевий потенціал, щоб очолити майбутню церкву.

Навіть зважаючи на той факт, що він пройшов дуже важкий шлях, включно з анафемою. Це вражаючий історичний і богословський факт, коли людина витримала всі несправедливі звинувачення, отримала анафему безпідставно – Константинополь визнав, що це були політичні причини накладення анафеми, а вони не повинні бути застосовані в цьому випадку. Отже, патріарх Філарет фактично є людиною, яка своїми діями підтвердила своє право бути очільником всього цього автокефального руху в нашій державі.

Розмовляла Тетяна Штифурко,
ІА ZIK

Довідка.

Синод Вселенського патріархату 11 жовтня оголосив своє рішення щодо України. Вселенський Патріарх продовжує процедуру надання томосу про автокефалію Українській Православній Церкві.

У Синоді визнали, що РПЦ незаконно анексувала Київську митрополію.

Також Синод зняв анафему з патріарха Української православної церкви Київського патріархату Філарета та предстоятеля Української провославної автокефальної церкви Макарія та визнав їх канонічними.

Київський патріархат закликав УАПЦ та УПЦ (МП) готуватися до об’єднавчого собору. Відповідна заява була оприлюднена 12 жовтня.

Після отримання Українською церквою томосу про автокефалію до неї приєднається близько половини парафій УПЦ Московського патріархату, вважає архієпископ Чернігівський і Ніжинський, прес-секретар УПЦ КП Євстратій Зоря.

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-24 07:34 :37