п'ятниця, 10 серпня, 2018, 17:17 блоги Суспільство
Карателі. Це п…ец, товариші офіцери
Влад Якушев
лейтенант, екс-начальник прес-служби
14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»

Пропоную Вашій увазі четверту главу з моєї книги «Карателі», яка вийде у вересні.

4. На старт, увага, марш!

Панда, Змій, Тигр… Не бригада, а звіринець. Добре, хоч всі звірюги матьорі.

Сергій Гаврилюк, позивний Гном, старшина 3-ї роти 1-го батальйону «Нічні тіні» 14-ї ОМБр

– Товариші офіцери, – підвищив голос мало не до крику командир бригади, – у нас сталося ЧП. Перед самим виходом, товариші офіцери. Тиждень! Тиждень не можемо без того, щоб не вляпатись. Всі ви знаєте, що приїжджала комісія…

Присутні згідно закивали головами.

– А знаєте, що вона нам у звіті перевірки написала? І хто облажався? Другий батальйон і танковий батальйон. Командири батальйонів, встаньте.

Комбати піднялись.

– Товариш підполковник, – звернувся Жокей до командира другого батальйону, – що у вас там за морда оборзєвша? Людині з міністерства нахамив!

– Та він нормальний мужик, не п’є, – захищав свого підопічного комбат.

– Нормальний мужик… У нас тут армія, а не клуб англійських джентльменів. Нормальний, хай ходить по формі. Він що, дійсно в десанті служив?

– Служив. Товариш полковник, він тєльнік не зніме.

– Расплєскалась синева, расплєскалась… – пробурмотів комбриг собі під ніс. – Чорт із ним, хай носить, тільки щоб не було видно. Приїдемо в АТО, хай хоч костюм Діда Мороза носить, тільки б воював і накази виконував. Так от, про перевірку. Я звіт почитав, в мене волосся дибом стало! Антисанітарія! П’янство, папери не в порядку. Тимур Вікторович, що там сталося в танковому батальйоні?

Замкомбрига піднявся зі свого місця і, за старою звичкою, розвів, а потім звів долоні, ніби хотів схопити когось за голову.

– Написали нам антисанітарію і правильно написали. Ви собі уявіть, товариші офіцери: відкриває комісія кабіну Газ-66, а там стоїть щось! Я не кажу, що це недоїдена банка тушонки, тому що там уже така пліснява, що обриси банки вгадати складно. Це п…ец, товариші офіцери. Сказано ж було, все прибрати… що комісія. І тут от цей завтрак марсіанського туриста! Там, у цій банці вже якийсь «чужий» міг завестись, стільки часу вона стоїть. Вона ще б тиждень так постояла, до від’їзду, і нас би космічні прибульці з цієї банки атакували!

Велетень Бригадний нависав над присутніми, вирячивши очі і водячи руками над головою, ніби імітуючи прибульців із консервної баньки. Картина виходила моторошна.

– Командир танкового батальйону, ви що там, нові штами пеніциліну вирощуєте? Я вже тих, з комісії, відволікти пробую. Кажу, он який у нас танк є…один…охєрєнно помальований…А вони стоять, очей від цієї банки відвести не можуть. Вони в космосі не були і такої красоти неземної ніколи не бачили! А…

– Ладно, дякую, Тимур Вікторович, – зупинив свого заступника командир. – Прошу, присядьте. Я, як міг, кути збив. По голові нас не погладять, звичайно…Повезло, що в АТО відправляємось. Батальйон «Волинь».

Піднявся командир батальйону територіальної оборони «Волинь», приданого 14-й бригаді у підсилення.

– Чому до цих пір техніка і зброя, втрачена у 14-му році, не списана? – запитав комбриг.

– А як я її спишу? Я ще тоді батальйоном не командував. Люди, що тоді воювали, – демобілізовані. Частина загинула. Я навіть не знаю, скільки чого там було і де що втратили.

– Розбирайтесь. Комісія знову це питання підняла.

– Як розбиратись? Це ціле розслідування проводити треба. Я що, до сепаратистів питатись поїду?

– Розмови! – гаркнув комбриг. – Зараз займайтесь підготовкою до виходу в зону. Повернемось, нікуди не дінетесь. Будете розбиратись. Начальник розвідки…

Головний розвідник бригади з позивним Шепіт вийшов до командирського столу з кількома листками паперу в руках.

– В зоне выдвижения, на, нам будут противостоять силы 1 отдельной мотострелковой бригады – ОМСБР, ДНР, на. На нашем участке также работает 291-я артиллерийская бригада РФ, на вооружении которой находится батарея РСЗО «Ураган», на. На протяжении последней недели отмечено скрытое перемещение с территории Российской Федерации в район будущего дислоцирования нашей бригады до 60 танков противника. Ранее замечено перемещения и скрытное размещение 28 БТРов. Активно действует вражеская разведка, на.

Начальник розвідки бригади рідко матюкався…вголос. Але прийменник «на», з характерною паузою після нього, проскакував у розмові Шепіта регулярно. Навіть під час доповідей.

– Замечено передвижение двух высокомобильных групп около 20 человек каждая. Передвигаются на боевых машинах разведки и каких-то новых БМП, на. По описанию, которое дают местные жители, возможно, новейшая российская разработка «Курганец». Это странно, на. Для диверсантов «Курганец» не очень подходит. Слишком громкий и тяжелый. Может, проводять испытания в условиях реальних боевых действий, на.

– Чули? «Урагани!» Це означає, що в штабі бригади теж розслаблятись не можна буде. Може прилетіти. Дальність пострілу – до 40 кілометрів. Правильно я кажу, начальник артилерії? – запитав комбриг в підполковника Поршнікова.

– Так точно, до 40 км. Вес снаряда 280 килограмм, – відповів артилерист.

– Це що, специ якісь, ті, на «Курганцях»? – перепитав командир в начальника розвідки.

– Скорее всего, диверсионные группы. Судя по описанию вооружения – серьезные ребята.

– А що в них на озброєнні? – піднявши брови, запитав Жокей.

– По ходу все. Специальная экипировка. В украинской армии такой даже у спецов нет.

Комбриг, посміхаючись, обвів поглядом присутніх, намагаючись зрозуміти, хто невпевнено себе почуває. Хто злякався. У перший рік війни Жокей командував батальйонною групою і розумів – там, у зоні, все буде залежати від людей. Зрештою, а від чого ж іще? Старовинна техніка була приведена у робочий стан, але скільки вона протримається, ніхто не міг спрогнозувати. Люди мали бути надійнішими, витривалішими за техніку. Коли одна БМП-ха їздить, але не стріляє, а інша стріляє, але не їздить, винахідливі піхотинці чіпляють їх у спайку. Ходяча вивозить на позицію стріляючу, а потім, після бою, тягне в укриття. Люди, залишившись без важкої техніки, чіпляють дві лебідки до відірваної башти танка і примушують її повертатись, імітуючи вкопаний танк. Медики мало не десять кілометрів несуть на руках поранених, тому що медичний автомобіль – «таблетка» – знищений. Від офіцерів управління залежало дуже багато. Злякається командир – пропаде весь підрозділ. Принцип доміно – впаде одна кістка, повалить іншу. Провалить завдання один підрозділ, потягне за собою інший. Загинуть люди. А людей треба повернути. Живими.

Комбати були надійні, кадрові. Тільки Граніт, командир першого батальйону, прийшов добровольцем з пенсії. Комбриг спочатку дивився на нього з недовірою, але батальйон на навчаннях був справді першим – у всьому.

Танкіст Дуріхін – позивний Бодрий. Командир, яких мало. Але норовливий. Командування на нього дупу морщить. Хоча, з іншої сторони, він ж не на рівному місці. Переживає за батальйон. Може тому танковий і вважається найкращим у Збройних силах.

Артилериста Поршнікова назвати приємною людиною було складно. Якщо у таборі було чути мало не істеричний крик, то це він команди віддає. Але професіонал від Бога. І кладуть його артилеристи тютєлька-в-тютєльку. Якби ще не характер артилериста…Хоча не був би в нього такий противний характер, може б і не працювало у нього в підрозділах все, як швейцарський годинник.

Розвідника давно в інші бригади пробують переманити. Не йде. Зенітники не підведуть, перевірені хлопці. Рембат перевели з 51-ї бригади у повному складі. Не наважились розформувати. Потім таких умільців до купи важко було б зібрати.

Хімік – молодий, не обстріляний. Але, може, до газів та фосфорних боєприпасів справа не дійде. Медрота – командир, Ігор Володимирович, мобілізований, з Запоріжжя. Досвід роботи у медицині вражає. Як покаже себе на війні?

Реактивний дивізіон. Командир реактивників – Змій – найбільша людина бригади, за габаритами тіла та душі. Зимою, коли російські «Урагани» вдарили по Краматорську, наші втрати могли бути значно більшими. До залпу готувалась ще одна російська батарея. Її знищили «Гради» Змія. «Град» б’є лише на 20 кілометрів, «Урагани» в два рази далі. Щоб знищити їх реактивники виїхали у сіру зону, мало не під самі позиції росіян, зробили влучний залп і повернулись. Для росіян так і залишилось загадкою, як їх дістали. Змій мудрий, на нього можна покластись.

Командир бригади вдивлявся в очі офіцерів, які сиділи перед ним, і розумів, чому бригаду так погано укомплектовану технічно, зробили резервом Генерального штабу. В бригаді були люди, які вартували більше, ніж найсучасніша техніка.

Останній з офіцерів завершив доповідь.

Вечоріло. Сонце із яскраво-білого стало тьмяно-червоним. Вечеря почалась сорок хвилин тому й офіцери знову на неї не встигали.

– Надіюсь, задачі всім ясні? – перепитав командир бригади. – Тоді вперед, готуватись до виїзду. На старт, увага, марш.

– Товариші офіцери, – скомандував начальник штабу.

Командири підрозділів бригади піднялись.

 

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-20 01:01 :43