п'ятниця, 10 серпня, 2018, 10:50 блоги Політика
Що насправді було в Порошенка з Манафортом
Тарас Чорновіл
журналіст, політичний діяч

Насправді в американському суді один із юристів і соратників Манафорта дав дуже обмежені свідчення лише стосовно конкретної пропозиції, яка так і не була прийнята штабом Порошенка, тому сама тема не була б варта шкаралупки виїденого яйця. Але ми ж не Америка, ми Україна, й наші політики для своїх заяв зовсім не потребують якихось реальних фактів, а послуговуються лише домислами. Так і зараз в інтернеті й на ряді каналів уже почала гуляти теза, що Порошенко працював з Манафортом, платив йому, а отже, причетний до великого американського скандалу. Тому вартує сказати про цю справу трошки більше.

1. Що було насправді. Весною 2014 року, наскільки мені відомо, Пол Манафорт уже був причетний (хоча й доволі поверхнево) до кампанії висуванця Партії регіонів Михайла Добкіна. А восени він уже цілком серйозно вів кампанію Опозиційного блоку (слід визнати, що доволі успішну, – щоправда, зовсім не завдяки пропозиціям самого Манафорта). Але в цей період Манафорт абсолютно несподівано напросився на зустріч із представником штабу Порошенка. Я схильний припустити навіть, що реальною метою зустрічі могла бути не пропозиція про співпрацю. Манафорт, хоча й далеко не геніальний політтехнолог, але ж не ідіот, тому міг на всі 100% прогнозувати, що йому відмовлять. Іноді такі зустрічі ініціюють з метою щось повинюхувати, порозпитувати...

Зустрівся з Манафортом геніальний, як на мене, політтехнолог Ігор Гринів. Знаю його не один десяток років, а в 2000-му на моїх перших виборах саме він очолив мій штаб і фактично привів мене до перемоги з дуже гарним результатом. Але в Гриніва є дві особливості. Перше – він завжди дотримується чітких принципів, тому продовження дана розмова просто не могла мати. А друге – він не вміє прямо послати людину, яка лізе з некоректними пропозиціями, культурно вислуховує й дуже ввічливо вказує на двері. Дехто не зразу розуміє, що його таки послали.

Манафорт на зустріч приніс певні пропозиції (фактично презентацію) щодо ведення кампанії, які передав Гриніву. Мені відомо, що оскільки співпрацю відразу ж відхилили, то й жодних, навіть технічних елементів із запропонованого плану із етичних міркувань не використовували. Але потім колега Манафорта цю папку з презентацією назвав «безплатними послугами, які вони надали штабу Порошенка». Я теж колись проводив виборчі кампанії і навіть очолював загальноукраїнський штаб, тож у мене за перші тижні кампанії назбирувалося до 20-30 папок із такими «безоплатними послугами». А потім мені в кабінеті поставили знищувач документів, тому папочки швидко позникали.

На цьому вся «співпраця» закінчилася, й Пол Манафорт пішов далі працювати зі своїми звичними клієнтами із Партії регіонів, хоча на парламентські вибори робив пропозиції й деяким іншим партіям. Це все те, що було насправді. Правда ж, розкручені тези про «співпрацю Порошенка з Манафортом» якось зів’яли й самі собою полетіли в смітник? Але не для наших політиків, які вже починають теревенити не про цей конкретний випадок, а «взагалі». Тому добавлю ще пару тез про оце «взагалі».

2. Порошенко, безумовно, знав, хто такий Манафорт і які методи його роботи. Й оцінював його настільки низько й негативно, що навіть припустити думку про якусь співпрацю я не можу. Наведу один приклад. Напередодні виборів 2006 року (можливо, що все ж дострокових 2007-го) відбувалися регулярні теледебати. Під час одного з таких шоу ми доволі жорстко дискутували з нинішнім президентом, а тоді одним із лідерів «Нашої України» Віктора Ющенка Петром Порошенком. Я ж тоді був у тій партії, в якій краще було б не опинятися. Петро атакував мене дуже жорстко й експресивно, дискусія продовжилася й після ефіру в коридорі. Але помирилися ми абсолютно несподівано на тезі, в якій виявилися однодумцями.

Порошенко мені обурено заявив: «Як можна взяти головним політтехнологом та стратегом партії чмо (чи щось подібне), яке є відвертим провокатором, ні в біса не тямить у реальній політтехнології й узагалі в українських реаліях та нашому виборчому законодавстві!». Ще він згадував, що начебто Манафорт придумав рекламу з поділом українців на три сорти (пригадуєте?). Хоча тут він, схоже, помилявся, бо все більше припущень, що цю провокацію в 2004-му вигадав політтехнолог Януковича Грановський, який, за деякими даними, зараз має стати стратегом кампанії Тимошенко. Ще Порошенко тоді вигукував, що Манафорт не лише повна бездар у політичних технологіях і виборчих кампаніях, але й нульовий лобіст, який лише щоки вміє роздувати, а насправді нікому зі своїх клієнтів-регіоналів не допоміг (це майже правдива оцінка). Ну, і багато іншого. Моє ставлення до Манафорта було ще гіршим, до того ж я мав з ним особистий конфлікт, тому тут ми в своїх судженнях зійшлися. А у нас дехто розказує про якусь співпрацю! Ви будете працювати з людиною, яку характеризуєте такими словами?

3. І на останок. Манафорт в Україні діяв не самостійно, а як представник середовищ. Тобто, йому платили не лише за конкретні послуги, а, ймовірно, тримали на дуууже високій зарплаті деякі з лідерів регіоналів. Тож він не міг бути самостійним в ухваленні рішень. У Росії він був зав’язаний на Дерипаску, а в Україні безпосередньо на групу Ахметова-Колесникова. У Порошенка в ті роки з цією групою відносини були не то що не дружніми, а відверто ворожими. Його як секретаря РНБО в 2005-му регіонали офіційно звинуватили в тиску на прокуратуру й міліцію з метою розправи над Ахметовим і Колесниковим. Не думаю, щоб там був аж такий тиск, але ту ворожість я й досі пригадую. Вона залишалася незмінною аж до останніх років. Як, до речі, смішно зараз звучать розповіді про зближення Порошенка з Ахметовим! Просто Рінат Леонідович після невдалої спроби бунту олігархів у 2015-му, коли він привозив до Києва тисячі своїх шахтарів, став дуже обережним і вже уникає прямих конфліктів.

А в 2014 році, коли Колесников як утримувач акції Партії регіонів заявив, що партія на вибори не піде, Манафорт швидко переорієнтувався на Льовочкіна й Бойка. Але відносини Порошенка з ними в цей період уже були особливо напруженими.

Тому ніяк не сходяться кінці з кінцями в новій антипрезидентській кампанії. Можу наводити ще з десяток аргументів, але гадаю, що й цього вдосталь.

До речі, саме так і робляться у нас більшість «сенсацій».

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-22 06:10 :17