середа, 15 серпня, 2018, 11:02 Політика
Директор КВУ: Якщо вибори коштували б втричі дешевше, кандидати менше залежали б від олігархів
<nbsp;>

Чергові вибори Президента України мають відбутися 31 березня 2019 року, агітаційна компанія мала б стартувати за три місяці до того, втім рекламні площини, Інтернет та телебачення вже нині заполонили обличчя політиків. Чи вступили кандидати у повноцінну боротьбу за свої електоральні групи, до яких політтехнологій вдаватимуться та скільки для них цього разу коштуватиме передвиборча компанія – прокоментував директор Комітету виборців України Олексій Кошель.

Олексію, чи можна вважати, що президентська передвиборча кампанія в Україні розпочалася?

– Вона не лише вже розпочалася, вона, за нашими спостереженнями, у достатньо активній фазі для окремих кандидатів триває вже з квітня-травня. Ми бачимо, як деякі кандидати активно розбудовують мережі виборчих штабів, окремі кандидати проводять повноцінну рекламну кампанію. Зокрема, зараз близько п’яти кандидатів проводять активну бордову кампанію, при цьому – повноцінну, з величезною кількістю площин. Ми також бачимо, що окремі партії проводять заходи з метою активізації тих чи інших електоральних груп громадян.

Ще однією цікавою ознакою початку виборчої кампанії є поява в українському парламенті значної кількості так званих передвиборних законопроектів. Вони збігаються із можливими гаслами виборчої кампанії політичної сили чи спрямовані на підтримку тих чи інших електоральних груп. Скажімо, є низка законопроектів, пов’язаних із тематикою пільг, соціального захисту, підтримки пенсіонерів як найбільшої електоральної групи: один законопроект пропонує вдвічі підвищити пенсії пенсіонерам, які проживають в сільській місцевості, другий – пропонує всі конфісковані на митниці кошти спрямовувати на збільшення пенсій. І таких законопроектів є достатньо багато при тому, що, як правило, всі вони отримують негативну відповідь від Міністерства фінансів як нереалістичні і нереальні для виконання. Тобто депутатських передвиборних фантазій може бути достатньо багато, але в державному бюджеті банально немає на це коштів. Це ознаки передвиборчої кампанії, тому можна констатувати, що вона в доволі активній фазі триває останні три-чотири місяці.

– Ви зазначили про політиків, які вже розгорнули повноцінну бордову кампанію. Хто це?

– Ми бачимо активну кампанію Юлії Тимошенко – рекламу її стратегії нового курсу України і проекту нової Конституції. Ми бачимо достатньо велику бордову кампанію Іллі Киви, ми бачимо активну кампанію Аграрної партії та її кандидата Віталія Скоцика, ми бачимо кампанію Петра Порошенка, але вона йде як соціальна реклама. В ній немає прямого акценту на Петрові Порошенкові, але ми бачили його дві бордові хвилі: одна про здобутки, друга – з гаслом, яке може бути і гаслом його виборчої кампанії. Ці кандидати вже доволі активно працюють.

– Але офіційно передвиборча кампанія мала б розпочатися лише 31 грудня. Чи не є така активність вже сьогодні це порушенням закону?

– В рамках чинного законодавства все неможливо врегулювати, а кандидати часто поводять себе достатньо грубо і цинічно. До прикладу, я пам’ятаю кілька публічних виступів народних депутатів мажоритарників, які говорили, мовляв, поки виборча кампанія офіційно не розпочалася, все, що я роблю – це моя особиста справа і це благодійність. Але реально їхні дії можна розглядати, як підкуп виборців, коли масово роздаровують продуктові набори, надають матеріальну допомогу, безкоштовні послуги для виборців, і так далі. Тобто в період між виборами масово купують голоси, але юридично це довести неможливо. Тому це достатньо складне питання, і ми навіть свого часу пропонували формально розширити період виборчої кампанії хоча б на кілька місяців, щоб низка дій, пов’язаних з незаконною рекламою чи підкупом виборців розглядалися як дії, за які в період виборчої кампанії передбачена відповідальність.

– У скільки кандидатам обійдеться вся передвиборча кампанія?

– Українські вибори традиційно є надзвичайно дорогими. Ми колись порівнювали президентські кампанії в Україні і в Польщі, а ці країни порівнювати достатньо коректно, то ми бачили різницю приблизно втричі. Тобто в Україні, де мають місце економічні кризи, відкрита війна з Росією, виборча кампанія у кілька разів дорожча, – приблизно в 2-4 рази. Така пропорція має місце і на президентських, і на парламентських, і на місцевих виборах. І це при тому, якщо порівнювати офіційні видатки, а як правило, більшість коштів на виборах перебувають в тіні. Тому є всі підстави говорити, що Україна є рекордсменом серед країн ЄС за витратами на вибори.

Ключове завдання, яке зараз мав би зробити парламент – обмежити кількість коштів на вибори. Скажімо, заборонити політичну рекламу у виборчий і міжвиборчий період. Це здешевить у три-чотири рази офіційні кошти, які витрачають кандидати. Або передбачити більш жорсткі рамки щодо внесків, які можуть робити юридичні особи на рахунки кандидатів в президенти. Це достатньо великі суми і їх сміливо можна обмежити в кілька разів.

При розгляді законодавства і про президентські вибори, і про парламентські, потрібно намагатися максимально обмежити кількість грошей. Бо якщо вибори будуть коштувати втричі дешевше, це означає, що партії або кандидати будуть втричі менше залежати від олігархів, з одного боку, з іншої – нові кандидати, – не багаті і не олігархічні, будуть мати втричі більше можливостей для того, щоб на рівних конкурувати.

Все ж, скільки переможцю коштуватиме крісло президента, чи буде це рекордна сума?

– Думаю, що після Віктора Януковича і його команди нові рекорди встановити буде досить важко. Свого часу навіть бачив польське дослідження, опубліковане в тамтешніх медіа, які говорили, що лише Партія регіонів на вибори витратила більше, аніж всі польські партії разом взяті на виборах до польського сейму. Тобто, після команди Віктора Януковича сумнозвісні рекорди вже навряд повторяться. Для різних кандидатів будуть різні суми на вибори, бо кожен ставитиме різні завдання. Один буде вести кампанію у форматі епатажу для того, щоб запам’ятатись виборцям і, можливо, стартувати у вищій лізі політики. Низка політиків буде брати участь у виборах президента лише з метою збереження свого рейтингу або для примноження рейтингу, щоб очолити список на парламентських виборах. Адже в нас президентська і парламентська кампанії фактично збіжаться у часі.

Тобто, для двох третин кандидатів точно буде важливою лише участь, а не перемога.

Якщо говорити про реальних переможців, то я думаю, для них у 80-100 мільйонів доларів обійдеться повноцінна виборча кампанія.

Але проблема у тому, що в нас переважна більшість витрат перебувають в тіні. І якщо ми говоримо про 80-100 мільйонів доларів витрат на вибори, то йдеться про так звану обов’язкову програму: це регіональні тури, це робота агітаторів, це всі виплати, телевізійна і радіореклама, бордова реклама. Але є ще інші технології на виборах, до прикладу, схема підкупу виборців, і це додаткові витрати, які не відображаються у цій сумі. Оплата роботи спостерігачів, членів комісій, голів комісій, хоч це законом і не передбачено, але традиційно ці всі доплати роблять у тіньовий спосіб. Тобто лише день виборів помножити на 33 тисячі виборчих дільниць, помножити на два тури – це вже надзвичайно висока цифра.

Які політтехнології будуть в тренді цих виборів? Ми вже бачимо, що політики активно використовують соцмережі, можливо слід очікувати якісь нетипові піар-рішення?

– Я колись в університеті викладав курс «виборчі технології» і завжди говорив студентам, що з часів стародавнього світу технології на виборах не змінилися. І тоді використовували технологію підкупу, технологію прямого спілкування, – використовують і тепер. З’являються лише нові інформаційні технології. Природно, що роль соціальних мереж з кожним роком серйозно зростає, і ми вперше бачили на американських виборах, коли соцмережі використовували не просто з примітивною метою когось образити, а когось підтримати чи сформувати громадську думку. Там відбувався збір даних про виборців, їх уподобання, особисте життя і так далі, щоб максимально вивчити свої електоральні групи і таким чином знайти больові точки, через які зручно впливати на ці групи виборців.

Поки в Україні немає ознак, що подібні методи будуть активно застосовувати, але ми не повинні забувати, що в нас є північний сусід, який активно використовує цю технологію, і там працює ціла група «фабрика тролів Ольгіна» (загальне позначення користувачів-провокаторів (тролів), які за гроші залишають в соціальних мережах, під новинами інтернет-видань або на інших ресурсах в мережі дописи та коментарі для здійснення російської пропаганди, – авт.), які втручалися в американські вибори. Створення провокацій в соціальних мережах, кібератаки – це найменше втручання в українські вибори, яке вони здійснюватимуть, а нам потрібно готуватись на набагато серйозніших чинників впливу на волевиявлення з боку північного сусіда.

Розмовляла Маряна Білозір,
ІА ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-09-20 09:29 :11