вівторок, 9 жовтня, 2018, 14:25 блоги Події
Балаклія, Калинівка, тепер Ічня: де наша контррозвідка?
Юрій Михальчишин
народний депутат України VII скликання,
кандидат політичних наук (2009 р.), радник голови СБУ (2015-2016 рр.)

Балаклія, Калинівка, тепер Ічня. Втрата такого складу боєприпасів за масштабами впливу на обстановку та баланс сил прирівнюється до програної битви. Це чергове Ізварино, Савур-Могила та Іловайськ, тільки в тилу.

Прикро вдаватися до банальних пояснень та всоте повторювати, що в контексті такого поняття контррозвідувальної діяльності як «контррозвідувальний режим» країна дозволяє собі нечувану розкіш. Бо живе, працює та воює з контррозвідувальним режимом мирного часу. Де тотальний контррозвідувальний пошук? Де активні контррозвідувальні заходи? Де контррозвідувальний захист органів влади?

Відповідей немає і наразі бути не може. Бо задати ці запитання просто немає кому.

До всього, нагадаю, що всупереч мантрам про стандарти НАТО, реального парламентського контролю над оперативно-службовою та оперативно-бойовою діяльністю контррозвідувального органу в нас просто не існує. Не вважати ж за парламентський контроль щорічне заслуховування формального звіту в парламентському комітеті, на який спецслужба передбачувано відряджає керівників другого ешелону, які заведуть сумну пісню про забезпечення житлом оперативних співробітників, так що депутатам хочеться їх обійняти та разом заплакати?

Де вже тут згадати про нагальну потребу самостійного органу – повноцінної військової контррозвідки, якщо нема кому зробити елементарні запобіжні заходи?

Склади часів «холодної війни» на території колишньої УРСР, успадковані Україною, будувалися з розрахунку на забезпечення зброєю та боєприпасами майбутнього європейського театру військових дій проти блоку НАТО. Танкові колони мали прориватися до Ла-Маншу, а тилові склади боєприпасів першочергово прикривалися від атак з повітря і відповідно маскувалися.

Ічнянський склад розташовано на місцевості так, що до нього з усіх боків прилягають лісові насадження. Чудово для маскування з повітря, але безглуздо проти дій диверсійно-розвідувальних груп, які в лісах почувають себе, неначе вдома. Відповідно, для забезпечення надійної охорони складів ліси мали бути вирубані та проріджені для спостереження за місцевістю, встановлено дієвий пропускний та фільтраційний режим стосовно фізичних осіб, які у своїх справах переміщаються поблизу тощо. Чомусь на це ніхто не звертає увагу, хоча це стандартна практика, добре відома з минулого століття, і жодні дорогі та високі технології тут непотрібні.

До слова, сьогодні в Києві стартує масштабна спеціалізована виставка «Зброя та безпека – 2018». Зазвичай, в перспективі, це – багатомільйонні контракти та закупівлі для українських виробників. Тільки ж синхронний підрив складів водночас означає і підрив довіри до господарів такого заходу. «Прощавай, зброє». Відтепер – «прощавай» і безпеко.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-19 04:52 :48