понеділок, 3 вересня, 2018, 12:43 Суспільство
Навіщо в СРСР були потрібні «общєпіти»
ZIK
ZIK

Згідно із радянською доктриною, пролетарій повинен був зосереджуватись на перевиконанні «п’ятирічок», а не думати, що готуватиме на обід. Відтак, повсюди пропагувалось «громадське харчування», меню якого було невибагливим та одноманітним, однак калорійним, щоб підвищити працездатність робітника. Дійшло до того, що, свого часу у Союзі навіть планували зводити квартири узагалі без кухонь.

Про це йдеться у фільмі «Радянська кухня» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.

Від олів’є залишилась одна назва

Ще у 20-х роках ХХ століття, коли більшовики остаточно утвердилися при владі, вони взялись формувати свої нові порядки. У цьому не оминали жодних дрібниць, врешті реформи дійшли навіть до кухні.

«Тоді ще у Києві були люди, які починали снідати з круасанів із гарним маслом. Їх дуже бентежило, що сьогодні кава якась не справжня, пересмажена», – зазначає кандидат історичних наук Олена Брайченко.

Однак, «новій радянській людині» не личило харчуватися круасанами на сніданок та іншими буржуйськими марципанами на обід. Тож саме за кулінарними уподобаннями і вираховували останніх куркулів.

«З 29-го року якраз почались розстріли, скасування приватної власності, власників ресторанів і кав’ярень просто вигнали, фізично знищили», – наголошує Олена Брайченко.

Наслідки такого господарювання не забарилися. За кілька років зі столів зникли як продукти, так і культура високої кухні. Наприклад, оригінальними складниками відомого ще за радянських часів салату олів’є насправді були ракові шийки, рябчики, ланспік, каперси чи оливки. До того ж, за рецептом французького кухаря Люсьєна Олів’є, усі ці інгредієнти окремо викладали на одній великій тарілці. Однак, такого «буржуйського неподобства» більшовики терпіти не збиралися, тож замінили делікатеси на варену ковбасу, моркву, консервований горошок та майонез.

Зародження «общєпітів»

Так, згідно із радянською доктриною, робітник мав зосередитися на п’ятирічці, а не перейматися тим, що їстиме на обід. Про це за нього мала дбати держава, створюючи громадські їдальні.

«Всім, можливо, відома приказка «Хто не працює, той не їсть». Але це не відображення дійсності 20-30-х років. Якщо людина фізично була неспроможною працювати, її позбавляли і права на харчування», – зауважує Брайченко.

«У радянський період широко пропагандували «общєствеєнноє пітаніє», оскільки воно дозволяло населенню харчуватися поза домом. Це були їдальні при заводах та фабриках. Меню ж складалося таким чином, щоб підвищити працездатність робітника, наситити його калорійною їжею», – додає шеф-кухар, фахівець з кулінарії Оксана Задорожня.

У квартирах кухні зайві

Для того, щоб громадяни масово харчувалися у їдальнях, радянське керівництво навіть загорілося амбітним планом – запровадити будівництво житла нового типу із квартирами без кухонь.

«Будинки без кухонь – наслідок оцієї продовольчої кризи. До того ж, окрім того, що на кухню треба харчі, вона ще й вимагає палива. Тоді як у 30-ті роки за керосином стояли черги», – наголошує кандидат історичних наук Олена Пивоваренко.

І хоч така ідея будинків без кухонь себе не виправдала, однак цілком її не забули.

«Навіть у типових «хрущівках» усі ж знають, які там кухні. Мінімальний простір, абсолютно малесенький. Явно не місце для сімейних урочистостей чи для проведення дозвілля. Це така собі напівтехнічна кімната», – підкреслює Олена Брайченко.

Окрім того, громадські їдальні мали б звільнити жінок від так званого кухонного рабства. Виборювати рівні права з чоловіками агітували за допомогою плакатів, які розвішували по всіх великих містах.

«Робилися такі величезні плакати, залежно від того, що пропагували на той момент. Якщо розкручували, наприклад, тютюнову промисловість – сигарети рекламували. Ще були консерви або дитяче харчування, або ж взагалі оте «геть кухню для жінок», – розповідає краєзнавець Ірина Котлобулатова.

«Ідея була така: ми все стандартизуємо і всі їдять в їдальнях, а жінка відривається від сковорідок і біжить на зустріч громадському життю», – додає фахівець з кулінарії Льоля Ланда.

Їжа без національних ознак

Відтак, уже через кільканадцять років існування СРСР кухня втратила національні ознаки, об’єднавши найзнаковіші рецепти найпростіших страв.

«Тому ми всі уявляємо, що українці їдять тільки борщ і вареники, грузини снідають шашликами, а туркмени споживають лише плов. Ці страви було обрано, бо їх було нескладно уніфікувати в масштабах. Вони мали певні свої аналоги в інших культурах. До того ж, власне вареники не потребували таких коштів, це було недорого», – зазначає Олена Пивоваренко.

Та винищуючи підприємців і приватні господарства, радянське керівництво загнало себе у глухий кут. Ініціатива нагодувати людей, фактично, призвела до катастрофи.

«Норма для шахтаря становила півкіло хліба, 20 яєць на місяць і 200 грам масла на всю родину. Причому, цим всім навіть не можна було їх забезпечити – селяни масово почали вирізати худобу. Буквально за рік після всіх нововведень виникла вже м’ясна криза. Фактично, у передвоєнне десятиліття дехто м’яса навіть не бачив», – наголошує Олена Пивоваренко.


* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-21 15:48 :54