понеділок, 27 серпня, 2018, 13:05 Світ
«Ми ніколи не здаємося»: принципи Маккейна, на які варто рівнятись українцям
Джон Маккейн. Фото: AP News
Джон Маккейн. Фото: AP News

Американський сенатор Джон Маккейн увійшов в американську історію завдяки своїй унікальній біографії, вражаючій силі духу і справжньому патріотизму. Знаковою постаттю він став і для історії України, адже зарекомендував себе як послідовний критик путінської Росії й активно просував у Вашингтоні українські інтереси. Інформагенція ZIK зібрала найцікавіші відгуки про життя Маккейна і про те, чого варто повчитися у цього, без перебільшення, видатного американського політика.

Тарас Березовець, політолог:

– Сенатор Джон Маккейн – це діяч з когорти великих, чию спадщину ми ще не в змозі оцінити. Справжній патріот своєї країни і всього вільного світу, справжній друг України, який ніколи в найважчих життєвих ситуаціях не втрачав самовладання. Після в’єтнамського полону в результаті тортур і переломів він до кінця життя не міг підняти рук вище плечей.

І навіть такий він був в рази сильніший від багатьох фізично розвинених чоловіків. «Courage is not the absence of fear, but the capacity to act despite our fears» – «Сміливість це не відсутність страху, це здатність діяти всупереч нашим страхам». Що він довів усією своєю подальшою кар’єрою.

І ще одна чудова цитата, яку б хотілося застосувати і до українців. «Americans Never Quit. We never surrender. We never hide from history. We Make History». «Американці ніколи не відступають. Ми ніколи не здаємося. Ми ніколи не ховаємося від історії. Ми творимо історію».

Він пішов не як політик, не як сенатор США. Він назавжди залишився тим усміхненим капітаном ВМС США, який відмовився звільнитися з полону, поки там залишилися інші американські військовополонені. Світ був би зовсім іншим, якби в 2008 році президентом США став цей усміхнений хлопець.

Фото: Джон Маккейн під час служби в армії
Фото: Джон Маккейн під час служби в армії

Андрій Парубій, спікер ВРУ:

– Пішов з життя великий друг України, видатний американець, непримиренний ворог «імперії зла» – сенатор Джон Маккейн.

Востаннє ми бачилися з сенатором минулого року, обговорювали військову допомогу для України, зокрема передачу Україні від США протитанкових ракетних комплексів «Джавелін».

24 серпня під час військового параду до Дня Незалежності України ми бачили «Джавеліни» на бойових машинах нового українського війська.

Україна завжди пам’ятатиме Вас!

Дякую Вам, Сенаторе!

Спочивай у мирі, друже.

Фото: Джон Маккейн під час Євромайдану в Києві.
Фото: Джон Маккейн під час Євромайдану в Києві.

Віталій Портников, журналіст:

– Пишаюсь тим, що був свідком тепер уже легендарного виступу Джона Маккейна на київському Майдані. У своєму житті я був знайомий із сотнями політиків. Але тих, хто вважав за головне відстоювати свої принципи, а не підкорятися кон’юнктурі або настроям виборців, серед них були одиниці – і у нас, і на Заході.

А Джон – він узагалі був такий один. Тому що він був не просто політик, він був герой. Ми пишаємося стійкістю духа Олега Сенцова, якого не звільняє Путін і який вимагає звільнення українських заручників Кремля.

А Джон Маккейн відмовився від звільнення з полону жорстоких в’єтнамських комуністів без своїх товаришів, солдатів армії США – і ця відмова коштувала йому років свободи і здоров’я. Цей принцип солідарності і честі він сповідував і у великій політиці. Люди, які поважають відвагу й порядність, завжди його пам’ятатимуть.

Мустафа Найєм, народний депутат:

– Джон Маккейн у своїй останній книзі «The Restless Wave» писав: «Світ – чудове місце, за нього варто боротися, і я страшенно не хочу розлучатися з ним. Так говорив Роберт Джордан, мій герой з «По кому подзвін». Так ось, я теж не хочу залишати цей світ. Але я не скаржуся. Ні каплі. Це була справжня пригода. Я пізнав великі пристрасті, бачив дивовижні чудеса, бився на війні і допомагав встановлювати мир. Я жив дуже добре, але були дні, коли був позбавлений усіх зручностей. Я був самотній так, як може бути самотній чоловік, але я насолоджувався компанією героїв. Я переживав глибокий відчай і відчував найвищу радість. Я відвів для себе невелике місце в історії Америки і історії мого часу».

Для мене Маккейн – це приклад людини, яка вірила, що в світі існує щось більше, за що потрібно боротися, ніж бажання, незручності і проблеми однієї людини. Людина, якій вірив, навіть коли з його вуст звучали найгучніші і найбільш пафосні слова і заклики. Такому життю можна тільки позаздрити. І брати приклад.

Ірина Штогрін, журналістка:

– Джон Маккейн показав, що й у політиці можна триматися шляху воїна.

Від багатьох гідних і освічених людей – тих, хто вже довів, що готовий померти у бою за Україну, – чую, що вони не хочуть вступати у боротьбу за владу, бо доведеться іти проти совісті...

Цим самим розв’язуються руки усім, для кого це не проблема...

Такі, як Джон Маккейн вкрай, потрібні у політиці. Щоб було на кого рівнятися.

Тарас Чорновіл, політичний експерт:

– Смерть уже не зможе перекреслити того, що Джон Маккейн зробив для Америки й для України.

Раніше якось на слух не сприймав одну з фраз В’ячеслава Чорновола: «Смерть в ім’я великої ідеї не є смертю людини». Якоюсь вона видавалась незавершеною. Потім на багатьох прикладах зрозумів її суть. Вона й про Маккейна. Смерть супроти таких людей може зробити дуже мало. Лише забрати життя. Усе інше їй непідвладно. У Джона Маккейна цей спадок особливо великий.

А ще: мабуть, спокійніше спочивати людині, яка змогла свої дії, плани, досягнення зробити незворотними. Як би не кортіло Трампу позагравати з Путіним чи іншими авторитарними наполеончиками, зусиллями найперше Маккейна (бо свій же, із середини добивався) це вже не перетне межу пустих словесних пасажів. Вибудувана стіна, яку не звалити й не розхитати. І Маккейн її зводив особливо наполегливо.

Мусимо пам’ятати, що ця стіна відпірності рашистській диктатурі, її брехливій пропаганді, підкупу й залякуванням, хтивим посяганням на здобутки демократії є сьогодні визначальною частиною захисту й для нашої держави. Тому пам’ятатимемо, збережемо вдячність, не забудемо.

Тетяна Даниленко, тележурналістка:

– Життя Маккейна – це однозначно хрестоматійний приклад того, якою має бути національна еліта. Джон Маккейн – син Джона Маккейна й онук Джона Маккейна, адміралів, чиє ім’я гордо носить американський есмінець. Бачила наймолодшого з Маккейнів, «білого торнадо», під час Майдану. То був концерт «Океану Ельзи», американський політик дивився на море вогників з вікна Будинку профспілок, де на його честь був організований скромний імпровізований прийом.

До того я уявляла Маккейна високим сухим чоловіком, дисидентом, який промовляє прописні істини. Маккейн виявився невисоким, але з дуже твердою поставою. Звичайно, він уже давно був пам’ятником самому собі, але не виглядав монологічним. Маккейн жваво про щось говорив з Павлом Шереметом, з яким, здається, вони були вже знайомі. В ту ніч я прочитала про нього все і передивилася відео, які гуглилися.

Маккейн прожив феєричне життя, побувавши за крок до смерті безліч разів. Зрештою, навіть з раком він боровся не раз. Не кажучи про бойові вильоти, війну, п’ятирічний полон.

Дві країни – дві ментальності: у нас є глузливий мем про сина Порошенка (може, він і ваш під’їзд має прибрати, а не тільки воювати?), а в них син командувача театром бойових дій у В’єтнамі просився на війну. Хоча на той момент закохався у кралю-фотомодель і всиновив двох її дітей. І, до речі, вже на війні Маккейн критикував своє командування за неефективну, на його думку, тактику, яка наражала бойових льотчиків на невиправдану небезпеку.

Історія полону взагалі заслуговує не на один фільм: не кожен виживе, після того, як його літак зіб’є ракета. Катапультувався, упав в озеро, вибрався, був відданий на розтерзання натовпу. Не кожен би вижив і в тюрмі, де сидів Маккейн. А головне – як він сидів. Там були і катування, і одиночна камера, і моральний тиск. Коли Маккейн відмовився виходити, поки не випустять інших, його почали щодня бити. Били по голові. І це не раз потім згадували його політичні опоненти.

Ще бачила дуже смішне відео з його першої виборчої кампанії, де люди на окрузі критикували його, що він не місцевий і не знає проблем їхньої водокачки. Електорат – він скрізь плюс-мінус однаковий. І політична боротьба в усіх країнах жорстока й абсурдна. Американський виборець у 2008-у замість реального, у прямому сенсі слова героя, вибрав хлопця з гарним Фейсбуком.

Україна, яка не десь за кодоном, а на власній території щодня втрачає своїх найкращих чоловіків, у 2019-у теж, мабуть, вибере за звичкою не найкращого. З найкращих кепкують. За океаном, і в нас. Скільки б разів не збувалися їхні пророцтва, якими б дієвими потім не виявлялися їхні рецепти. Бо у всьому світі настала епоха, коли важливо здаватися, а не бути. Маккейн був одним з останніх, хто був.
 

Довідка

Американський сенатор Джон Маккейн, у якого в 2017 році був діагностований рак мозку, 25 серпня помер у віці 81 рік.

У 1982 році Маккейн був обраний до Палати представників США. Чотири роки по тому він зайняв своє місце в Сенаті. У верхній палаті Конгресу Маккейн зарекомендував себе як провідний голос у питаннях національної безпеки і зовнішньої політики, будучи головою в Комітеті з питань збройних сил.

Маккейн був жорстким критиком Росії і прихильником агресивної ролі США проти екстремістського угрупування ІДІЛ. Він був прихильником України, підтримував європейський курс нашої держави. Виступав на Євромайдані.

В останні кілька років свого життя сенатор різко критикував президента США Дональда Трампа за його позицію щодо президента РФ Володимира Путіна.

Напередодні Маккейн заявив про рішення припинити лікування ракової пухлини.

«Росія – автозаправна станція, яка маскується під країну»: найяскравіші цитати Джона Маккейна можна почитати тут.
 

Підготувала Тетяна Штифурко,
IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-14 16:00 :13