п'ятниця, 21 вересня, 2018, 17:31 Події
В Україні не вистачає боєприпасів, – «Стежками війни»
ZIK
ZIK

Однією із гострих проблем української армії є застаріла зброя, більша частина якої давно вичерпала свій термін придатності. Від 2015 року чиновники обіцяють створити завод ыз виготовлення боєприпасів, однак наразі питання так і не зрушило з місця. Тож наразі ми продовжуємо поповнювати військові склади за рахунок поставок з інших держав.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

До початку війни на складах налічувалося понад два мільйони тонн боєприпасів різних калібрів. Втім, незважаючи на це, у нас виникла потреба в найдрібніших патронах, каже військовий експерт Олег Жданов.

До того ж вже п’ятий рік Україна поповнює військові склади фактично за рахунок інших держав.

«Польща віддала нам старі радянські запаси. Крім того чехи скасували заборону на поставки і, ймовірно, нам надішлють якусь зброю чи патрони», – каже військовий експерт Олег Жданов.

Побудувати ж власний завод з виготовлення боєприпасів чиновники давно обіцяють, починаючи ще з 2015 року.

Із виробництвом снарядів зволікали через брак коштів

Від 9 серпня 2018 року на базі державного підприємства «Артем» відкрили першу лінію із виробництва крупнокаліберних снарядів для артустановки «Гіацинт».

«Ми зволікали з виробництвом через проблему виділення коштів. Також всі країни надавали нам технічну допомогу. Зважаючи на темпи, якими ми рухаємося нині, ймовірно, до середини 2019 року буде виготовлена повністю вся лінійка корпусів снарядів від 100 до 150 міліметрів», – зазначає заступник міністра економічного розвитку й торгівлі України Юрій Бровченко.

У планах – перехід до натовських стандартів, – наголошує експерт. Тому згодом, можливо, в Україні почнуть виготовлення боєприпасів 155 міліметрів.

Чи не найбільша проблема армії – це брак пороху

«Зараз ми маємо два основних калібри ствольної артилерії – 122 і 152 міліметри. Фактично введений ще й третій калібр, але треба ще подумати над тим, чи доцільно переходити на нього з точки зору економіки. Наразі, на мій погляд, головна проблема армії – вичерпність пороху», – зауважує нардеп Андрій Білецький.

«Втім, коли ми говоримо про боєприпаси, мусимо згадати і про порох. Якщо хочемо мати власний, то нам необхідні і кислоти», – зауважує експерт Сергій Згурець.

Виробництво на заводі «Імпульс»

«Ми відновили виробництво АГС. Робимо це на єдиному підприємстві, що в Сумській області», – говорить заступник міністра економічного розвитку й торгівлі України Юрій Бровченко.

Боєприпаси до 40-каміліметрового автоматичного гранатомету виготовляють на Шосткинському казенному заводі «Імпульс», яке входить до складу «Укроборонпрому».

Там працюють згідно зі стандартами НАТО. Після поєднання гільзи з бойовою частиною, заряди з’єднують в стрічки та пакують у спеціальні бокси. Такі боєприпаси мають більшу потужність і радіус ураження, ніж радянські.

Також на сайті заводу «Імпульс» зазначається, що він освоює виробництво ВОГ-25В, які призначені для стрільби з підстовольних гранатометів для автоматів, що стоять на озброєнні силових структур України.

Робота корпорації «Таско»

У Бородянці корпорація «Таско» виготовляє корпуси снарядів. Верстати для виготовлення боєприпасів встановили півроку тому – більшість із них уже освоїли. Кожен корпус працівники заводу вимірюють із ювелірною точністю. Проте продукція згодом не потрапляє до солдатів.

«Востаннє боєприпаси для нашої армії виготовлялися ще в 1989 році. Тому зараз їхній термін придатності вийшов», – коментує стан боєприпасів в Україні директор департаменту спецтехніки та виробництва корпорації «Таско» Леонід Александров.

До того ж він наголошує: зараз на озброєнні в української армії застаріла техніка, що на полі бою дає шанси для осічки.

«Терміни технічної придатності вийшли в усіх боєприпасів. Особливо в підривній галузі. Це небезпечно, бо ти не знаєш напевно, чи спрацює постріл», – зазначає Леонід Александров.

Також такий боєприпас може бути небезпечним для самих бійців.

«Старі боєприпаси можуть розірватися навіть у каналі ствола», – зауважує президент корпорації «Таско» Валерій Павлюков.

Він зазначає: щоб уникнути таких ситуацій, на «Таско» займаються модернізацією боєприпасів.

«Ремонтуємо ми боєприпаси 23, 30, 100, 122 міліметри. Зараз ми з Міністерством оборони підписали рішення про ремонт і 152-х міліметрів», – розповідає президент корпорації «Таско» Валерій Павлюков.

От тільки майже всі комплектуючі для ремонту боєприпасів доводиться купувати за кордоном.

«В Україні проблематично купити порох. Тому що один наш завод залишився на окупованій Росією територією, а інший – давно не працює. Зараз тільки відбувається встановлення виробничих підприємств. Наразі ми купуємо порох закордоном, постійно стикаючись із труднощами», – підкреслює президент корпорації «Таско» Валерій Павлюков.

Хоч «Таско» і має українську реєстрацію, фінансової державної підтримки не отримує

«Ми працюємо лише за рахунок власних оборотних засобів. Тому в нас повільні підготовка й виготовлення продукції. Не секрет, що створення боєприпасів – це дорого», – зауважує президент корпорації «Таско» Валерій Павлюков.

До того ж Міністерство оборони не поспішає купувати в корпорації навіть затребувані на передовій боєприпаси для ВОГів.

«Минулого й цього року ми постачали Нацгвардії боєприпаси. Також працюємо на експорт», – коментує Валерій Павлюков.

Українське законодавство не дозволяє створити військовий завод разом з іноземною державою

Побудувати патронний завод Україні пропонувала не одна приватна іноземна компанія. Серед них – британсько-українська «Стілетто Сістем», яка в 2017 написала звернення до уряду.

«Створення спільних військових підприємств разом з іншими країнами спотикається об законодавчі камені», – наголошує військовий експерт Сергій Згурець.

Тому пропозиція від компанії так і залишилася пропозицією. Але минулого року в Міністерстві оборони нарешті розробили вимоги до набоїв стрілецької зброї, і не без допомоги іноземців.

Так, минулого року на Житомирщині відбулися порівняльні випробування, в результаті яких експерти визначили, що патрони 7,62 та 5,45 міліметра від «Стілетто Сістем» кращі за ті, що є нині на озброєнні в ЗСУ.

Проте в Україні не поспішають будувати саме патронний завод, про який говорять із 2015 року.

«Відновлення Луганського патронного заводу точно є недоцільним. Втім, протягом 2018-2019 років ми плануємо закупити лінійки від 5,45 і 7,62 міліметра. Згодом зробимо ще дві лінії з виготовлення. Це буде доволі специфічна робота, що вимагатиме високої точності», – коментує заступник міністра економічного розвитку й торгівлі України Юрій Бровченко.

На виробництво боєприпасів із бюджету виділили 600 мільйонів гривень

Також відомо, що на 2017-2018 роки із бюджету на виробництво боєприпасів виділили близько 600 мільйонів гривень.

«Поки що цього достатньо. Ми плануємо підготувати бюджетні запити, щоб продовжити роботу в 2019 році. Та сказати, що повністю відновимо виробництво патронів, я не можу. Припускаю, що приблизно 300 мільйонів гривень потрібно буде на виготовлення боєприпасів розмірами 5,45 і 7,62 міліметра», – каже заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Юрій Бровченко.

Експерт Юрій Бутусов поділяє думку Міністерства та вважає, що завод для боєприпасів ще не є нагальним.

«Наших запасів патронів для автоматів вистачить, як мінімум, на п’ять років. Потім все одно треба будувати спеціальний завод. Але наразі це не термінове питання», – зазначає військовий експерт Юрій Бутусов.

Нагадаємо, минулого року в інтерв’ю для програми «Стежками війни» міністр оборони Степан Полторак заявив, що у 2018 році почнеться будівництво заводу з виготовлення боєприпасів.

 

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-12-15 09:47 :50