п'ятниця, 10 серпня, 2018, 15:35 Суспільство
Військовий аташе Норвегії: Сексуальна орієнтація в армії не важлива
ZIK
ZIK

Експерти вважають, що кількість ЛГБТ в Україні складає від 800 тисяч до одного мільйона 200 тисяч осіб, враховуючи людей на непідконтрольній території Донбасу. Офіційної статистики про кількість гомосексуалів в армії та на фронті нема, однак відкрито сказати про свою сексуальну орієнтацію можуть одиниці. Причина мовчання – громадський осуд та не сприйняття цього серед верхівки армії. У країнах НАТО вже давно ставляться до гомосексуалістів нормально, з повагою, не виділяючи з-поміж інших. Втім, українці ставляться до геїв і лесбійок двозначно.

Про це йдеться у програмі військових розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK.

ЛГБТ – діагноз чи норма?

До 1992-го року гомосексуалізм вважався медичною проблемою і розглядався як психічний розлад.

«Зараз на людині не ставлять «штамп» психічнохворого, але, все таки, я вважаю, що гомосексуалізм є певним розладом особистості», – коментує психолог Людмила Гридковець.

Однак часто думки фахівців відрізняються. Є і ті, хто категорично заперечують будь-які психічні недуги.

«Я спираюся на наукові дослідження. Наразі нема відповіді на те, чому люди народжуються з варіаціями сексуальної орієнтації», – каже психотерапевт Ольга Семенова.

Вона додає, що у більшості випадків люди уникають розмов про сексуальну орієнтацію, а особливо в таких ієрархічних структурах як армія чи навчальні заклади. Основна проблема – суспільна думка.

«Інша сексуальна орієнтація – це не хвороба, не відхилення і не щось таке, що потребує уваги. Вони такі самі люди, як і інші», – наголошує Ольга Семенова.

Втім, психолог Людмила Гридковець вважає це проблемою, яку можна вирішити.

«Я з 1996 року працюю з людьми, які не погоджуються зі своєю гомосексуальністю. Той, хто проходив повністю терапію – одужував», – зазначає Людмила Гридковець.

Чи є на фронті відкриті гомосексуалісти?

Парамедик Микола Будерацький працює у війську з 2014 року. Він вільно називає себе геєм, якщо хтось питає про це.

«Мене не дуже цікавить, як до цього ставляться на фронті. Свою позиції людям в обличчя не пхаю. Та на моєму шевроні є веселкова стрічечка. Загалом, я зауважив, що люди діляться на три типи. Ті, хто бачать та розуміють, знають, що таке ЛГБТ. Люди, які не знають, що це. І третя категорія – вона питає. І я не мовчу», – каже парамедик Микола Будерацький.

Разом із іншим волонтером, Микола постачає до підрозділів спеціальні електрооптичні системи. Крім того, допомагає рятувати поранених на фронті, є хорошим водієм. Про орієнтацію чоловік заявив після «Прайду» 2015-го.

«Були погрози, але мені якось стало легше перед собою. Тобто я зрозумів, що на даному етапі я не буду нікому брехати, не буду нічого замовчувати. Тільки правда», – каже Микола Будерацький.

Він зазнається, що таких як сам – відкритих геїв – на фронті не зустрічав.

«Я можу уявити, як важко людині з нетрадиційною орієнтацією. Але, на мою думку, треба діями показувати, а не просто вимагати якогось ставлення до себе. Ми не кращі і не гірші. У нас спільні погляди на нашу країну. А хто кого хоче бачити у ліжку – нічия проблема», – зазначає Микола Будерацький.

Люди з нетрадиційною орієнтацією завжди служили у війську

Історичні факти про гомосексуальні відносини відомі цілому світі. Особливо популярними вони були за часів Давньої Греції чи Римської імперії.

«Тема ЛГБТ є і в історії українського війська. Вона ніби таємниця, про яку дуже багато знають, але не хочуть говорити», – зауважує кандидат історичних наук Марта Гавришко.

Вона наголошує: згадки про гомосексуальні відносини були ще за часів Київської Русі.

«У кримінальному праві була стаття за мужолозтво, але не каралася строго. Ще менше покарання було за рукоблудство. Та вже після Першої світової війни про іншу орієнтацію говорили у контексті громадянських прав», – розповідає Марта Гавришко.

Тема ЛГБТ не обійшла стороною і Українську повстанську армію.

«В УПА карали за гомосексуалізм. Я знайшла документ, де командири дискутували над тим, як відсутність роботи приводить до нетрадиційної орієнтації», – каже Марта Гавришко.

Як закон України описує права ЛГБТ?

«В Україні нема закону, який був би присвячений правам гомосексуалістів. Однак, у нас є певні загальні акти, як от закон про запобігання дискримінації. Також слід зауважити, що нема положення, яке заборонило б службу на підставі гендерної ідентичності», – зауважує правозахисниця Віталія Лебідь.

Спираючи на досвід закордонних армій, українські правозахисники наводять приклад США.

«До недавньої пори в Америці діяв принцип: не запитують – не говори. Тобто люди в армії не афішували свою сексуальну орієнтацію, однак, коли на це звертали увагу – давали відповідь», – розповідає експерт правозахисного ЛГБТ-центру «Наш Світ» Олександр Зінченков.

Ставлення країн НАТО до гомосексуалістів в армії

У кожній країні НАТО питання гомосексуалізму вирішується по-своєму, базуючись на власному законодавстві. Проте основою є толерантність до особистості, не зважаючи на сексуальні вподобання, колір шкіри, расову приналежність тощо.

«Я ще 30 років тому ділив каюту із відкритим геєм. Вірю, що він не зіштовхувався з проблемами навіть тоді», – зазначає аташе оборони Посольства Королівства Норвегії в Україні Ханс Петтер Мідттун.

Ханс Петтер Мідттун – військовий із чималим досвідом. Свого часу він ніс службу на військових кораблях, сім років був командиром.

«Я зібрав всю мою команду. У ній були новобранці, солдати і офіцери. Сказав те саме всім: «Мені байдужий твій колір волосся, очей, шкіри, стать, сексуальна орієнтація. Є дві речі, які дійсно важливі для мене: ваша кваліфікація в роботі і фізичні дані, необхідні для виконання»«, – розповідає Ханс Петтер Мідттун.

Він наголошує: у норвезькій армії військові ЛГБТ не обмежені в своїх правах.

«Вони мають такі ж права, що і я. Ми визначили основні цінності, засновані на повазі, відповідальності та мужності. Вони ж базуються на двох основах – законності та гідності. Сексуальна орієнтація, етнічне походження, стать – не важливі речі поряд із людською гідністю», – підкреслює Ханс Петтер Мідттун.

Схожа ситуація і в армії Литовської Республіки, де всі військові рівні у своїх правах.

«Литва – демократична країна. Ми розглядаємо ці питання з перспективою, що всі громадяни мають право і обов’язок захищати країну. До того ж, у Литві не запитують нікого про релігію, сексуальну орієнтацію, приналежність до політичних партій або що. У нашій країні громадяни самі вирішують якими бути», – каже аташе з питань оборони Литовської Республіки в Україні Альгірдас Норкус.

В Україні нема прописаних норм, які б забороняли службу представникам ЛГБТ. Але й немає закону, який би врегульовував це питання.

«Україна не відрізняється від нас. Справа в інформуванні, відкритій дискусії про проблему. Я переконаний, що будь-який солдат може бути чудовим бійцем чи бійчинею», – вважає Ханс Петтер Мідттун.

«Україна заявила, що готова прийняти західні цінності, адже взяла курс на Євро-Антлантичний союз, планує стати членом НАТО. Тому, вважаю, що держава вирішила це питання», – додає Альгірдас Норкус.

Та чи прийме Україна повністю західні цінності – поки що загадка. Побачити реальну картину зможемо у 2020 році. Бо до цього часу армія має перейти на натівські стандарти.

* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-15 11:20 :32