середа, 29 серпня, 2018, 11:09 Суспільство
Сьогодні Свято Нерукотворного образа Ісуса Христа
Фото: Спас Нерукотворний з с. Терло XV ст.
Фото: Спас Нерукотворний з с. Терло XV ст.

Сьогодні, 29 серпня, православні та греко-католики святкують Перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного образа Ісуса Христа.

Свято не пов’язане безпосередньо з подіями описаними у Біблії.

За переказами, у часи Ісуса Христа, правитель Едеси (сучасне м. Шанлиурфа, Туреччина) Авгар V Уккам, будучи важко хворий, довідався про чудеса та зцілення, що відбувалися у Палестині. Він відрядив туди своїх придворних з проханням до Ісуса зцілити його, а також послав свого художника, доручивши йому намалювати портрет «вчителя». Однак, як не намагався художник намалювати портрет Ісуса, йому це не вдавалося. Тоді Ісус умив обличчя і витер його полотняним рушником, на якому й залишився нерукотворний відбиток. До Едеси разом зі святинею також вирушив св. Фадей (Тадей) – один із 70 апостолів Ісуса посланих на всесвітню проповідь.

Цей переказ, зокрема, згадує «батько церковної історії» Євсевій Кесарійський (263-339), а також вірменський історик V століття Мойсей Хоренаці.

Після зцілення правителя Едеси і прийняття християнства його мешканцями святиню помістили у ніші головної брами міста. Один з наступників Авгара повернувся до язичництва і щоб зберегти Нерукотворний образ його замурували у ніші, де він знаходився. Минуло багато років, і жителі забули про святиню. Про Нерукотворний образ згадали щойно у 545 р., коли шахиншах Ірану з династії Сасанідів Хосров І узяв у облогу Едесу і ситуація міста здавалася безнадійною. Тоді єпископ Евлавій, після видіння йому Богородиці, віднайшов нішу і зі знайденою іконою обійшов мури міста, чим підтримав бойовий дух захисників. Сталося чудо – персам так і не вдалося взяти Едесу. У 630 році містом заволоділи араби, але вони не перешкоджали вшановувати Нерукотворний образ. У 787 році VII Вселенський собор, вказав на існування Нерукотворного образу, як важливе свідоцтво на користь вшанування ікон. В 944 році військо візантійського імператора Романа I Лакапіна взяло у облогу місто, в результаті переговорів в обмін на мир мешканці Едеси віддали Нерукотворний образ, що був урочисто перенесений до Константинополя.

Доля святині після захоплення столиці Візантії учасниками IV Хрестового походу достеменно невідома. Роберт де Кларі, літописець IV хрестового походу, у своїй праці зазначав, що перед захопленням Константинополя хрестоносцями 12 квітня 1204 р. щоп’ятниці в храмі Матері Божої у Влахерні виставляли якесь полотно на якому чітко проглядалася постать Христа. За одним переказом ікону викрали, але човен на якому її намагалися вивезти затонув під час бурі у Мармуровому морі. За іншим переказами, Нерукотворний образ близько 1362 р. потрапив до Генуї, де зберігався у монастирі св. Варфоломія. Існують цікаві перекази про чудотворні «відбитки»-копії святині, зокрема, одна з них на плащі пізніше потрапила до Грузії.

Фото: Спас Нерукотворний із Вощатинського іконостасу Йова Кондзелевича, 1722 р.

Фото: Спас Нерукотворний із Вощатинського іконостасу Йова Кондзелевича, 1722 р.

Цікаво, що в українській народній традиції, на відміну від російської, це свято не мало якихось особливих обрядів. Відомі українські дослідники етнографії та фольклору В. Скуратівський і О.

Воропай не згадують жодних українських обрядів цього дня, лише вказують, що це – «післясвято Успіння».

Як зазначає авторка блогу про історію і культуру України Дана Вишнівська, у росіян натомість «третій Спас» відзначався різноманітними обрядами і мав кілька назв: «хлібний Спас», бо росіяни в цей час лише завершували жнива і випікали до свята хліб з нового врожаю; «Спас на полотні», бо в Росії було прийнято в цей день торгувати полотном «на зелених горах»; «горіховий Спас», бо починали збирати в лісі горіхи ліщини. Дослідниця акцентує, що в Україні «хлібним» цей Спас просто не міг зватися, оскільки, на Півдні України жнива ярових відбувалися ще від Петра до Прокопа (8/21 липня), а в інших регіонах обжинки справляли біля свята Іллі (20 липня/2 серпня), про що свідчить і приказка: «На Іллі новий хліб на столі».

Росіяни ж головними обжинковими святами вважали Успіня Богородиці й «третій Спас». Також росіяни вірили, що «третій Спас» – останній термін відльоту ластівок до вирію. Українці ж вважали днем відльоту ластівок день Семена 1/14 вересня.

Натомість в українській малярській традиції XVI-XVIII ст. зображення Нерукотворного Спаса дуже популярне. Зокрема, цю ікону вміщали в іконостасі над царськими воротами.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-15 12:06 :00