понеділок, 10 вересня, 2018, 11:51 Світ
Чому у Швеції збільшилась кількість ультраправих
Джиммі Окессон. Фото: EPA-EFE/FREDRIK SANDBERG
Джиммі Окессон. Фото: EPA-EFE/FREDRIK SANDBERG

Протягом багатьох років спостерігалося зростання кількості Шведських демократів. Після виборів у неділю, 9 вересня, вони ще більше зміцнили свої позиції.

Найгірше у міграційній кризі Європи позаду. Все менша кількість мігрантів прибуває у пошуках притулку, багато шукачів притулку були депортовані. Тим не менше, імміграція продовжує викликати бурхливі суперечки. У неділю черга була за Швецією.

Опитування показували, що приблизно один з п’ятьох шведів голосуватимуть за Шведських демократів, ультраправу, популістську, антиіммігрантську партію із корінням, що сягає неонацистського руху. Загалом, вона здобула 17,6% підтримки. Соціал-демократи, лівоцентристська партія, яка впродовж століття домінувала у шведській політиці, посіла перше місце під час парламентських виборів, заручившись підтримкою 28,4% голосів. Помірна коаліційна партія дещо обігнала Шведських демократів: за неї проголосувало майже 19,8% виборців. Дві провладні шведські партії ще раніше відмовилися співпрацювати із Шведськими демократами, вказуючи на її темне партійне минуле.

Громадська підтримка Шведських демократів, а також існування імміграції як проблеми, безумовно, свідчило про те, що партія стане значним політичним гравцем. Шведські демократи обіцяли припинити надання притулку у Швеції та ускладнити умови працевлаштування для новоприбулих. Ці повідомлення мають широку популярність у Європі, де економіки багатьох країн постраждали від рецесії 2008 року та були ослаблені заходами жорсткої економії, впровадженими ЄС. Проте Швеція відрізняється від них: вона пережила рецесію без значних втрат для економіки, а її щедра багата країна виглядає надійною. Швеція також має історію прийому біженців з усього світу.

Тепер ця політика відкритості стикається з серйозною деформацією, навіть, якщо Швеція й потребує нових працівників, які платитимуть податки, необхідні для підтримки її добробуту. Все більше шведів виходять на пенсію, аніж розпочинають свій трудовий шлях, – тенденція, що матиме серйозні наслідки для майбутнього добробуту держави. І справді, більша частина поточного економічного зростання була забезпечена іноземними громадянами. Проте проблема наступна: рівень безробіття серед іноземців – 20%, більш ніж у три рази перевищує загальнонаціональний.

Я запитав Патріка Джойса, економіста аналітичного центру Ratio, про цю невідповідність. «Економічне зростання Швеції забезпечили ті мігранти, які прибули до країни деякий час тому, – ті, хто приїхав до Швеції дітьми або студентами, – сказав він. – Для ринку праці вони набагато кращі, ніж щойно прибулі. У певному сенсі вони допомагають економічному зростанню».

Натомість новоприбулим біженцям набагато важче знайти роботу, пояснив Джойс. Близько половини з них мають базову середню освіту, а Швеція, як мінімум, потребує профпідготовки. Лише 5% робочих місць на шведському ринку праці підходить для некваліфікованих працівників. «50% новоприбулих не мають кваліфікації, у наявності ж є лише 5% робочих місць, що вимагають низької кваліфікації», – сказав Джойс.

Існують й інші перешкоди. Джойс зазначив, що малоймовірно, що біженці, які прибувають до Швеції, знають мову. «Початкові пропозиції на шведському ринку праці зазвичай є у секторі послуг, – сказав він. – Навіть для низькокваліфікованої роботи в кафе вам потрібно мати базові знання шведської». Новоприбулим також бракує особистих контактів, необхідних для пошуку роботи. За його словами, більше половини робочих місць на ринку праці у Швеції отримуються завдяки знайомствам. «Мігранти, як правило, отримують гірші пропозиції праці через власні мережі, ніж громадяни Швеції». Іншими словами, велика кількість некваліфікованих нових мігрантів не знаходить робочих місць, хоча на папері існує багато вакансій.

Патрік Огберг, професор політології Гетеборзького університету, Швеція, сказав мені: проблема не в тому, що до країни приїжджає велика кількість іммігрантів, а в тому, що багато шведів вважають, що «вони прибувають сюди байдикувати». «За останні 10 років до нас приїхало 1 млн осіб, – сказав він. – Проблема у тому, що ринок житла не працює, школи не працюють». Крім того, багато шведів вважає, що рівень злочинності зріс через міграцію. «Коли політичні партії починають говорити про злочинність, вони приплітають до цього імміграцію», – сказав Огберг. Це питання добре експлуатується Шведськими демократами.

Ванесса Баркер, професор соціології Стокгольмського університету, яка вивчає демократію, міграцію та злочинність, написала, що хоча це є серйозними та давніми проблемами, дебати навколо них часто оминають головне. «У публічних дебатах, злочинність в іммігрантських кварталах, як правило, пов’язана з невдалою інтеграцією та злочинними бандами», – пояснила вона. Проте «для мешканців цих районів вищий рівень злочинності є результатом неефективності поліції та соціально-економічним недоліком».

Цікаво простежити за збільшенням кількості Шведських демократів до 2015 року, тобто до того часу, як країна прийняла 163 000 шукачів притулку. Адже підтримка партії і до того зростала. На виборах 2014 року вона отримала 12,8% голосів, тобто відбувся значний стрибок у порівнянні з 3% у 2006 році.

У той час, як піднімались Шведські демократи, країна обговорювала статус шукачів притулку, іммігрантів та, особливо, ісламу. Хоча сьогоднішні мігранти прибувають з Афганістану, Еритреї та Сирії, раніше вони приїжджали з Боснії, Ірану, Іраку та Сомалі. Вони також мали проблеми з пошуком робочих місць та асиміляцією. «Цей більш ранній період збігся з глобальним оптимізмом щодо майбутнього та перспектив глобалізації, – написала Баркер. – У 2018 році ми побачили наслідки глобальної економічної кризи, нескінченної війни, масового переміщення людей у ​​всьому світі, великих невдач влади, зниження довіри, слабкого захисту прав людини, відродження націоналізму, ксенофобії та расизму. Всі ці фактори лежать в основі розчарування у соціальній інтеграції. Мігранти стали «вигідними ворогами», яких можна звинуватити в усіх недоліках нашого часу».

Щоправда, високі результати Шведських демократів на нещодавніх виборах співпали з гострими дебатами у Євросоюзі щодо імміграції та шукачів притулку. Ці дискусії стали поштовхом до приходу до влади ультраправих, євроскептичних антиімміграційних партій в Угорщині, Польщі та Словенії, а також їх підняття в Італії, Австрії, Данії, Фінляндії та Чехії. У Німеччині партія Альтернатива для Німеччини минулого року вперше увійшла до парламенту. Згідно з аналізом, проведеним видання Bloomberg, усі ці партії у своїй основі мають поєднання «популістських, націоналістичних та авторитарних риторик».

У Швеції дебати щодо питань імміграції особливо посилилися восени 2015 року. Країна не була готова до такого напливу шукачів притулку. Незважаючи на те, що частина громадськості вітала новоприбулих, протидія політиці надання притулку була настільки ворожою, що уряд змінив курс у 2016 році.

Баркер пояснила, що існують, як короткострокові, так і довгострокові фактори, які вплинули на зміну політичних уподобань. У короткостроковій перспективі уряд побоювався зриву порядку і безпеки, які високо цінуються у Швеції. Проте у довгостроковій перспективі «Швеція хотіла зберегти та підтримувати бульбашку – її високий рівень життя, її соціальне та економічне благополуччя, почуття національної ідентичності для тих, хто вважається гідними та законними членами суспільства, – написала Баркер. – Новоприбулі сприймаються, як чужинці, які відбирають ресурси у працюючих громадян».

Шведські демократи, які довго були єдиною партією, що попереджала про можливі небезпеки імміграції та відкриті кордони, швидко вступила у палкі дебати щодо мігрантів. І тому, що дві основні лівоцентристські та правоцентристські партії були в основному за біженців, Шведські демократи сприйнялися багатьма шведами як єдиний надійний голос у цій справі.

Енн-Кетрін Джунгар, експерт з радикальних ультраправих партій у Європі в Університеті Седертерна, сказала, що частково Шведські демократи завдячують своєму успіхові лідеру партії Джиммі Окессону. Вони звикли вважати, що «Бути шведом можна, лише народившись у країні, а не асимілюючись у ній, – сказала вона. –Вони з часом дещо моделювали себе. Тепер вони радше культурні націоналісти». Окессон змінив курс Шведських демократів, зробивши партію більш професійною, залучивши перспективних членів та формулюючи політику нульової толерантності щодо расистів та расистської поведінки.

Шведські демократи тепер позиціонують себе як партію «закону та порядку», яка ґрунтується на традиційних сімейних цінностях. У Європарламенті вони об’єдналися не з іншими ультраправими партіями, а з правлячими консерваторами Великобританії. Вони є палкими прихильниками добробуту держави та звинувачують соціал-демократів у зраді своїм ідеалам. «Вони кажуть, що імміграція загрожує добробуту. Що вона дорого обходиться. І що іммігранти вимагають значно більшого від суспільного добробуту, ніж звичайні шведи», – сказала Джунгар.

Це повідомлення здобуло прихильників. Огберг сказав мені, що Швецьких демократів спочатку підтримували переважно на півдні країни, проте нові опитування свідчать про те, що партія заручилася підтримкою широких верств населення. Типовий прихильник Шведських демократів, сказав Огберг, – «це, зазвичай, чоловік, що є представником робочого класу, що може заробити собі на життя». Наразі, партію підтримують переважно чоловіки, проте її керівництво робить усе можливе, щоб заручитися підтримкою і жінок.

Результати недільних виборів свідчать про те, що Шведські демократи відіграватимуть важливу роль у найближчому майбутньому Швеції.

Крішнадев Каламур,
The Atlantic

Переклад з англійської Оксани Вергелес, для ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-18 11:44 :02