субота, 11 серпня, 2018, 9:39 Суспільство
Таємниця гори Камули
Гора Камула
Гора Камула

Спека допомогла мені знайти асоціацію з горою Кармель в Ізраїлі, святим місцем трьох релігій.

Таке саме пасмо лісистих гір і відчуття якогось побожного захвату, коли я підіймалася сільською вуличкою до пасовиська, а звідти до лісу. Гори завжди були орієнтирами для людей, їх назви дуже давні і, як правило, такі незвичні, що потім їх адаптовували або перейменовували. У кожної гори своя таємниця. Певно, і в Камули вона є. Сюрпризів я не чекала. Маркована екологічна стежка на вершину гори відганяла від мене блуд. Буковий ліс такий тихий, чистий прозорий, не знищений, бо ж це пам’ятка природи, а стежку легко може здолати маленька дитина.

<nbsp;>

Так я дійшла до геодезичного знаку, який повідомив, що це найвища вершина Гологорів – 471 м над рівнем моря. Кармель трішки вища. Там стояла крихітна альтанка. Можна повертатись, бо збоку ще темнів хвойний ліс зі скелею у вигляді зуба і гротами – от звідки жовтуватий камінь, з якого вибудувані стайні Романова і старі будинки. Але червоні маркери на стовбурах дерев раптом зникли і доріг було так багато, що я то опинялась на краю яру, то на просторій галявині, то мусила чалапати по чорній глині майже вертикально. Там я знайшла страшенно зубату щелепу якоїсь хижої істоти і зрозуміла, що слід орієнтуватись тепер по сонцю, аби кудись вийти.

Ліси мають особливість впливати на свідомість, як тільки ти втрачаєш увагу. Тому багато людей їх бояться і не ходять туди самі. Хоча тільки наодинці з лісом ти відновлюєш первісні інстинкти і стаєш собою. Але тільки тоді, коли цей ліс не деградований людським втручанням. Приміські ліси викликають у мене жах, бо там часто приховують злочини, там можна зустріти покидьків у людській подобі і звалища сміття. Але цей ліс мав у собі святість, шляхетність, він бринів тисячами струн стовбурів буків. По дорозі одна жінка сказала, що, проживши з чоловіком багато років, попросила її відвести на цю гору, бо ніколи там не була. Її здивувала легкість, з якою вони піднялись на вершину. Чоловік помер через два роки, і вона тепер розуміє, що цей похід на Камулу був кульмінацією їхнього шлюбу.

Внизу буяло життя. Паслись корови, бігали діти, працював єдиний на все село комбайн. Село Романів потопало у садах. Його майже не торкнулись варварські забудови заробітчан з гіпсовими буськами завбільшки з курку і позолоченими левами біля страхітливих огорож, таке собі приязне і затишне галицьке село, де люди самі сіють пшеницю для себе і возять до млина. Але було щось дивне і аж трохи моторошне…

<nbsp;>

Всі люди, яких я щось питала, вважали себе нетутешніми: вони або приїхали в гості, бо тут одружились. А тому нічого не знають про історію села. Вони відрікаються від нього, проживши тут десятки років і відсилають до книжки про Романів, написаної чужим чоловіком. В книжці все написано, кажуть вони. І коли побудована церква архістратига Михаїла, яку зараз відновлюють, сподіваюсь не покриють позолоченою бляхою. Бо церква дуже гарна, оригінальної архітектури. 1815 рік. І що то за чорний камінь зі стертим написом край дороги. І обеліск пірамідальної форми з місцевого каміння зі здертою таблицею. То не жарт, бо в Романові сформувалась свого часу Залізна сотня, куди увійшло 110 чоловіків. Отже, село патріотичне, войовниче. А яким воно було колись, таким мусить залишитися. І найвідоміший герой битви під Грюнвальдом 1410 року – Іванко з Романіва. Саме цього. І світ починає видаватися прекрасним і чистим, коли бачиш Народний дім з вежею-дзвоном, пам’ятник Івану Франку, напевно, найгарніший у світі, бо Франко там молодий і одухотворений, а поруч – дитячий майданчик.

<nbsp;>

Іван Франко був тут взимку в 1904 році. Звітував перед людьми за зроблену роботу. Якби наші письменники мали змогу не презентувати книжки і розповідати про себе коханих, а просто розмовляти з людьми про життя, але поєднання письменника і громадянина в наш час вельми рідкісне. Тінь, що падає від гори Камули на Романів благодатна,бо своєю чистотою і непожиточністю захищає цей маленький галицький світ від морального зубожіння.

<nbsp;>

(село Романів від Львова за 45 км, їхати туди можна з автостанції номер 5 через Бібрку).

Галина Пагутяк,
для IA ZIK

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-16 06:34 :22