вівторок, 28 серпня, 2018, 13:14
Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі: чи підходить Львову польський досвід
25

Сміттєпереробний завод у польському містечку Стальова Воля часто наводять як приклад того, який може з’явитися у Львові: аналогічна технологія переробки, схожа відстань до житлових будинків та структура сміття. Аби не на словах розповідати, як виглядає та працює такий комплекс, ЛКП «Зелене місто» організувало вже три поїздки львів’ян до Стальової Волі, міськрада спеціальною програмою передбачила на це фінансування. На екскурсії запрошували мешканців Знесіння, активістів, екологів та журналістів. У одну з таких поїздок відправилася і журналіст ІА ZIK.

Містечко Стальова Воля має близько 65 тисяч населення, і хоч сміття на переробку везуть також з його околиць, одразу зрозуміло – сміттєпереробний завод тут – фактично мініатюра того, що планують збудувати у Львові. Він розташовується за містом – до перших приватних будинків близько трьох кілометрів. І хоч це промислова зона – фактично за парканом сміттєвого заводу функціонує інше підприємство, – їх розділяє смуга зелених насаджень, тож складається враження, наче завод стоїть посеред соснового лісу. Екскурсію проводить Іренеуш Шульц, технолог фірми Сontrol Рrocess s.a. Ця компанія – одна із 12 учасників тендеру на будівництво сміттєпереробного комплексу у Львові.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 
Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Завод у Стальовій Волі працює за мехініко-біологічною технологією, приймає на переробку сміття від кількох перевізників і бере за це плату, тож на в’їзді та виїзді сміттєвози зважують на спеціальних вагах. Кожен водій має свою карту, при прикладанні датчик зчитує інформацію про автомобіль та сміття, яке він привіз.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Поляки, як і українці, наразі лише вчаться сортувати свої відходи, відповідну політику веде влада країни, втім наразі левова частка сміття, що потрапляє на завод у Стальовій Волі – не сортоване.

«В нас точно не сортують так, як в Німеччині, але вже видно певні зрушення. Торік в нас набрало чинності таке законодавче положення, воно найбільше стосується домогосподарств. Якщо хтось має будинок, повинен мати мішки чотирьох кольорів: в один складає скло, в інший – пластмасу і метал, в третій – папір, в четвертому мають бути відходи рослинні, в п’ятому такого самого кольору – кухонні відходи. А ще окремо слід складати мішані відходи – все те, що не увійшло в раніше перелічені мішки. Тепер чиновник може прийти і перевірити мої мішані відходи. І якщо виявить, що я не сортую сміття, то я буду платити за вивіз сміття в чотири рази більше», – розповідає Іренеуш Шульц.

В середньому за утилізацію і вивезення сортованого сміття мешканці ґміни щомісяця платять близько 5 злотих з особи. А ті, хто не сортують відходів змушені платити 18 злотих.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Після зважування і миття коліс вантажівка скидає сміття (змішане та відсортоване) у великому ангарі. Тракторами його вантажать на лінію – далі починається сортування.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Спершу вручну з нього витягають мішки, скло та великі елементи, які можуть затримати сортувальні лінії. Іренеуш Шульц робить акцент – у кожному приміщенні, де працюють люди влаштована система кондиціонування, аби не було неприємного запаху, тож умови максимально комфортні. У різні пори на заводі працевлаштовані близько ста осіб.

Далі сміття потрапляє на автоматичну лінію, де працюють оптичні сепаратори. Кожна лінія «бачить» і відбирає свій тип сміття: папір, картон, поліетилен, пластик, метал. Перед тим, як відсортоване сміття випаде у свій відсік, у кабіні працюють сортувальники, які у разі потреби можуть виправити помилку оптичного сепаратора.

«Тут ми бачимо вже завершальний етап сортування – кабіна для кінцевого очищення сировини. Тут працюють оптичні сепаратори, які відділяють папір, картин, пластмасу і елементи, які використовуються для палива і також є сепаратори, які відділяють метал залізний і не залізний», – зазначає Іренеуш Шульц.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Дрібну фракцію відсортовує балістичний сепаратор.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

До слова пляшки тут сортують ще й за кольорами – прозорі, сині та зелені – бо кожен має свою ціну збуту. Далі вторсировину брикетують та продають на повторну переробку.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 
Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 
Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Неорганічне сміття, що не підлягає переробці, також брикетують та віддають як RDF-паливо. Втім, аби його забрали на спалювання, сміттєвий завод уже повинен заплатити – цементному заводу. У Стальовій Волі з усього масиву сміття виходить 15-20% RDF-палива. Львівський проект також передбачає виготовлення палива з відходів, але у місті ще не вирішили, куди його діватимуть. У мерії запевняють, що почали переговори з цементними заводами у Здолбунові та Камянці-Подільському. Результатів поки немає.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 
 
 
Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 
Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Органічне сміття, яке залишилося після сортування, потрапляє на біологічну переробку. Тут з придатної частини виготовлять компост, решту (так звана дрібна фракція від 0 до 80 мм) відправлять на полігон, але перед цим воно пройде ще безкисневу та кисневу обробки, аби стати інертним.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Перша стадія – безкиснева ферментація: сміття протятого 21 дня перебуває у спеціальному реакторі при температурі 55 градусів. Під час цього процесу утворюється біогаз, з нього далі вироблять електроенергію. З однієї тонни біовідходів отримують від 140 до 250 м.куб газу. Цього повністю вистачає, аби покрити потреби заводу, а часом електрику навіть продають у міські мережі.

«Ми виготовляємо і електричну, і теплову енергію. Згрубша, маємо 50 кіловат електроенергії і 60 кіловат теплової енергії. Взимку ми також себе і опалюємо завдяки цій тепловій енергії, але також в інші пори року ми підігріваємо  ферментаційну установку», – пояснює технолог.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 
Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

У Львові від етапу ферментації планують відмовитися. Як пояснював директор ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря, через дороговизну – будівництво фермантатора обійдеться у 7-8 млн євро, тож цей етап переробки імовірно опустять, і підготовку сміття до складування на полігоні почнуть одразу з кисневої стабілізації. У Стальовій Волі це другий етап біологічної обробки.

Гній, який за 21 день утворився у ферментаторі, пересипають з попелом і твердими частинками, і переносять у камери стабілізації. Таких у Стальовій Волі є 6, у Львові запроектували значно більше – 22-24. Як тільки камера заповнюється – вона замикаються і з підлоги вмикається піддув повітря. На цьому етапі сміття повинне вистоятися щонайменше 3 тижні, проте у Стальовій Волі воліють тримати його у камерах 6-8 тижнів.

«Якщо сміття тримати тут три тижні, після цього його доведеться висипати на площу, де воно буде дозрівати ще 6, а то і 8 тижнів. Його потрібно зрошувати і перевертати, а це викликає додатковий запах. Якщо ж сміття довше побуде у сміттєвих камерах, досягне потрібних параметрів, його можна одразу напряму вивозити на полігон, а не тримати на майданчику для дозрівання», – розповідає Іренеуш Шульц.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 
 
 

Якщо сміття у стабілізаційних камерах дозріло – його одразу вивозять на полігон. Завод у Стальовій Волі захоронює до 50% від усією маси сміття. У Львові проектанти обіцяють відправляти на полігон менше – 35%. У Польщі, як імовірно буде і у Львові, полігон розташований за кілька кілометрів від заводу. Втім, як зазначив технолог, на нинішньому полігоні влада дозволила зайняти ще одну ділянку, далі доведеться шукати нову територію.

Важливе для Львова питання – поводження зі стоками та забрудненим в процесі переробки повітрям. За словами польського екскурсовода, завод, фактично не відводить з території стоків, адже усі стічні відходи використовують для зрошування.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

«В нас є різні види каналізації, бо є різні види стоків. Є стоки і з установки для виділення сірки, є стоки з камери для ферментації і з камери для кисневої стабілізації. Є окремі каналізації для дощової води і води з транспортних поверхонь. Але стоків, які відводяться з території немає, вони всі використовуються тут. Крім дощової води», – сказав Шульц.

Найбільш забрудненим повітря на заводі є зі стабілізаційних камер. Тому перш ніж піти в атмосферу, воно потрапляє у спеціальну установку на очистку. Через фільтри проходить навіть повітря, яке витягує система кондиціонування на лінії сортування.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Ще одне болюче питання для львів’ян – сморід. З очисних споруд у Львові і без того йде запашок, тож є побоювання, що з появою сміттєвого заводу він посилиться. Як тільки ми потрапили на територію польського заводу – відчули легкий сміттєвий аромат. Втім, запах на «ріже» очі, і вже за кілька хвилин його зовсім не відчувається, завдяки системі кондиціонування смороду немає і на сортувальній лінії, де працюють люди. Найбільш неприємний запах тут відчувається, якщо підійти безпосередньо до території, де у землі розташовані резервуари для стоків.

Дотримання екологічних норм на заводі контролює Державна інспекція захисту довкілля, яка періодично робить заміри. Представник компанії-підрядника запевняє: якщо комусь із мешканців буде заважити присутність такого чи іншого заводу, приїжджають спеціалісти цієї служби і можуть навіть закрити завод.

Втім, зведення сміттєпереробного комплексу у Стальовій Волі також не обійшлося без дискусій в суспільстві: місцеві мешканців на громадських слуханнях визнали необхідність такого заводу, протестувала екологічна організація з міста Ченстохова, що за 350 км від Стальової Волі. Але і цього було достатньо, аби зобов’язати проектантів провести повторну оцінку впливу майбутнього заводу на навколишнє середовище.

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Для сміттєпереробного заводу у Львові обрали територію очисних споруд на вул. Пластовій. Проти такого сусідства протестують люди, що живуть у безпосередній близькості до цієї території. Очисні споруди вони вже називають зоною екологічного лиха і побоюються, що з появою сміттєвого заводу ситуація погіршиться. Сміттєпереробний комплекс біля Стальової Волі збудований на території колишнього металургійного комбінату. І хоч оточують його сосни, природа внесла у проект свої корективи.

«Місто Стальова Воля лежить над великими покладати підземних вод. Тому, щоб збудувати цей завод, ми мусили зробити ізоляцію усієї території. Тобто під усім заводом є плівка, яка захищає підземні води»

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Завод у Стальовій Волі працює уже три роки. Замовником будівництва виступила місцева влада, вона його обслуговує сьогодні. Будівництво обійшлося у 22 млн євро і тривало два роки.  Левову частку суми – 80% отримали з Європейського Союзу.

Польський завод спроектований на 60 тис. тонн сміття на рік і займає 4,4 га. Тобто протягом місяця тут переробляють приблизно 5 тис. тонн відходів. У Львові ж потужність заводу має бути учетверо більшою.

Запитую технолога компанії, за потреби переробити 260 тис. тонн сміття на рік, яку територію мав би охопити завод?

«Важко сказати, приблизно – це мало б бути чотири такі заводи, як у Стальовій Волі. Але думаю, якщо добре спроектувати, (завод. – авт.) міг би бути трохи менший», – відповів Іренеуш Шульц.

За таким принципом, завод, який перероблятиме львівське сміття, мав би займати орієнтовно 16 га. Нагадаємо, на вул. Пластовій під нього спершу виділили 6,7 га, потім територію збільшили до 9,6 га. 

Сміттєпереробний комплекс у Стальовій Волі
 

Екскурсія сміттєвим комплексом у Польщі для мешканців міста, де немає жодного такого заводу – викликає захоплення. Тут немає сильного смороду, ноги не топчуться в стоках, не видно труб та чорного диму, все автоматизовано і продумано, різні види сміття акуратно посортовані та поскладані.

Втім, львів’яни, зокрема мешканці Знесіння, і не заперечують необхідності будівництва такого заводу у нас. Після детального пояснення кожного етапу переробки з’являється розуміння, що за умови дотримання технологій вплив на довкілля буде мінімальним і такий завод можна розмістити будь-де. Та чи реально це в Україні? Люди мають цілком логічні побоювання, що завод не добудують чи експлуатуватимуть без дотримання екологічних норм. Дається в знаки і недовіра до обіцянок міської влади, – залізним аргументом є стан, в якому нині перебуває Грибовицьке сміттєзвалище.

Тим часом документи на будівництво сміттєпереробного заводу у Львові подали 12 компаній-учасників з 11 країн: Німеччини, Польщі, Китаю, Франції, Греції, Австрії, Ізраїлю, Нідерландів, Словенії, Угорщини та Італії. Оголосити переможця міська влада має вже восени. 

Про те, яким сміттєпероебний комплекс буде у Львові читатйте тут.  А про те, як відбувалися громадські слухання щодо будівництва заводу на вул. Пластовій та чим вони закінчилися можна знайти тут.

Підготувала Мар’яна Білозір,
ІА ZIK

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Top
2018-11-14 10:35 :04