четвер, 9 серпня, 2018, 10:48 блоги Суспільство
Рефлексія до шкіцу «Це не була пані» Артуро Переса-Реверто
Оксана Думанська
письменниця, перекладач

Не думала-не гадала, що шкіц «Це не була пані» Артуро Переса-Реверте, який опублікував «Збруч», про чоловічу вихованість і жіночу образу на дріб’язковий випадок, коли жінці поступаються у дверях до книгарні, викличе стільки несподіваних емоцій. На рівному місці.

Наш метушливий світ, який надав стільки можливостей унезалежнитися від чоловіка, навіть народити дитину, скориставшись послугами банку сперми, скасував багато чого етикетного, архаїчного, уже неможливого для втілення. Я ще пам’ятаю, як чоловіки торкалися капелюхів, ніби намагалися зняти їх з голови, на знак поваги. А оте «цілую ручки» як привітання? Воно звучало реплікою зі спектаклю про життя дворян, коли лунало в товаристві молоді 80-х років минулого століття. І зараз є чоловіки, які при зустрічі цілують руки жінкам (не своїм). Ображатися на це? Насупити брови? Кинути злостиве слівце, що цим порушено мури вибудуваної навколо себе, укоханої, фортеці? Та можна, звісно, якщо жінка прагне саме такої незалежності – відгородитися своїми засадами і відбивати атаки світобудови. Зрештою, як можна зреагувати на вчинок, який їй не до шмиги? Посміхнутися й сказати: дякую, я цього не потребую.

Будь-яке вторгнення – а етикетне й поготів – можна відбити усміхом, легким кепкуванням, дотепністю. Це просто ознака здорового інтелекту. А якщо жінка виявляє неприйняття чоловічого вчинку пересмикуванням плечей, обурливим вигуком, відштовхуванням руки, то й справді – навіщо їй заходити в книгарню?!

З текстом Артуро Переса-Реверте «Це не була пані» можна ознайомитися тут.

Редакція не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють у блогах на сторінках ZIK.UA.
* Якщо Ви знайшли помилку в тексті новини, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
реклама
більше новин
Top
2018-10-15 19:00 :29