вівторок, 21 серпня, 2018, 16:15 Політика
«Це нагадування, що капітулювати ми не збираємось», – з дискусій про доцільність параду
Репетиція параду військ з нагоди 27-ї річниці Незалежності України на Хрещатику, у Києві, 18 серпня 2018 р. Фото Гонтар Володимир / УНІАН
Репетиція параду військ з нагоди 27-ї річниці Незалежності України на Хрещатику, у Києві, 18 серпня 2018 р. Фото Гонтар Володимир / УНІАН

У Києві на День Незалежності України готують військовий парад, в якому буде задіяна авіація і понад 250 одиниць військової техніки. Тим часом уже традиційно напередодні цієї події тривають дискусії про те, потрібно чи непотрібно проводити масштабний парад у столиці 24 серпня. Для когось це марне витрачання грошей, для когось – болісне і незручне нагадування про війну, яка триває на Сході, а для когось – можливість на власні очі побачити героїв і подякувати їм за захист країни від ворога. Інформагенція ZIK зібрала найцікавіші думки на цю тему.

18 серпня на центральній вулиці Києва відбулася чергова репетиція урочистого військового параду, присвяченому Дню Незалежності України. Не обійшлося без курйозів: під час репетиції військова техніка протаранила бізнес-центр на Подолі.

У соцмережах і політичні експерти, і пересічні користувачі активно обговорюють як репетицію військового параду, так і саму доцільність проведення такого заходу.

«Ви тільки прислухайтеся, як це потужно звучить! Таке голосне «Г» (на повні груди) може вигукнути тільки українець», – коментують користувачі нове військове вітання «Слава Україні!» та «Героям слава!» замість привітань радянського зразка.

Також відзначають участь жінок у параді.

Є у соцмережах такі, хто нарікає на корки у столиці через підготовку до військового параду, є й ті, хто переконує, що парад потрібен.

<nbsp;>

Як аргумент «проти» наводять тезу про те, що пишні військові паради – більш характерні для таких держав, як Радянський Союз, Північна Корея і Китай.

Також вказують на дороговизну такого заходу і пишуть, що краще було б спрямувати ці кошти на потреби оборони: «По-перше – дорого, треба гроші і пальне направляти на нагальні потреби оборони (не перевірена інформація про вартість параду у 700 млн грн). По-друге – тупе відволікання до 10 тисяч осіб. Кількість приблизна, складається з 4,5 тисяч учасників параду + логістичне забезпечення. По-третє – щодня гинуть наші військові в зоні бойових дій».

Натоміть прихильники параду зазначають що більші незручності виникли б, якби по українській столиці їхали російські танки, а парад потрібен, щоб підняти бойових дух української армії.

«Парад потрібен і тим, у кого тепер до самої смерті буде стояти в коморі упакований тривожний рюкзак. Там же припадає пилом шолом і броніки. Вони згадують весну чотирнадцятого, порівнюють з картинкою на екрані і закушують до болю губу. Сльози зрадницьки залоскочуть в кутку очей. Плакати не можна. Дружина побачить. Зрозуміє, звичайно, але краще не треба... Значить, усе було не дарма».

«А ми, як завжди в цей день останні чотири роки, будемо дивитися парад. І плакати, і згадувати поіменно, і пишатися. І весь світ буде з нами. Правда, знайдуться такі, які будуть дивитися на сумну шмарклю у себе під носом, страшно скосивши очі до перенісся і пустивши слину на комірець. Але кожному своє».

«Парад на День Незалежності – це не святкування, це нагадування всім, що свою незалежність ми будемо захищати. Це нагадування тим, хто ще не зрозумів, що в Україні війна і завдяки кому вони не відчули грохот гармат, вибухи снарядів, свист мін. Парад – це шана нашим захисникам».

«Парад до Дня Незалежності викликає чимало дискусій. Ми знаємо, що кожна зі сторін по-своєму права. Проте парад, як не крути, – це, насправді, ще одне нагадування про війну. Ще одна можливість прокричати з натовпу «дякую» невідомому вам солдату, чиї очі говорять більше за слова».

«Це нагадування нашому суспільству про те, що ми не плануємо капітулювати. Про те, що нарешті ми усвідомили, що незалежність здобувається у боротьбі за свободу, а не на трибунах. Привід вкотре згадати всіх, хто загинув, всіх, хто тепер у небесній сторожі України. Більше того, маршем крокують не тільки курсанти, а й ті, хто четвертий рік тримає українське небо. Аби ми могли жити. Щоб могли жити вільними наші діти та онуки».

 

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-19 01:08 :55