середа, 5 вересня, 2018, 12:53 Львів
Коли ж у культурній столиці України з’являться вбиральні європейського зразка?
Громадський туалет на проспекті Свободи. Фото: Микола Тис/ZIK
Громадський туалет на проспекті Свободи. Фото: Микола Тис/ZIK

Відомо, що відкрите для світу, європейське місто Львів своєю історією та архітектурою приваблює до себе людей з різних куточків світу. На це працює величезна індустрія розваг, яка спрямована на те, щоб якнайкраще представити цивілізованому світові усі принади старовинного міста. Так, туристи насолоджуються у львівських кнайпах розрекламованою найсмачнішою у світі кавою, шоколадом, сирниками, шпацерують львівськими вулицями, споглядають речі, які демонструють велич минулих епох. У Львові кожен за потреби завжди легко може отримати високе естетичне задоволення, при цьому, щоб задовольнити банальну фізіологічну людську потребу, як от, справити нужду, мусить дуже швидко думати, де знайти якнайближчу кнайпу чи якусь іншу установу, бо ситуація з громадськими туалетами у Львові плачевна. Але ж туалет – це теж і своєрідне цивілізаційне дзеркало міста, країни чи не так?

Існує навіть таке свято – Всесвітній день туалету, яке відзначають 19 листопада. Започаткували його у Сінгапурі у 2001 році під час міжнародної конференції, присвяченої проблемам туалетів. Сінгапур не випадково став місцем проведення конференції, бо ж славиться бездоганною чистотою своїх туалетів. Понад 200 делегатів з Європи, Азії та Північної Америки, які представляли 17 національних туалетних асоціацій, зустрілися, щоб обговорити насущні проблеми та розглянути нові концепції розвитку туалетної справи. Підсумком зустрічі стало створення Всесвітньої туалетної організації, яка й стала ініціатором встановлення Всесвітнього дня туалету.

Не працюючий громадський туалет на вул. Кн. Романа. Фото: Микола Тис/ZIK
Не працюючий громадський туалет на вул. Кн. Романа. Фото: Микола Тис/ZIK

Це само собою зрозуміло і, здається, не варт про таке говорити, що кожна установа чи організація, яка себе поважає і піклується про власний імідж, дбатиме, щоб її туалет був чистий, дезінфікований, з паперовими рушниками і милом. Але після відвідин вбиральні у Львівській міській раді спробуйте-но зайти в громадський туалет у підвалі – цей рудимент радянського часу, який ще подекуди зберігся у центрі міста. Колись через їдкий сморід туди заходили лише у дуже нагальній потребі, із закритим носом і вибігали зі швидкістю олімпійського рекордсмена. За всі роки, – відколи совок розвалився і почали зводити стіни незалежної України, – у Львові не з’явилося жодної громадської вбиральні європейського зразка. У користуванні громади міста залишилися лише деякі підвальні клозети, підчищені і припахчені. Начальник управління інженерного господарства Львівської міської ради Олександр Одинець зазначив, що загалом таких громадських вбиралень у місті 20, з них 7 – працює, 4 – у приватній власності, решта – в аварійному стані. За його словами, ремонтувати ці вбиральні недоцільно, – потрібно великі інвестиції, щоб переобладнати їх так, щоб туди могла заїхати людина на візочку. Тому набагато краще і дешевше використовувати модульні вбиральні.

Над проектом модульних вбиралень у Львові працюють…

Про модульні вбиральні говорять у Львові вже кілька років поспіль одне і те саме, мовляв, є проект громадських модульних вбиралень, ми над цим працюємо. Щоправда, далі слів справи наразі не рухаються. А не рухаються вони, вочевидь, тому, що чиновники міста не вважають відсутність громадських вбиралень гострою проблемою. Бо ж напередодні проведення Євро-2012 з футболу у Львові міськрада прийняла у 2010 році ухвалу «Про врегулювання питання громадських вбиралень», якою зобов’язала державні, комунальні установи, ресторани, бари, кафе дозволяти безперешкодно користуватися туалетами мешканцям та гостям міста. Тому проблема з громадськими вбиральнями не є такою гострою, вважають у міськраді. Принаймні, у центральній частині міста, яка насичена величезною кількістю закладів харчування тощо. «В районах міста, можливо, є з цим проблема. Але потрібно аналізувати її комплексно. Зазвичай, люди притягуються до певних локацій, де розташовані якісь заклади, які зобов’язані забезпечити для своїх відвідувачів потребу у вбиральнях. Це питання комплексне і потребує широкого вирішення. Треба ще думати, де ставити модульну вбиральню. Якщо нею скористається 10 осіб в місяць, то недоцільно витрачати на це кошти з міського бюджету, та й інвестор на таке не погодиться. Ми над цим працюємо і думаю, що наступного року обговоримо з депутатським корпусом, яким чином вирішувати це питання», – зазначив Олександр Одинець.

За його словами, ціна на одну модульну вбиральню коливається від 1, 5 до 3 млн грн. Це повністю автоматична вбиральня, яка забезпечуватиме доступ маломобільних груп населення. «Такі вбиральні потрібно експлуатувати і обслуговувати, тобто потрібен суб’єкт господарювання, який би надавав послуги громадських вбиралень. Ми розглядаємо можливість залучення інвестора для розміщення таких вбиралень і провадження господарської діяльності. Вони будуть платними. Потрібен обслуговуючий персонал, щоб їх підтримувати у належному стані. Напрацьовуємо пропозиції, але наразі немає централізовано затвердженої програми і коштів у бюджеті на це», – сказав Олександр Одинець.

У Львові відпочити та погуляти можна не лише у центрі міста, але і в парках, – цих оазах із зеленими насадженнями. І там з громадськими вбиральнями ситуація печальна. Збереглася лише одна радянського зразка в парку ім. Івана Франка (але мало хто бачив, щоб вона була відкритою), решту – в аварійному стані. Чиновники вважають, що в закладах, які там повідкривали, мають дбати про те, аби люди мали де справити потребу. Може, проблема і справді не така гостра – у парках багато кущів, травичка. Що не кажіть, нічого не стається випадково, і не нарікайте на часті львівські дощі, – це благо, яке все змиває, після якого Львів знову сяє чистотою і відкритий до світу.

Рік тому у ЗМІ писали про плани Львова відновити Стрийський парк – там мали відремонтувати доріжки, встановити туалети та почистити водойми. За цей час вдалося демонтувати старий будиночок для лебедів і встановити новий, облаштувати плаваючу клумбу у вигляді серця, відновити роботу каскаду струмків поблизу ставка. Але на встановлення громадського туалету у Стрийському парку сил не вистачило.

На відміну від чиновників, які вважають що проблема з громадськими вбиральнями не така вже і гостра, львів’яни вважають інакше. Скажімо, одна мешканка розповіла IA ZIK, що її з дитиною не впустили в туалет у громадську харчевню, що розташована навпроти «Магнусу», – охоронець став на дверях і чхати хотів на якісь ували ЛМР. А на початку 2018 року на сайті міської ради навіть з’явилась петиція, в якій громадські активісти пропонували облаштувати у Львові вуличні пісуари європейського зразка. На думку автора петиції, така ініціатива покликана вберегти від нетерплячих осіб під’їзди та двори житлових будинків. Він закликав створити пісуари у місцях наймасовішого скупчення людей.

Що ж, нам залишається  сподіватися і чекати, що у культурній столиці України таки колись з’являться вбиральні європейського зразка.

А тим часом – цікаві факти про туалети

Громадський туалет в Римі був чимось на зразок клубу за інтересами. Сюди приходили не тільки і не стільки за потребою, скільки для того, щоб вдосталь поспілкуватися. Сидіння, розташовані по колу, сприяли довгим філософським бесідам. Збереглися свідчення про те, що один римлянин цілими днями перебував у туалеті, виглядаючи когось із знайомих, здатних запросити його на вечерю.

Королева Британії Єлизавета I ганебно вигнала придворного поета сера Джона Харрінгтона, який винайшов ватерклозет і насмілився показати його правительниці. По-перше, на думку Її величності, туалет був занадто інтимною темою для обговорення, а тому говорити про нього не варто було. Особливо придворному поетові. А по-друге, подейкували, що Єлизавета всерйоз побоювалася, як би вороги монархії через систему труб не позбавили її цноти.

Замість звичного нам туалетного паперу людина використовувала підручний матеріал. Так, вікінги користувалися пучками вовни, римляни – насадженими на довгу палицю губками, підкорювачі Америки пускали в справу кукурудзяні качани.

Туалетний папір був винайдений в середині XIX століття. Однак її виробник швидко розорився, тому що люди дуже соромилися купувати такий делікатний товар.

У палацах середньовічної Франції і Англії туалетів не було. Всі свої справи монархи і придворні робили там, де їх застане нужда: в коридорах, на балконах, у парках. Тому в монарших обителях, щоб перебити специфічне амбре, доводилося щедро розбризкувати парфум. Але що цікаво, на відміну від монархів, практично кожен селянин мав у своїй садибі туалет.

Мешканці середньовічних замків воліли скидати нечистоти в рів, який захищав замок. Можливо, тому такі замки вважалися неприступними.

В одному з міст Японії, перш ніж увійти в громадський туалет, потрібно зняти вуличне взуття і одягти спеціальні тапочки. Втім, японські туалети – це окрема історія. Японці вважають, що туалет – це місце для усамітнення, в якому повинно бути комфортно, як ні в жодному іншому приміщенні.

Громадський туалет у Японії.
Громадський туалет у Японії.

Одним з показників добробуту один час вважався... горщик. Чим пишніше і багатше був оброблений сей делікатний предмет, тим більш багатим і знатним вважався його власник. Тому кожен господар вважав своїм обов’язком продемонструвати гостям свою нічну вазу.

Середньовічні епідемії холери та чуми починалися в містах, по вулицях яких часто було не тільки «ароматно», але й небезпечно ходити – перехожий ризикував бути облитим нечистотами прямо з вікна.

На балах у європейських монархів було не прийнято усамітнюватися, якщо раптом застала потреба – слуги приносили судини для збору нечистот прямо до місця веселощів. Існувало навіть спеціальне пристосування, яке нагадує кочергу, за допомогою якого посудина «доставлялася» під пишні спідниці середньовічних модниць.

Сучасні туалети, напхані електронікою, не так вже й безпечні, як про них говорять. Так, в результаті поломки один з них «взяв у полон» жінку і не випускав доти, поки не був знищений службою порятунку.

Сучасний громадський туалет у Франції. Фото: businesstime.ge
Сучасний громадський туалет у Франції. Фото: businesstime.ge

У Лондоні є музей туалету епохи королеви Вікторії, де експонуються нічні вази і зразки перших туалетів. За допомогою спеціальних хімікатів відвідувачам демонструється сморід, яким були просякнуті королівські вбиральні.

У США був винайдений перший біотуалет. Для біотуалетів виготовляють спеціальний туалетний папір, який легко змивається і розчиняється в резервуарі, запобігаючи можливість засмічення.

Середня людина ходить в туалет 2500 разів в рік. Середня тривалість життя унітазу становить 50 років.

Цікаво, що в Афганістані туалети є лише у дев’яти відсотків жителів. Дев’ятнадцять відсотків, однак, мають телевізор.

Вам, напевно, цікаво, як астронавти справляють свої потреби в космічному просторі. Відходи, як правило, викидають з човника в космос.

Найрозкішніший унітаз в світі був зроблений з чистого золота. Він належав федерації ювелірів Гонконгу, і був створений для залучення туристів з усього світу.

Відомий такий цікавий факт: падіння в туалет стало причиною смерті англійського короля Георга II.

У Японії почали випускати на рулонах туалетного паперу книги. Проблема полягає в тому, що вони занадто вже короткі – до 30 метрів, тому авторам, що збираються брати участь у дивовижному проекті, доведеться надавати відповідні за обсягом твори. Приблизна вартість цього продукту – три долари.

Пентагон використовує близько 636 рулонів туалетного паперу на день. А в Австралії клас туалету, як і клас готелю, визначається кількістю зірочок.

У США придумали «оригінальний» спосіб поширення інформації – в туалетах розміщують невеликий факс – апарат, який друкує останні новини, прогноз погоди та навіть біржові котирування.

Відома комп’ютерна компанія вирішила заробити на громадських туалетах, оснастивши їх доступом в Інтернет. У цих кабінках пропонується плазмовий дисплей, п’ять динаміків (забезпечує об’ємне звучання), водонепроникна бездротова клавіатура і широкий доступ в мережу. Ще один термінал встановлено зовні для тих, хто очікує своєї черги. У таких умовах можна не тільки перевірити свою пошту, а й здійснювати будь-які покупки прямо з громадського туалету.

Підготувала Соломія Андрієвська,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-24 06:39 :55