неділя, 23 вересня, 2018, 11:00 Політика
Портников: Останній прем’єр Щербицького

Навіть дивно, як мало ще відокремлює нас від того, здавалося б, дуже далекого часу. Віталій Масол, про смерть якого стало відомо 21 вересня, був останнім головою Ради Міністрів УРСР епохи Володимира Щербицького – навіть дивно, як мало ще відокремлює нас від того, здавалося б, дуже далекого часу. Наступник Масола Вітольд Фокін стане першим прем’єр-міністром незалежної України – якби не «революція на граніті», саме Масол мав би всі шанси опинитися в цій ролі.

Про це пише журналіст і політичний оглядач Віталій Портников.

Колишній прем’єр двічі ставав заручником історичних процесів. Його відставка з посади голови Ради Міністрів УРСР вважається одним з головних досягнень студентського голодування, але це не більше, ніж гарний міф. Молодіжною революцією, як це завжди і буває, скористалися дорослі апаратники. Масол був чужим не тільки для нових керівників республіки Леоніда Кравчука і Станіслава Гуренка. Уже їхній попередник Володимир Івашко, якого нав’язав ЦК компартії України Михайло Горбачов, сприймав Масола як креатуру Щербицького і побоювався його авторитету у старих апаратників.

Івашко навіть спробував відмовитися легітимізувати фальсифіковані результати голосування за кандидатуру Масола в новому парламенті – і таким чином підписав собі політичний вирок, змушений був ретируватися до Москви. Голові Ради Міністрів позбулися його наступники і могло здаватися, що політична кар’єра колишнього глави Держплану Віталія Масола завершена на користь кар’єри іншого колишнього глави Держплану – Вітольда Фокіна.

Але ж ні! У останній період президентства Леоніда Кравчука, коли глава держави намагався конкурувати із кандидатом Кремля Леонідом Кучмою на проросійському полі, Кравчук повертає Масола у крісло прем’єра, щоб натякнути Росії на можливість реставрації старих зв’язків з допомогою старого апаратника. Але рішення на користь Кучми було ухвалене особисто Борисом Єльциним і Віктором Черномирдіним, та й ненависть росіян до Кравчука, що диригував процесом суверенізації України, важко було чимось перебити.

Після перемоги Кучми Масол був приречений. Приречений і тому, що з точки зору ставлення до минулого Кучма сам був Масолом і ще один прихильник «відновлення зв’язків», та ще й з не меншими зв’язками в Москві, ніж сам «червоний директор», був йому не потрібен. І тому, що Кучмі треба було побудувати сімейну, олігархічну Україну – і тому після приходу до влади він відправить у відставку Масола і через короткий період прем’єрства Євгена Марчука приведе до влади дніпропетровський мафіозний клан, протистояння інших кланів з представниками якого незабаром стане суттю української політики – і триває до сьогоднішнього дня, залишається суттю політичних процесів в країні.

Масолу в цьому процесі не було чого робити. Це вже була не його Україна. Так що він швидко перетворився на політичного пенсіонера, який, втім, точно розуміє, що відбувається навколо. В одному зі своїх останніх інтерв’ю у березні 2013 року він передбачив, що Янукович «владу добровільно не віддасть». І додав «для цього потрібна зброя».

Ніхто з діючих українських політиків цього тоді не усвідомлював.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-23 03:49 :48