п'ятниця, 14 вересня, 2018, 10:50 блоги Політика
Ложечка в склянці чаю радянського шпигуна, або Гучні проколи спецслужб РФ
Тарас Чорновіл
журналіст, політичний діяч

Російські політики та тамтешніми політтехнологи направду дуже добре опрацьовують технологію поширення фейків, застосування агентури й корисних ідіотів, психологічні засоби підсилення та оцінку можливих політичних наслідків інформаційних атак.

У цьому їхня пропагандистська й агентурна машина працює бездоганно (при активній участі й сприянні «чєловєчєского матєріала» з України). Але деталі, те, про що з насмішкою говорять: «Ізучайтє матчасть»... Тут постійні й із завидною періодичністю повторюються проколи.

Лише стосовно російських спецслужб міг появитися дуже професійний анекдот про радянського шпигуна й чайну ложечку. Якщо хтось не знає, пишіть у коменти – розповім.

Найкращою ілюстрацією до анекдоту став трагічний аспект із отрутою «Новичком» у Солсбері. Пригадуєте, два агенти-вбивці провезли й використали отруту під видом флакону парфумів. А потім, замість складної та дорогої процедури вивезення поза зону застосування та незворотної утилізації (без витоків і неконтрольованого поширення), просто викинули флакон десь у кущах. Ну так само, як би поступили у себе вдома. Це призвело до нових жертв серед британських громадян. І отруєння були б гарантовані навіть, якби флакон не підібрав необачний перехожий та не подарував своїй коханій. Дрібниця, але кардинально змінила контекст злочину зі спецоперації проти свого екс-шпигуна на уже безумовну терористичну хімічну атаку проти мешканців Великобританії.

А сьогодні маємо новий приклад нехлюйства. Російські спецслужби жорстко прогоріли на справі замаху на Аркадія Бабченка. Відразу ж, прагнучи знівелювати вибуховий ефект, засвітили всю свою явну й приховану платну агентуру в Україні. Ох, скільки ж там персонажів засвітилося! Надіюся, що в СБУ на майбутнє їх усіх зафіксували. А коли справа почала далі рухатися в напрямку судового процесу, раптом викинули новий «козир». Звинувачуваний у замовленні цілої серії терактів В’ячеслав Пивоварник видав на-гора відеозвернення про те, що він, бач, є засекреченим агентом СБУ, був завербований у 2010 році генерал-лейтенантом СБУ Олександром Скіпальським для діяльності, яка в різний спосіб носила антиросійський характер (від витягування грошей із російського бізнесу й спецслужб і до відверто антиросійських провокацій). Далі він заявив, що нібито перебуває в Україні, на нього 11 вересня на Закарпатті влаштували замах, тому віри нашим спецслужбам у нього саме в цей час більше не залишилося, тому він вирішив опублікувати звернення, яким повторює всі базові позиції ФСБ Рашистану.

Щодо перебування в Україні та замаху й усієї представленої схеми, то це виглядає дуже наївно для кожного, хто хоч трошки дружить із логікою. Але такі заяви публікують не для них, а для типових апологетів утікача-неадеквата Саакашвілі, прихильників Гриценка або потенційних виборців Тимошенко. Цим аби лиш було сказано, що українська влада й спецслужби роблять щось незаконне й злочинне і тільки, щоб під новиною аж зовсім відверто не красувалося «Маде ін Раша», помчать розносити «зраду». Ну, зрозуміло ж, що Пивоварник, який сьогодні в Україні одна з найбільш розшукуваних осіб, зараз перебуває в Росії. А звідти запускати заяви, що «я агент СБУ» не надто спідручно, якщо ти не є насправді агентом ФСБ чи ГРУ. Та сама історія й з замахом у вигляді вибуху помешкання батьків – повний абсурд для подібної категорії випадків.

Але мова не про весь основний текст, а про «чайну ложечку в склянці чаю радянського шпигуна», тобто про технічні деталі. Найперше, генерал Скіпальський нікого не міг вербувати в 2010 році, бо ще в 2007 році був звільнений з посади заступника голови СБУ та керівника управління в Донецькій області, а в 2008-му остаточно вийшов на пенсію і ніколи в Службу вже не повертався. А в 2010-му навіть неформально співпрацювати зі своєю колишньою «конторою» не міг, оскільки після приходу Януковича на Банкову, а Валерія Хорошковського на пост Голови СБУ, його співпраця з цим органом стала абсолютно неможливою. Я вже мовчу про другу «ложечку» – чи не забагато честі, коли сам генерал займається вербовкою якогось рядового агента. Мова ж ішла не про перевербовку російського розвідника чи знакового політика або військового, а людини з нульовим послужним списком. Таку роботу виконували дрібні оперативні працівники у званні не вище капітана. Та й рівень завдань, про які Заявив Пивоварник, просто неможливі для рядового завербованого агента. Таких, набраних з нуля вербували для стеження, доносів; лише з часом довіряли втертися в довіру помітних осіб у своєму середовищі спілкування чи праці для збору інформації чи дрібних провокацій. Працювати на рівні вищих еліт Рашистану з його потужною контррозвідкою – це завдання найвищого класу. Такий, як Пивоварник за все життя не вийшов би на такий рівень досвіду й довіри.

Але тут у нас випливає ще одна «чайна ложечка». Нехай не Скіпальський, а хтось інший, у СБУ вербував Пивоварника на відверто недружню роботу супроти РФ. Але ж він твердить, що відбулося це все в 2010 році. Ізучайтє матчасть, рєбята! В 2010-му, як уже ми згадували, президентом був Янукович, а головою СБУ Хорошковский. (Я недавно описував, як ніби то на зустріч проросійської трійці в готель у Монте Карло, де перебував цього літа Валерій Хорошковський, примчалася Тимошенко, а Новінський синхронно приплив до Монако на своїй яхті. Я ще припускав, що обговорювали план дій для зриву Томосу про автокефалію). Але повернемося до наших баранів. Це ж кремлівські технологи, не зіставивши таких простих фактів, написали Пивоварнику (чи хто там віщав з Ютубу) текстовку, згідно з яко саме Янукович та зачищене ним СБУ організовували антиросійську агентурну роботу. Це вже навіть не смішно.

Чому бувають такі тупі ляпи російських спецслужб? Причин ціла купа. Але основна – типовий російський пофігізм і зневага до деталей, особливо стосовно країн, які вони сприймають із відвертою зневагою. Ще на початку двохтисячних на мої закиди про «топорну роботу» розводили руками й говорили про звичне «авось». Адже ж на таких дрібницях прогоріли з «Новичком». Раніше, коли планували підірвати ще пару будинків у Росії під перші вибори Путіна та відновлення війни в Чечні, попалися у Волгодонську. Наробили десятки схожих ляпів, коли писали партитуру для Онищенка та всіх підспівувачів на зразок різних лєщенків, страна.уа чи укрправд. Досвід пофігізму в Росії просто колосальний. З задоволенням колись прослухав пісеньку російського барда Тимура Шаова «Частушкі-пофігушкі». Але є там одна засаднича помилка у фразі: «Только вот среди чекистов очень мало пофигистов...». Та ні. Звично середній рівень по Рашистану.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-19 05:00 :35