live

Люди, які не нарікають на життя: пані Ганна з віддаленого хутора та її син Юрко

Богдан Волошин
Богдан Волошин Письменник, журналіст, телеведучий, залюблений у рідну Галичину мандрівник. Найбільше захоплення – відкриття для широкого загалу знаних і не дуже сіл та містечок рідного краю. Тішиться зустрічам із небуденними людьми. Любить топтати ряст і путівці, що не ведуть на манівці. Чого і всім бажає.
Ганна Пулькас. Фото: Богдан Волошин
загрузка...
загрузка...

Ми так навчились скаржитись, нарікати, жалітися, нудити і банувати, що перетворили це в якийсь свідомий ритуал, якусь антимолитву. Наче Бозя нас мала би почути, пожаліти і докинути ласки і якихось ніштяків.

Я щодня дякую Богу за те, що можу мандрувати, торкатися чогось цікавого і небаченого, говорити з новими людьми, тішитись, що жию в цьому дивовижному світі.

Ганна Пулькас. Фото: Богдан Волошин
Ганна Пулькас. Фото: Богдан Волошин

Недавно побував на хуторі Городьків на Рогатинщині. Познайомився з Ганною Пулькас (88 років) і її сином Юрком. До найближчого села – кілька кілометрів ґрунтовки, до району – з десяток. На хуторі залишився лише один сусід, теж за 70 літ.

Син Ганни Пулькас - Юрко. Фото: Богдан Волошин
Син Ганни Пулькас - Юрко. Фото: Богдан Волошин

У пані Ганни велика господарка – корова, свині, кінь, кури, пес і кіт. Жінка не має часу – весь час в роботі – ще й на сина покрикує. Колись це було невелике село, був костел, школа. Війна і совєти все знищили. Родину, як і інших хуторян, вивозили. Добре, що не на Сибір, а в Кіровоградську область. Через кілька років повернулись домів.

Фото: Богдан Волошин
Фото: Богдан Волошин
Фото: Богдан Волошин
Фото: Богдан Волошин

Пані Ганна і Юрко не скаржаться. Лиш син якось так сором’язливо сказав, що через багатотонні вантажівки, якими агрофірма попід вікна урожай возить з полів, тріснула хата.

Пані Ганна має плани все поремонтувати, відновити. Жива і з гумором бабця.

Я трохи позаздрив псові, бо він зі смаком хлептав свіже молоко щойно від корови, яке ніде ві Львові не купиш. Коли прощався, Юрко якось так тихо мені сказав: «То все до добра не йде, але може хоч колись буде добре». Ото й всі нарікання...

Loading...
Loading...

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA

*Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...