вівторок, 28 серпня, 2018, 16:19 блоги Суспільство
Гамбіт як спосіб зняти кіно
Оксана Думанська
письменниця, перекладач
<nbsp;>

Двадцять сім хвилин короткометражного фільму «Гамбіт» вимагають лаконічної кіномови та сюжетної динаміки, яку можна скасувати хіба що у фінальній частині, щоб глядач в уповільненому режимі сприйняв завершення. От і все. Пішли титри…

Спокуса знімати наживо й монтувати композиції породжена новими технологіями: навіть мобільник, оснащений якісною камерою, – це вже інструмент для пильного ока й сміливого задуму. А потреба вийти на інші творчі обрії спонукає до пошуків однодумців. І вони виявилися поряд: Андрій Сніцарчук, Роман Мартин та Василь Коржук – актори театру ім. Марії Заньковецької – написали сценарій і узгодили режисерські засади. До співпраці закликали сауд-дизайнера та композитора Тараса Терлецького і оператора-постановника Андрія Гаврищука.

Сюжет сценарію «тягнув» на повнометражний фільм з широким соціальним тлом. На таке кошти збирати не рік і не два. І тоді спинилися на одній темі – загроженість самотньої літньої людини. Вона може постраждати як від шахраїв, так і від нинішніх бюрократичних лабіринтів. А ще коли самотність посилена втратою найдорожчого, тоді втрачається й сенс життя.

<nbsp;>

Роль головного персонажа сценаристи писали для Януша Юхницького, навіть не розглядали інших кандидатур. Його благородна постава, його обличчя «з біографією», проникливий погляд, сивина – все гармоніювало з особою тренера із шахів, який мислить категоріями чесної боротьби і таким же чесним виховав свого сина-вояка. Навколо нього обертаються різні люди, і не всі вони мають добрі наміри, що, зрештою, й додає драматизму в розвитку подій. Чи переможе добро? Чи повернеться син, щоб бути батькові опорою?

<nbsp;>

Чотири місяці щоденної праці підійшли до свого завершення. Зараз знімальна група монтує фільм для участі у двох українських кінофестивалях, а вже в кінці жовтня львів’ян запросять на прем’єрний показ.

Тепер настав час сказати: всі, що працювали над фільмом «Гамбіт», були своєрідними кіноволонтерами: зібрані кошти пішли на оплату технічного боку виробництва, а весь творчий процес – на засадах доброчинності. Тому що треба кожному вносити свою частку праці, не залежно від того, чи оцінять її в грошових одиницях, чи вдячними оплесками.

<nbsp;>

Відродження українського кінематографу відбувається не в кавалерійському темпі, а радше в чумацькому: поволі, зі скрипом, з довгими перепочинками. Проте рух пішов – і його не спинити. Тому такий цінний шаховий дебют, названий гамбітом: ризикни створити гостру ситуацію і розгроми противника. Зі своїм кіно-дебютом творці «Гамбіту» влучили в ціль, заторкнувши соціально-важливу тему.

<nbsp;>
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-21 16:25 :53