Новини » Суспільство 3 жовтня, 2018, 16:53
Український ринок книги: чи насправді все так добре, як здається, – дискусія
Фото: pixabay.com
Фото: pixabay.com

Кожного року Форум видавців, який проходить у Львові, приємно тішить книголюбів книжковими новинками, цікавих книжок стає все більше. Але чи насправді все так добре, як нам здається? Дискусія щодо стану та перспектив українського ринку книги, яка відбулася в рамках Форуму за участі відомих книговидавців засвідчила, що проблеми є.

На тему «Український ринок книги. Стан. Проблеми. Перспективи» дискутували президент Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів Олександр Афонін, директор видавництва «Знання» Володимир Карасьов, головний редактор видавництва «Ранок» Наталія Коваль, директор «Видавничого центру «12», доцент кафедри видавничої справи Київського університету імені Бориса Грінченка Олена Осмоловська, директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, директор видавництва «Наш формат» Антон Мартинов. Фахівці з книговидавничої справи спробували осмислити стан, проблеми, перспективи кожної з основних жанрових ніш літератури.

Тему круглого столу Олександр Афонін продублював з назви своєї статті, що вийшла у газеті «Літературна Україна» у 2000 році. В цій статті автор підсумував трагічний 1999 рік, у якому разом з 12 млн підручників в Україні було всього видано 21 млн книжок. «Тоді на власному ринку українська книга була представлена лише 5%. Ситуація була трагічна, відтак було створено комітет захисту української книги на базі тодішньої Спілки письменників. Ми створили законопроект «Про внесення змін до податкового законодавства в частині, що стосується книговидання», який підписав тодішній президент. Закон був підписаний 17 травня 2001 року, з 1 червня були внесені зміни до бюджету і українські видавці були звільнені від податку на прибуток. Цей закон працював до 1 січня 2015 року… На перший погляд, сьогодні ситуація з книговиданням відрізняється. Українська книга представляє на ринку вже не 5%, з’явилися перекладні видання, книжковий ринок структуризується. Але мені як людині, яка 25 років бачить і аналізує ці процеси, нинішня ситуація викликає не меншу тривогу, ніж у 1999-2000 роках», – сказав Олександр Афонін.

Директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький зазначив, що за даними Книжкової палати, кількість літературно-художніх видань дійшла до піку у 2013 році – це було 4100 назв видань, у 2017 році – 4300 видань. «Це найбільша цифра за останні 15 років. Але це цифра на рівні виживання. Ми відстаємо від Литви, Естонії і Словаччини, Польщі за кількістю видань художньої літератури. Середній наклад книжок у цьому році в Україні впав на 25%», – сказав Олександр Красовицький.

Видавець вважає, що художня література є показником стану здоров’я книжкового ринку. На його думку, Український інститут книги, який тільки запрацював, повинен займатися не лише держзамовленнями і виділенням грошей, а й і вивченням стану книжкового ринку. І разом з міністерством культури та Держкомтелерадіо формувати стратегію розвитку книжкової галузі.

Також він вважає, що в Україні потрібно сформувати проект державного замовлення на перекладачів. В Україні є вісім видавництв, які видають художню літературу.

На думку директора видавництва «Наш формат» Антона Мартинова заважає українському книговиданню розвиватися швидше, ніж воно може, відсутність статистики.

«Ми знаємо статистику видань, а не знаємо статистики продажу. Без статистики, цифр не може існувати жодного бізнесу. Ми не залучимо інвестора у бізнес, який не можна порахувати», – сказав видавець.

Також він наголосив і на іншій проблемі – відсутності обігових коштів у видавництв. «Книжковий бізнес працює так, що перед тим, як продати книжку і отримати за неї гроші, треба за рік-півтора внести гроші на підготовку книги, відтак ці кошти заморожуються. Тому не вистачає обігових коштів. І це величезна проблема. Потрібно вирішити питання кредитування бізнесу. Не потрібно говорити, що держава нам має дати гроші. Ми не хочемо просити гроші в держави. Ми хочемо ці гроші заробити і повернути. Якби була система кредитування для галузі, це було б дуже прогресивно», – сказав Антон Мартинов.

Він зазначив і про те, що треба думати, як створити з бібліотек культурні центри, куди будуть ходити люди. «У світі кількість бібліотек зменшується, ринок паперу падає в сегменті книжок, газет, журналів, але зростає в сегменті упаковок, – тобто люди починають більше їсти і менше читати. Ці проблеми не лише в Україні а й у світі. Тому нам треба бути в авангарді їх вирішення», – сказав видавець.

Розповідаючи про ринок наукової книги та літератури для вищих навчальних закладів, директор видавництва «Знання» Володимир Карасьов зазначив, що споживачем наукової книги в Україні була бібліотека вищого навчального закладу, замовником наукової літератури була держава. Коли в держави коштів на це не стало, то відповідно ринок наукової літератури помер.

Володимир Карасьов зазначив, що споживачем наукової книги міг би бути студент, якби виші давали і вимагали знання. «Але сьогодні, щоб отримати диплом, знання не потрібні, за винятком декількох вишів. Залишилися невелика ніша у цій сфері, де розуміють, що без книжки не обійтися, – сфера медицини. Там купують книжки… Якщо залишиться система вищої освіти в такому вигляді, як вона є, то відбудеться її подальша деградація. На кладовищі сьогодні є пам’ятники вищій школі, урожаю, здоров’ю...В майбутньому жодної перспективи нема для такої системи вищої школи. Закон про вищу освіту писали чиновники старої формації для себе, щоб їм було там зручно освоювати державні кошти», – сказав Володимир Карасьов.

Головний редактор видавництва «Ранок» Наталія Коваль говорила про видання дитячої та підліткової літератури. «Якщо дивитися на статистику Книжкової палати і на наклади, то дитяча література розвивається. Активно зростає підліткова та візуальна книги. Пізнавальна шкільна книга стає інтерактивною і в ній все більше з’являється світового контенту», – зазначила Наталія Коваль.

Вона вважає, що діти не бояться складних тем, але для їх донесення потрібно шукати нові форми, жанри, види. Треба звертати увагу на креативний потенціал свого видавництва. Основні тренди в дитячій літературі задають молоді видавництва.

На її думку, якщо можна сформувати споживчі інстинкти, то можна виховати і культурні інстинкти, щоб батьки почали більше читати книг. Тут потрібна увага держави.

Наталія Коваль пропонувала організувати щорічний моніторинг книжкового ринку та сприяти просуванню культури читання на державних засадах.

Директор «Видавничого центру «12», доцент кафедри видавничої справи Київського університету імені Бориса Грінченка Олена Осмоловська вважає, що тема доступності безбар’єрності у сучасному книговиданні ґрунтується на праві кожної людини на вільний доступ до друкованого слова. «Ця тема прийшла в Україну, тому слід враховувати міжнародний досвід. Багато світових видавців потужно друкують інклюзивну літературу.

Україна ратифікувала Конвенцію про права людей з інвалідністю, відтак має вживати заходів, щоб формувати позитивний імідж людей з інвалідністю. В зв’язку з реформою інклюзивної освіти в Україні працює просвітницький проект «Інклюзивна література» та інтернет-платформа. Ці проекти волонтерські», – сказала Олена Осмоловська і закликала усіх підтримати цей напрям у книговиданні.

Міністр культури Євген Нищук, який виступив наприкінці дискусії, подякував фахівцям і зазначив, що їхні пропозиції потрібно брати до уваги. Він також зауважив, що на цьогорічному Франкфуртському книжковому ярмарку Україна буде мати достойне представлення.

Підготувала Галина Палажій, IA ZIK.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2019-09-17 12:20 :00