неділя, 26 серпня, 2018, 10:10 блоги Суспільство
Народжені, щоб бігати: про суперсилу людей, яка змінила наш світ
Юра Мартинович
репортер, оператор, письменник
Фото: mindmeister.com
Фото: mindmeister.com

Суперсили є не лише у героїв «Marvel», але й у кожної тварини. У тигра спритність і кігті, в оленя – швидкість і ноги, у ведмедя – сила і зуби, а у їжака непомітність й гострі колючки тощо. Природа створила живих істот такими, що вони чимось вирізняються від інших. Одні хижаки, інші – їхні жертви, та всі вони можуть похвалитися якоюсь унікальною здатністю, відшліфованою тисячами поколінь, яка дає їм можливість вижити. Чи є така суперсила у людей? Що було, а може, і досі є нашим козирем у світі природи? Одна з цікавих теорій каже – це біг на довгі дистанції.

Кілька років тому американський спортивний журналіст Крістофер Макдугал написав чудову пізнавальну книжку «Народжені Бігати. Рух до безмежних можливостей». Я б її не прочитав, коли не моя подруга. Вона фанат бігу. Коли побачив цю книжку у книгарні, то вирішив придбати їй у подарунок. Але, будучи фанатом книжок, не стримався і спершу сам прочитав.

Фото: vsiknygy.net.ua
Фото: vsiknygy.net.ua

Отож, Макдугал описує свої мандри та досвід розмов із провідними спеціалістами, які займаються або вивчають біг. Його розповідь побудована довкола перегонів, у яких беруть участь відомі американські бігуни на довгі дистанції та представники народу тараумара. Тараумара – це назва маленького народу, який живе у горах Мексики, їх вважають одними із найвитриваліших бігунів у світі (навіть кращих за кенійців). Кажуть, що вони можуть майже без зупинок пробігти 800 км за два дні, а один із їх секретів – це поживне кукурудзяне пиво, яке вони п’ють у великих кількостях. Цікаво, що у мові тараумара є лише два слова для опису людей: «рарамурі» – ті, що втікають від проблем, і «чабочі» – ті, що їх створюють. Ці люди, до яких ще недобудували дороги і яких ще не зіпсувала цивілізація, підтримують свої традиції і щодня бігають десятки кілометрів, часто – просто так.

Крістофер Макдугал вражаюче описує фінальний забіг. «Хоч Скотт ніколи раніше не бачив тараумара, а Арнульфо – цивілізованого світу, ці двоє, розділені тисячоліттями культурного розвитку, виробили один і той же стиль бігу. Вони вирушили з протилежних кінців історії і зустрілися рівно посередині», – пише Макдугал.

Фото: .poleteli.ru
Фото: .poleteli.ru

Але найбільше мене зацікавила дуже крута теорія, яка може вмотивувати бігати. Виявляється, що біг – це природній стан людини, бо ми еволюціонували, щоб бігати. Цю концепцію активно почали розробляти наприкінці минулого століття.

Сучасну людину створила не тільки праця, але й насамперед біг. Про це стверджують американські антропологи Деніс Брембл, Девід Кер’єр і Деніел Ліберман, мовляв, ще два мільйони років тому наші предки в ході еволюції здобули надзвичайні здібності до бігу на довгі дистанції.

«Чому у всьому світі представники тільки одного виду відчувають непереборне бажання збиратися десятками тисяч, щоб заради задоволення пробігти під палючим сонцем майже сорок два кілометри? Адже розваг без причини не буває», – про таке міркував професор Брембл і разом із колегами знайшов відповідь.

Фото: wischlist.com
Фото: wischlist.com

Більшість ссавців не можуть швидко бігти довше як 10-15 хвилин. Середня швидкість, яку спортсмен здатний підтримувати протягом двох годин, становить 20,4 км/год. Жоден з приматів такого не зможе повторити. В Америці неодноразово влаштовували забіги видатних спортсменів із конями, на довгих дистанціях люди виявлялися частіше переможцями, ніж переможеними. Наше вертикальне положення тіла ідеально пристосоване, щоб легко вдихати побільше повітря, а чим краще вдихаєш повітря, тим простіше бігати. У людей самодостатня система терморегуляції. Наша шкіра пронизана потовими залозами, які, завдяки потовиділенню, автономно регулюють температуру тіла. Тому дихання звільнене від цієї марудної роботи (гляньте на свого собаку під час бігу), і ми можемо вдихати і видихати стільки повітря, скільки нам хочеться. Ми можемо керувати надходженням кисню, який дає сили, щоб продовжувати біг. Людина має потужні сідничні м’язи, яких немає ні в однієї мавпи. Вони майже не працюють при ходьбі і включаються на повну потужність тільки при бігу. У людини є потилична зв’язка на шиї, наявна лише у тварин, які швидко бігають. Ця зв’язка запобігає занадто великим коливанням голови при бігу. Навіть сам розмір голови збалансований із тілом у таких пропорціях, що ідеально підходить для бігу. Адже голова працює разом із руками, допомагаючи зберігати баланс. А велика кількість таких особливих еластичних зв’язок на стопах ніг дозволяє при бігу накопичувати і знову використовувати енергію. Ці м’язи скручуються, а потім розкручуються (своєрідна дзиґа). Шимпанзе, наприклад, такої системи «пружин-гумок» не мають. До того ж, наші стопи пронизані великою кількістю нервових закінчень, м’язів, боса нога автоматично пристосовується до будь-якої поверхні, легко вигинаючись та згинаючись під потреби місцевості. Все це дозволяє нам легко і дуже далеко бігати. Та у чому генетична перевага такого пристосування?

Два мільйони років тому мозок печерних людей почав активно рости. Прямоходячим далеким пращурам для цього потрібен був відповідний раціон – білки і вуглеводи, тобто більше м’яса. Але, як же без зброї, якої ще не винайшли, лиш завдяки своєму тілу без пазурів, вони могли добувати м’ясо в саванах Африки? Існує дуже проста відповідь – наші пращури заганяли тварин до смерті. Здатність пробігти десять, двадцять, тридцять, а той сорок кілометрів зі стабільною швидкістю під палючим сонцем – робило людей смертельною зброєю. Антилопи швидші за нас, так, але ця швидкість нівелюється на довгих дистанціях. Вони їх просто не витримують і падають замертво. Звісно, що крім людей за антилопами бігали і куди грізніші хижаки, тому часто люди були, як ті гієни (наші конкуренти), доїдали те, що залишали леви після себе. Як підтвердження такого методу полювання, наводяться сучасні бушмени в Африці або ті ж тараумара, які ще зберігають це вміння і за 4 години здатні вполювати антилопу, завдяки лише сталому бігу за нею. 4 годин – це час, який потрібен середньостатистичним людям, щоб здійснити марафон. Випадковість? Дослідники еволюції кажуть, що ні, мовляв – це забутий інстинкт, який проривається на волю.

До того ж, вчені говорять про те, що, можливо, наша логіка та стиль мислення сформувався також завдяки бігу на довгі дистанції. Бігали всі: як дорослі чоловіки та жінки, їх діти, так і старші пращури. Це була згуртована сім’я, яка мислила просторово, уявляючи територію та чітко розуміючи причинно-наслідковий зв’язок – швидкість бігу, час, визначення саме тієї антилопи за якою біжиш. Тобто покладалися не лише на своє тіло, але й на розум, який допомагав здобувати бажану ціль – добути поживне м’ясо. Зараз ціллю всіх людей є не м’ясо, а гроші, за якими ми теж, можна сказати, бігаємо.

Цікаво, що у бігу на довгі дистанції шістдесятичотирирічні чоловіки та жінки можуть помірятися силою із дев’ятнадцятирічними парубками й дівчатами і мати шанс перемогти їх. Чому? Бо ми не просто неперевершено бігаємо на витривалість, а ще й зберігаємо це уміння протягом майже всього свого життя. «Людина – машина, яка створена для бігу… і ця машина не зношується – ніколи», – констатує дослідник Деніс Брембл.

Фото: britishgeriatricssociety.wordpress.com
Фото: britishgeriatricssociety.wordpress.com

Так чому зараз люди вважають біг чимось таким важки, навіть пекельним, і краще вже полежать на дивані, ніж побігають парком 10 км? А все через наш мозок, він намагається зекономити енергію. Який сенс бігати, якщо можеш з’їздити на машині? Який сенс просто бігати, коли можеш просто відпочивати? Розум протистоїть тілу, яке готове і хоче бігти, бо це основне завдання мозку – зробити більше за менші витрати. Але тіло не обдуриш. Багато медиків збігаються на думці: коли регулярно займаєшся бігом, то кількість болячок спадає у рази. Так само експерти говорять про взуття – по піску і землі краще бігати босоніж, кросівки більше лише травмують, ніж рятують ноги. Та й взагалі, завдяки бігу тіло стає підтягнутим і здоровим, бо на генетичному рівні звикло до такого роду навантажень. От скажіть, тільки чесно, хіба ви не відчували такого цікавого і нестримного відчуття, коли просто хочеться взяти «ноги у руки» і побігти? Переконаний, що відчували. Розумні люди кажуть, що це природно, навіть дуже, бо ми народженні, щоб бігати.

Фото: milano.corriere.it
Фото: milano.corriere.it
Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-18 15:57 :32