субота, 1 вересня, 2018, 9:21 Суспільство
Українські гуртожитки: Школи стресостійкості та винахідливості
Колаж з відкритих джерел
Колаж з відкритих джерел

Наша земля багата на історичні пам’ятки, зокрема, гуртожитки при університетах. Вони, напевно, є однією з найшановніших категорій, оскільки такі пам’ятки архітектури навіть реставрувати бояться.

Ми не знаємо, як у багатьох інших гуртожитках України, але на прикладі одного з львівських хочемо розповісти про умови, у яких гартується майбутня надія та опора України. Називати університет, якому належить гуртожиток не будемо, оскільки інформатори попросили цього не робити – виселення на початку навчального року їм ні до чого.

Гуртожитки – це школа виживання. І, хоча, досвід завжди безцінний, проте людських умов потребують навіть студенти.

Що навчає студентів охайності?

У гуртожитку надважливо мити посуд до і одразу після прийому їжі, не залишати її у відкритому доступі, а органічне сміття виносити негайно. Дотримуючись цих простеньких правил, студенти, хоч на кілька десятків, проте все ж зменшують популяцію тарганів та мишей у своїй кімнаті. Хоча, завжди знайдуться сусіди, яким лінь це робити і, хочеш чи ні, але малі «дружбани» таки забігатимуть до тебе в кімнату прогулятись, уже не сподіваючись на їжу, а так, повалятись десь у твоїй ковдрі після ситного обіду сусідськими недоїдками.

Залишена вночі органіка у смітнику – на ранок ризикує бути розтягненою по всій кімнаті маленькими гризунами. Тому так: студенти не тільки вчасно виносять, а й добре сортують відходи.

Якщо якась кімната готується самостійно витравлювати противних комашок – потрібно готуватись до нашестя їх в інших кімнатах, адже тоді вони, здебільшого, не помирають, а просто змінюють дислокацію і, з часом, залишивши потомство, усе ж повертаються у рідне гніздо.

Безкомплексні та загартовані

Душ… Це взагалі окрема історія. Є гуртожитки з блочними системами, а є один душ для всіх. Точніше, на щастя, два – для хлопчиків і для дівчаток. Отож, для п’яти поверхів жителів душ працює тільки у відведені три дні на тиждень та тільки чотири години в кожен з цих днів (і вже в останню годину можна потрапити не під теплу водичку).

Крім цього, за останніми підрахунками, з наявних дев’яти душових кабін працювали лише п’ять: дві з них нормальні, три із зігненими трубками, тому купатись в них можна тільки навприсядки. І тут немає жодного свинства чи не цінування майна студентами, просто цілком логічно, що найдешевші пластмасові труби, які не призначені для подачі гарячої води – не те що колись, а зразу ж повгинаються. І це все після неймовірно довгого ремонту, завдяки якому під час навчального року у душ взагалі студентів не пускали місяцями. О, всюдисуща економія.

А тепер питання: скільки студентові потрібно просидіти в черзі, щоб мати змогу на п’ять хвилин забігти в душ? Інколи годину, інколи, щастить, і тільки пів.

Але це не проблема: у черзі можна познайомитись з новими людьми з інших поверхів, переказати одногрупникам лекцію, на якій їх не було, а дехто навіть домашню там виконує – часу ж вдосталь.

І, звичайно, студенти позбавляються будь-яких комплексів! Душові кабіни без шторок, поличок чи гачків для одягу. Отож, зразу з роздягальні студент дефілює у чому мати народила повз немаленьку чергу, і ще кілька хвилин світить задком у душі. Так студенти навчаються приймати себе таким як є, серед таких же ж як ти. Зникає сором’язливість, комплекси, бо в нього просто… немає вибору. І все це завдяки звичайному душу! Круто ж?!

А, і варто нагадати, що гарячу воду влітку перестають подавати. Окей, студенти на канікулах. Але навіть, коли вони з’їжджаються на навчання восени, то теплий душ їм судився тільки з початком опалювального сезону. Тому загартовуватись у холодній воді доводиться частенько – теж добре, здоровенькі будуть студенти. І як кажуть бувалі: «Любиш бути чистеньким – люби і тазіки носити!».

Погане ліжко здорова спина

Спочатку важко, незручно, а п’ята точка провалюється десь до самої підлоги. Тоді студент починає думати не як на лекціях, а справді використовує мозок на повну, щоб вигадати, де взяти дошки для ліжка, сітка якого, навіть при найлегшому натиску, прогинається до землі.

Тут вже кому чого не жаль і хто без чого може обійтись: розкручували дверцята шаф, щоб засунути під пружини; якщо було ліжко, де когось ще не поселили – забирали спинки (хоч потім за це добряче отримували); врешті-решт просто приносили звідкілясь зі двору.

Тоді починається наступна стадія – болю і звикання. Студент заспокоює себе, що це дуже корисно для спини і значно краще, аніж напівлежати на землі. Після кількох безсонних ночей, втома бере верх, а далі і звикання приходить. Тож батьки можуть тільки подякувати допотопним ліжкам гуртожитку, на яких добровільно-примусово лікуються їх діти.

Клопи? Почухайся і далі спи!

Також уваги заслуговують і матраци: старі, обдерті, заляпані. На них, напевно, можна відслідковувати, як змінювались алкогольні вподобання студентів від древніх до сьогоднішніх часів. Інколи матрацик настільки заплямований, що його «натуральний» колір навіть не простежується. Але родзинка ще попереду.

Замотуй не замотуй його у простирадла, та хоч в кілограм простирадл – вночі, після важкого навчального дня, коли ти нарешті завершиш усі завдання на завтрашні пари і вже готовий поринути в сон – не чекай спокою. «Клоподвіж» – це не просто дурне слово вигадане студентами, це – визначення нічної зарядки у вигляді чухання всіх місць, які торкаються до матрацу. Згодом клопи перебираються у привезену з дому ковдру і «клоподвіж» охоплює тебе повністю.

Якщо чесно, то здається це теж непоганий енергетик для студентів. Студент – не повинен спати, студент має гризти граніт науки, а тут усі умови просто ідеальні для небажання сну.

Про постіль, ковдру та подушку, зрозуміло, що навіть не згадуємо – її краще привезти з дому, або ж придбати нову.

Бої за розетки

Уявіть свій звичайний день і порахуйте, скількома приладами, які вмикаються в розетку ви користуєтесь протягом доби. А тепер уявіть кімнату, де живе чотири людини, у яких лише дві розетки, і одна з них при вході під самою стелею (логічно ж).

Звичайно, є подовжувачі, але тут потрібні навіть подовжувачі для подовжувачів, а правила пожежної безпеки теж існують, і, враховуючи, у якому стані проводка, студентам справді потрібно бути обережними. Починаються бої за розетку, перемагає сильніший. Ось так, гуртожиток виховує і лідерські якості.

Також варто зазначити, що в окремих кімнатах розетки часто припиняють працювати, і коли студенти звертаються з цієї проблемою до керівництва, то ті лиш махають рукою, говорячи: «Та це проводку всю міняти треба». Ну, і в чому ж проблема?

Серйозно, купи мультиварку

На півповерху жителів стоїть одна дуже старенька плиточка, на якій завжди не працює один-два пальника. Тут можна подумати, що життя в гуртожитку складається із суцільних черг, але ж навіщо так сумно? Як вже згадувалось, у чергах можна завести нових друзів і дізнатись про все, що було на парах, які прогуляв. А голод почекає. Дехто взагалі не заморочується з цим питанням і запарює мівінку. І тут немає нічого надзвичайного – де ж це чувано, щоб студенти нормально харчувались?

Те ж саме і з пральною машинкою, проте, навіть гірше – одна на весь гуртожиток… Хоча кожній стороні поверху є кімната з раковинами – чим тобі не пральня?

Туалетна романтика

На поверсі з кожної сторони є кімната з туалетами (по три кабінки в кожній). І ось, для прикладу, прогуляємось однією з них: кабінка №1 – бачок ледь зливає; кабінка №2 – двері не зачиняються, замка взагалі немає; кабінка №3 – замок є, але щоб зачинити двері потрібно кілька хвилин ними маніпулювати. Та все ж, є і позитив – з останньої кабінки відкривається прекрасний вид на задній двір, адже замість стіни, щось трішки не розрахували і там вікно: сидиш собі такий у роздумах, на пташок споглядаєш – чим не краса?

Інші дрібнички

Ще можна багато кісточок гуртожитку перемивати: двері, які ледь-ледь тримаються; замки, які будь-яким предметом відчинити можна, і замки, які з середини не відчиняються (пропадеш, якщо сусід піде на пару швидше і зачинить тебе); лампи, які блимають так, що в картині разом з облупленим коридором – ідеальна локація для зйомок фільмів жаху (але, краще, вже хай блимають хоч якось, бо часто їх взагалі немає); падають дверцята шаф, падають карнизи, падають світильники (не через необережність студентів, від старості).

І на завершення

Звичайно, студенти самостійно намагаються вирішувати ці побутові проблеми – хто як і яким коштом може. Проте, невже у нас настільки звикли, що це нормально, коли студенти (по-суті, найбільш рушійна сила країни) відчувають себе приниженими, не гідними кращого і, взагалі, почуваються цілком нормально в таких умовах?

Спартанське загартування це непогано, але чи не час створювати нашим дітям такі умови, щоб вони не хотіли шукати кращої долі деінде? Там, де поважають твою особистість, хоч ти «малий дурний студентик, який не розуміє, що у начальства нема грошей на твої витребеньки».

P.S. Починається політичний сезон, то чому б високим чиновникам, політикам, громадським діячам не вивчити цю проблему: не попереджаючи начальство вишів, пройтися гуртожитками, де плекається «майбутнє України»?

Олена Водвуд,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-19 18:08 :10