субота, 25 серпня, 2018, 14:49 Суспільство
Таємниця гори Городище
На горі Городище.
На горі Городище.

На австрійських та польських мапах ця гора має назву Городище. Старші люди називають її Магура, молодше покоління – Підбузькою. І будь тут мудрий.

Про найдавнішу назву я дізналась відносно недавно. В дитинстві мені хотілось дізнатись, звідки витікає Вербовий потік. Колись ми зі старшою сестрою шукали його початок, але не дійшли. Річ у тім, що Вербовий потік прорив собі каньйон у горі, місцями просто грандіозний. Але про це трохи згодом. Давайте зорієнтуємось. Отож, моє село Уріж знаходиться на правому березі ріки Бистриці і починається під горою Ласки. А гора Городище – на лівому березі. Прорвавшись між двох гір ріка витікає у таку собі чашу. Я читала, ніби до 17 століття на рівнині було озеро. Але доказати це можуть лише фахівці. Втім, моє бажання жити біля великої води, напевно, від моїх предків, які оселились в Урожі 500 років тому.

Назва Городище свідчить про поселення на горі. Оскільки зараз вона поросла лісом, то єдиний спосіб знайти його сліди – це аерофотозйомка, на що ресурсів у мене немає. З боку ріки гора стрімка, але з протилежного боку схил досить пологий. Поселення могло бути й ближче до ріки. Навряд чи його будували на висоті 1000 метрів, там найперше випадає сніг.

На горі Городище.
На горі Городище.

Всередині гори камінь-пісковик, що вилазить на поверхню велетенськими брилами. Іноді він має форму блоків, що поскладані один на одного скидаються на руїни ацтекських пірамід, щільно припасовані і не скріплені розчином. Але таке враження, що колись у цих краях був землетрус і розвалив споруду невідомої цивілізації. А оскільки дохристиянську Україну в нас не досліджують як цивілізацію, а як скопище диких неписьменних племен, то надії на те, що археологи доберуться колись до цієї гори, дуже мало. В дитинстві мені розповідали про знаки на каменях у Вербовому потоці, але я нічого не знайшла.

Мрія відшукати початок потоку – мій давній бзік. Одного літнього ранку я вирішила довести справу до кінця. Я не уявляла, що мене чекає…

Я обрала найпевніший і найважчий шлях – йти руслом угору. Уявіть собі яр, на дні якого повно великого каміння, по якому треба стрибати, а потім майже повзти, бо нагорі яр зникає і кущі роблять над ним тунель. Я знайшла те місце, де потічок зник. Я вже там була. Там навіть не росли буки, для них було надто холодно. Невже це все? Але то не була вершина гори і джерельце виглядало якимось непереконливим. Щось мені підказало, що мене намагаються ошукати, і я пішла вгору, і побачила, що потік десяток метрів просто йшов під землею. Я продиралася крізь непролазні хащі до своєї мрії, практично навкарачки і нарешті побачила просвіток, осяяний сонцем і улоговину, всіяну дикою м’ятою, а скраю булькало джерельце. Cто чи двісті років тому на вершині у вулканічному кратері було озеро. То було таке світле місце, що прогнало усіх злих духів. Можливо, на березі цього озерця знаходилось колись святилище невідомого народу, бо це було дуже позитивне місце.

Але я таки ступила на чужу територію, бо коли повернулась додому, через півгодини почалась жахлива гроза, я ще не бачила такої. Вона тривала рівно три години і якби я в той час була в лісі, то не писала б зараз оцих рядків.

На горі Городище.
На горі Городище.

Щоб побачити гору Городище (Магуру, Підбузьку), можна їхати автобусом Львів- Підбуж до Урожа, або з Дрогобича.

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-11-16 07:08 :06