понеділок, 27 серпня, 2018, 11:48 Суспільство
Дисидент розповів про розбіжності у поглядах на УГС Чорновола та Лук’яненка
ZIK
ZIK

Коли дисидент та автор «Акту проголошення незалежності України» Левко Лук’яненко повернувся із заслання, загальновизнаним лідером Української Гельсінської спілки уже був В’ячеслав Чорновіл. Обох їх поважали в українському патріотичному середовищі. Тож спочатку організація перейшла у двоосібне правління. До того ж, рішення ухвалювались голосуванням усіх членів об’єднання. Та часом погляди обох лідерів були взаємовиключними.

Про це в ефірі проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK розповів дисидент Олесь Шевченко.

Він пригадав, що особисто із Лук’яненком познайомився, коли той прийшов до київської організації Української Гельсінської спілки у січні 1989 року. Тоді Лук’яненко був у табірному зимовому одязі.

«Він, наче танком приїхав у кадебістський Київ. Це тамтешня влада відчула одразу», – підкреслив Шевченко.

Тож він зауважив: на той час кістяк УГС складали колишні політв’язні. Коли ж  у 1987 році, ще як Левко Лук’яненко перебував на засланні, до Києва із тюрем уже почали повертатись політв’язні і вирішили організувати першу незалежну громадську спілку – «Український культурологічний клуб». Саме це утворення, на думку дисидента, і стало «дріжджами» української революції.

«УКК розкривав чорні сторінки української історії, на засіданнях відкрито говорилось про злочини комуністичної системи. Зокрема, про знищення селян Голодомором у 32-33 роках, знищення інтелігенції та систематичне гноблення української культури. Тож для влади стало зрозуміло, що це, насправді, політична підривна організація», – розповів дисидент.

Відтак, УКК уже більше не міг збиратись у великих приміщеннях, тож засідання перенесли у приватні помешкання учасників.

«Ми домовились із господарем будиночку на Олегівській, 10, Дмитром Федрорівим, що проводитимемо засідання у його хаті. Згодом там же ж відбувались і збори Гельсінської спілки», – зазначив Шевченко.

Лук’яненко, перебуваючи на засланні, фактично, виконував роль почесного голови УГС. Та коли повернувся, одразу відмовився від символічності цієї посади.

«Мовляв, якщо погодився на посаду голови, то й виконуватиме цю роль. Та на той час загально визнаним лідером УГС був В’ячеслав Чорновіл. Продовжувати таке подвійне лідерство було зрозумілим. Адже активісти поважали їх обох», – наголосив дисидент.

Оркім того, Шевченко зауважив: часом погляди В’ячеслава Чорновола та Левка Лук’яненка були взаємовиключні. Та у спілці усе вирішувалось дипломатичним шляхом – після загального обговорення відкритим голосуванням.

«Наведу приклад розходжень між лідерами. Лук’яненко запропонував перетворення УГС на  політичну партію. Чорновіл не погодився із такою пропозицією. Не було одностайності у рядах Гельсінської спілки. Згодом це призвело до того, що керівництво організації таки стало одноосібним. Єдиним очільником залишився Левко Лук’яненко, а В’ячеслав Чорновіл створив у Львові Українську незалежну видавничо-інформаційну спілку», – зазначив Олесь Шевченко.

Політв’язень, дисидент і колишній народний депутат Левко Лук’яненко помер 7 липня після тривалої хвороби. Він із почестями похований на Байковому кладовищі у Києві.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-20 07:45 :56